Формування та зміцнення доходної бази державного бюджету

Організація Об'єднаних Націй надає підтримку країнам, що стали на шлях осучаснення своєї економіки, сприяючи тим самим їх участі в міжна­родному розподілі праці. Одним із напрямків надання допомоги є сприяння створенню податкової системи — відносно простої, доступної для розуміння і виконання і разом з тим такої, що покращує взаємовідносини з країнами світового співтовариства.

У зв'язку з цим ООН підготувала та опублікувала в 1993 р. пакет доку­ментів "Основи світового податкового кодексу" — рекомендації для створен­ня національних фінансове ефективних податкових систем. У даному доку­менті — всі види податків, конкретні ставки податків і акцизів, неоподатко­вуваний мінімум, розміри пільг тощо, які розроблені на основі вивчення досвіду податкових систем розвинутих країн світу і наближені до реальних. Зрозуміло, що, готуючи національне податкове законодавство, слід виходити із конкретних історичних та економічних особливостей кожної країни.

Враховуючи специфіку країн, що розвиваються, в "Основах світового податкового кодексу" пропонується формувати дохідну частину бюджету із митних податків, податку на додану вартість, акцизів і податку на прибуток корпорацій. При цьому доцільним вважається існування широкої практики соціальних виплат і пільг, а отже, немає потреби у високій ставці прибуткового податку із заробітної платні.

Однак не менш очевидно і те, що податкова система України сьогодні потребує реформування. Головна причина цього — порівняно високій по­датковий тягар і те, що податки не стимулюють розвитку процесів, які мо­жуть зупинити економічну кризу: зростання обсягів виробництва, структурну перебудову господарства, підвищення ступеня ділової активності суб'єктів господарювання.

Зменшення податкового тягаря — завдання не поосте, щодо якого мож­на навести вагомі аргументи "за" і "проти".

З одного боку, основа доходів держави, їх першоджерело — це виробни­цтво продукції та надання послуг, які треба заохочувати усіма можливими за­собами, бо якшо не буде господарської діяльності, то не буде звідкіля брати податки. А для того, щоб підвищити ступінь ділової активності, податковий прес треба послабити. При зменшених ставках податків у суб'єктів господа­рювання можуть з'явитися додаткові стимули для збільшення обсягів вироб­ництва продукції та надання послуг, внаслідок чого матиме місце розширен­ня бази оподаткування та, у кінцевому рахунку, зростання загальної суми до­ходів зведеного бюджету. Крім того, зменшення податкового тиску може сприяти збільшенню доходів населення та зростанню сукупного попиту.

З другого боку, сьогодні не стільки податки самі по собі є головною пе­решкодою на шляху розвитку, а в цілому несприятливий інвестиційний клімат. Тому зменшення податків може привести не до зростання активності суб'єктів господарювання, а тільки створити додаткові проблеми для бюджету,

У цьому є рація, якшо врахувати, що головним гальмом виробничого розвитку та найважчим податком для населення (особливо незаможного) є інфляція. Можна сміливо стверджувати, що в умовах гіпотетичної ситуації, коли подат­ки відсутні взагалі, але має місце високий рівень цін та темпи інфляції, вироб­ництво розвиватися не буде, адже це економічно недоцільно: за таких умов прибуток дають лише "швидкі" іроші. Водночас інфляція є прямим наслідком дефіциту бюджету (коли неінфляційні джерела його покриття розвинуті слабо).Враховуючи, що у реальному вимірі зведений бюджет уже зменшився 1995 року порівняно з 1991 майже у 2 рази (за доходами без надходжень до Пенсійного фонду), і те, що основну частину його видатків складає фінансу­вання соціальних заходів і національної безпеки, розміри яких зменшувати неможливо або небажано, різкого зменшення податків не можна буде компен­сувати за рахунок скорочення державних видатків. Таким чином, результатом цих дій може стати сплеск інфляції та подальше поглиблення кризи.

Наведене означає, що податковий тиск треба прагнути зменшити, але тільки відповідно до реальних можливостей.

В Україні сьогодні мову треба вести про таке зниження рівня податків, для якого можливо знайти компенсацію або за рахунок скорочення бюджетних ви­датків, або за рахунок залучення додаткових неінфляційних джерел фінансу­вання дефіциту бюджету. Практично це означає, що реальні можливості скоро­чення податкового тиску обмежені, і тому в питаннях розвитку податкової сис­теми наголос повинен бути зроблений на іншому аспекті: еволюційному шляху її реформування за рахунок удосконалення складу та структури податкової сис­теми, механізму обчислення і сплати податків. Треба знайти технічні можли­вості зробити податкову систему більш сприятливою для бізнесу, за умови збе­реження, або навіть збільшення абсолютної суми податкових надходжень.

Удосконалення механізму обчислення і сплати податків

Структуру податкової системи треба намагатися поступово змінити. Спочатку зупинимося на деяких проблемах двох найвагоміших податків: податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

1. Податок на додану вартість (ПДВ)

ПДВ, мабуть, є лідером серед податків, що найчастіше обговорюються у Верховній Раді України. У цьому зв'язку особливо хочеться застерегти від наслідування популістських закликів замінити ПДВ у його теперішній формі (що побудована за прикладом європейських зразків, коли з податку на про­даж вираховується податок на покупку) податком на роздрібний продаж (за прикладом США), що вимагає високого ступеня свідомості платників та відточеної техніки організації контролю за стягненням податку, або подат­ком на додану вартість, що визначається за елементами (зарплата + прибу­ток + відсоткові доходи тощо), адже таким чином визначати додану вартість з метою оподаткування означає прищепити ПДВ усі вади прибуткового опо­даткування юридичних осіб, що пов'язані з необхідністю визначення при­бутку. Нині підприємства переважно вже засвоїли механізм дії ПДВ, і вве­дення нового, технічно не опрацьованого різновиду податку створить тільки величезні додаткові труднощі у бухгалтерському обліку та передумови для вилучення до бюджету значної суми їх доходів за порушення податкового за­конодавства. Треба нарешті зрозуміти, що процес відпрацювання механізму дії обов'язкових платежів є надзвичайно складним і трудомістким. Досить згадати, що тільки у 1995 році щодо ПДВ було видано близько 100 роз'яс­нень, уточнень тощо. Якщо буде вводитися щойно винайдений (до того ж такий, що не застосовується у Європі) різновид ПДВ, то потік інформації значно збільшиться, і добрі наміри обернуться тільки новими прикрощами для виробництва.

ПДВ спроектований не для того, щоб відповідати формальному крите­рію оподаткування тільки доданої вартості (як її розуміють ті чи інші еконо­місти). Твердження, що цей податок поганий тільки тому, що при вираху­ванні з податку на продаж податку на покупку (як це робиться в країнах Європейського Союзу) під оподаткування підпадає не тільки додана вартість, є непрофесійними і грунтуються на незрозумінні того, навіщо і як стягують­ся податки. Важливо те, що, за великим рахунком, оподатковується додана вартість, і те, що це технічно зручно, оскільки: