3 ОЦІНКА Й ОБЛІК ВПЛИВУ РИЗИКУ В ІНВЕСТИЦІЙНОМУ ПРОЕКТІ
3.1 Класифікація ризиків
Існує велика кількість класифікацій ризиків за різними ознаками. Ці класифікації не виключають один одного і можуть застосовуватися паралельно при аналізі окремої інвестиції.
На мал. (див. додаток А) наведені види ризиків, сформовані за рядом ознак.
Насамперед, варто розглянути види ризиків за сферою їхньої появи. Економічний або політичний розвиток породжує нові види ризику і змінює вплив тих, що діяли раніше. Так, на діяльність інвестора впливає політична обстановка, яка може привести до несприятливої ситуації, наприклад, конфіскація майна, збитки від обмінних операцій і т.д.
На результати інвестиційної діяльності може вплинути зміна законодавства, динаміка цін, неплатоспроможність дебіторів і інші чинники, пов'язані з виробничо-господарською діяльністю, у рамках якої здійснюється проект.
У класифікації, наведеної на мал. 10, показано, що в залежності від розміру ризик поділяють на мінімальний, середній і максимальний. Великий ризик може привести до негативного рішення негативно аналізованої інвестиції. Однак відмовлення від здійснення ризикового заходу пов'язано з неотриманням прибутку. При ухваленні позитивного рішення інвестором може бути визнаний установлений розмір ризику й у його рамках будуть здійснюватися заплановані дії.
Як показано в класифікації, ризики поділяють за можливостями запобігання на систематичні і несистематичні, а за можливостями компенсації втрат на ті, що підлягають і не підлягають страхуванню. До систематичних ризиків відносять ризик, пов'язаний із загальною політичною, законодавчою й економічною ситуацією в країні, збільшенням цін на ресурси, підвищенням інфляції, зміною грошової політики, кредитної політики й ін. До несистематичних ризиків відносять неплатоспроможність споживача, банкрутство постачальників, розвиток конкуренції, страйку та ін.
3.2 Вимір і облік впливу ризику
Вимір ризику можна здійснити статистичним методом, методом експертних оцінок, комбінуванням статистичного й експертного методів і спеціальних методів. Мета цього процесу полягає у встановленні розміру аналізованого чинника, що характеризує доходи або втрати, та у ймовірності його настання. З використанням статистичного методу ймовірність настання події визначається на основі частоти, з якою відбувається ця подія.
При експертному методі ці дані базуються на суб'єктивних оцінках експертів, тобто їхніх пропозиціях. Для використання об'єктивного статистичного методу необхідно мати статистичні дані про рівень доходів або витрат, що мали місце під час здійснення процесу, який оцінюється, чи аналогічного йому, для встановлення розміру і частоти одержання визначеного результату і складання прогнозу.
Метод експертних оцінок використовується в тому випадку, коли відсутня необхідна статистична інформація для розрахунку показників, що характеризують рівень ризику, а також коли інвестиційний проект не має аналогів.
Зміна ризику складає лише один бік впливу чинника невизначеності. Необхідно співвіднести ризик з очікуваними доходами і відібрати прийнятні інвестиції для стратегії, яка була вироблена. На практиці набули поширення наступні методи обліку впливу невизначеності та ризику:
· метод виправлень;
· аналіз чутливості;
· побудова профілю ризику;
· спеціальні методи формалізованого опису невизначеності.
Найбільш простим є метод виправлень. Цей метод дозволяє врахувати невизначеність шляхом корегування параметрів проекту на величину виправлень. З поправленими даними потім проводять обчислення як у випадку визначеної інформації. Метод виправлень спрямований на встановлення результатів інвестування в гіршій ситуації. Якщо інвестиція залишиться вигідною в несприятливій ситуації, що створюється штучно за допомогою виправлень, то вона буде задовольняти встановленим критеріям у більш сприятливій ситуації.
Значного поширення набуло корегування норми дисконтування або норми накопичення капіталу. Для обліку ризику, користаючись методом виправлень, необхідно змінювати ставку дисконтування. Розмір корегування залежить від розміру ризику. У результаті ставка дисконтування (i) корегується на розмір ризику (Z):
r = (i +Z).
Визначити розмір корегування ставки дисконтування на ризик можна на підставі експертних оцінок, а також за допомогою спеціальних методів.
Під час використання методу виправлень необхідно враховувати, що він недостатньо точно обґрунтовує розмір виправлень, що може призвести до нереальності інвестиційних розрахунків за проектом. Тому цей метод можна назвати простим, але недостатньо точним. Його використовують найчастіше для оцінки загального ризику інвестиції, а потім окремі операції по проекту підрозділяють за рівнем ризику й уточнюють вплив ризику.
Наступним методом виконання інвестиційних розрахунків при невизначеності є аналіз чутливості. Аналіз чутливості відповідає на запитання, чи залишиться колишнє рішення після змін даних. У випадку, якщо рішення є незмінними для визначених областей з інтервалу невизначеності даних, необхідно визначити критичні значення, при яких оптимальне рішення змінюється.
Аналіз чутливості інвестиційного проекту включає наступні етапи:
- вибір ключового показника, щодо якого проводиться оцінка чутливості (прибуток, чиста дисконтована вартість капіталу, внутрішня норма рентабельності та ін.).
- вибір чинників, що обумовлюють зміну ключового показника (рівень інфляції, конкуренції та ін.).
- розрахунок значення ключового показника на різних стадіях здійснення проекту і перевірка чутливості прийнятого рішення.
Аналіз ризику інвестиції може виконуватися на основі профілю ризику, тобто накопичених ймовірностей досягнення визначених результатів. Для його побудови повинні бути виділені параметри проекту, що впливають на результативність інвестиції, що пов'язані з невизначеністю, і задані варіанти їхніх значень, що формуються в залежності від сформованої ситуації. Наочно це можна представити у вигляді дерева рішень.
Аналіз ступеня ризику здійснюється за наступними правилами:
- аналіз умов здійснення інвестиційного проекту і вибір параметрів, пов'язаних з невизначеністю інформації;
- фіксація точки ухвалення рішення, вхідної інформації, встановлення цільової функції;
- встановлення альтернативних варіантів випадкового розвитку подій;
- встановлення ймовірності здійснення події;
- визначення значень цільової функції;
- побудова профілю ризику;
- аналіз профілю ризику та схвалення інвестиційного рішення згідно зі стратегією, що була вироблена.
Основною перевагою використання профілю є попереднє пророблення інформації про розвиток ситуації інвестування.
Разом з тим цей метод аналізу ризику має наступні обмеження:
- велика кількість альтернатив у реальних умовах здійснення інвестицій, що значно ускладнює розрахунок;
- проблема в отриманні альтернативної оцінки ймовірності настання ситуацій, що аналізуються.
Завантажити реферат