Також цілісність СР видна у співвіднесенності категорій речення: особа , час , модальність; у співвіднесенності лексичного складу та в порядку слідування компонентів. Якщо компоненти СР схожі на прості речення за структурою, то функціонально вони від них відрізняються . Просте речення описує подію, а складне відображує зв’язок між подіями . Ці події можуть бути зв’язані різними відносинами ( Мінкін, 1981; 7) .
1. De son grand pas masculin , elle avait reintegre sa chambre, la plus belle chambre de l’appartement, la seule vraiment meublee, parce que l’auguste dame etait censee s’y etre un jour assise [ Mallet – Joris . Allegra ; 59].
2. Je paierai mes creanciers quand j’aurai de l’argent, voila tout [ Tillier. Mon oncle ; 121].
3. Si c’etait de vous que j’eusse recu une pareille insulte, je ne vous garderais pas rancune [ Tillier . Mon oncle; 183].
4. Le vieux medecin qui n’etait pas d’un caractere moins fiier que Benjamin , exultait d’allegresse [ Tillier. Mon oncle; 183].
Частини СР можуть бути з’єднані трьома типами зв’язку : безсполучниковим, сурядним та підрядним . Ці три типи зв’язку образують три типи СР : безсполучникові , складносурядні та складнопідрядні речення . В мові часто зустрічаються змішані СР ,що об’єднують усі три типи зв’язку.
При аналізі речення слід враховувати три аспекти : синтаксичний , семантичний та прагматичний .
Синтаксична структура речення показує , як побудовано речення ; семантика речення показує, що воно означає, який фрагмент дійсності відображений в ньому ; прагматика речення намагається розкрити , з якою метою вислювлюються люди.
Прагматичний аспект відноситься в більшому ступені до мовленнєвої ситуації , семантичний співвідноситься з предметною ( одна фраза промовляється з різною метою . Приклад : жінка каже чоловікові : “ Le televiseur est en panne “ ( тобто треба його відремонтувати ) та дітям : “ Le televiseur est en panne “ ( не вмикайте його )). Такі речення співпадають за формою , але відрізняються за функцією .
У центрі лінгвістичної прагматики стоїть проблема успішності мовленнєвого акту , який повинен досягти своєї мети .
Загальна мета , на яку спрямовується висловлення , має назву комунікативної інтенції ( Штейнберг , 1972; 755). Відповідно до комунікативної інтенції формуються типи мовленнєвих актів , які спрямовані на повідомлення , запит інформації , спонукання , вираження побажання …У зв’язку з цим і формуються розповідні, питальні , спонукальні речення.
Однак, на відміну від простого речення , складні речення можуть бути моно- та полікомунікативними . Складнопідрядні речення , де головна предикативна частина описує подію , а підрядна пояснює її , залежить від головної , мають одну комунікативну інтенцію . Складносурядні та безсполучникові складні речення можуть містити кілька комунікативних настанов . У складносурядних реченнях поєднуються не усі комунікативні типи речень. Безсполучникові складні речення являють собою в цьому плані більш гнучки конструкції .
1.3. СТАТУС БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ У СИСТЕМІ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ.
Питання щодо існування безсполучникового типу зв’язку досі залишається актуальним та дискутуємим . Відомий лінгвіст Л.І. Ілія вважає, що частини складного речення можуть бути зв’язані тільки відносинами сурядності або підрядності , а ступінь зв’язаності частин може бути різним : дуже тісним у складнопідрядному реченні та іноді дуже слабким у складносурядному .
В роботі Р.Л.Вагнера та Ж.Пеншон “ Grammaire du francais classique et moderne “ безсполучникове складне речення не протиставляється сполучниковому складному реченню . БСР розглядається як окремий випадок сполучникового зв’язку у складному реченні .
В.Г. Гак не поділяє такої точки зору на проблему безсполучникового зв’язку. Він протиставляє безсполучникове та сполучникове речення і вважає безсполучниковим складним реченням таке складне речення , предикативні частини якого зв’язані шляхом соположення,без будь-яких додаткових засобів , і тільки інтонація відрізняє його від послідовності окремих простих речень. Безсполучниковий зв’язок – недиференційований вид зв’язку ( тобто , зв’язок абстрактний і може уточнюватися тільки в контексті ).
Інший відомий лінгвіст , О.О.Реферовська , соположенням вважає зв’язок між окремими реченнями , що мають аналогічну синтаксичну структуру, розділяються крапками і служать,щоб передати загальний глобальний зміст декількох дій ( подій , явищ ). Цей зв’язок існує у надфразовій єдності .
Таким чином , французький термін “ juxtaposition “ перекладається граматистами як “ безсполучниковий зв’язок “ та “ соположення “ , що ще більш заглиблює протиріччя при визначенні природи та статусу безсполучникового зв’язку.
Н. Шигаревська виділяє безсполучниковий зв’язок ( juxtaposition ou parataxe) як окремий вид зв’язку в складному реченні і протиставляє його сполучниковому зв’язку . Вона дає більш повну , детальну класифікацію БСР і зазначає , що в деяких БСР існує більш тісний зв’язок , схожий на сурядність і навіть на підрядність .
Вважаючи безсполучниковий зв’язок дійсно існуючим , деякі дослідники розмежовують вираження у безсполучникових поліпредикативних висловленнях диференційованих та недиференційованих змістових відносин . Диференційовані змістові відносини відповідають складнопідрядним та складносурядним реченням і можуть бути виражені сполучниками :
1. Je ne pouvais pas acheter beaucoup de livres : ils etaient chers.
Замість двокрапки можна поставити “ parce que “ , і ми отримаємо складнопідрядне речення .
2. Tu le salues , il ne te repond pas .
Замість коми ставимо “ mais “ і отримуємо складносурядне речення .
Недиференційовані змістові відносини включають значення декількох сполучників та сполучникових слів :
J’ouvre la fenetre , on se couche .
Замість коми можна поставити як сурядний сполучник “ et “ , так і підрядний “ quand “ . Тобто це речення не може бути однозначно віднесене ні до складносурядних , ні до складнопідрядних . Це один з найголовніших факторів виділення безсполучникового зв’язку в самостійний вид зв’язку . Крім структурного та змістового аспектів , для безсполучникових поліпредикативних одиниць релевантним також є аспект комунікативної настанови. Дослідження показали, що БСР , як і складносурядні речення , образують поліфункціональні комплекси з різними цільовими настановами. В полікомунікативних БСР кількість цільових настанов відповідає кількості предикативних частин . В деяких функціональних моделях БСР функціональний аспект накладає обмеження на змістовий . Це обумовлює потенційну однозначність та багатозначність моделей БСР. Для однозначних моделей характерними є відносини змістової рівноправності або змістової залежності . Багатозначні моделі характеризуються обома видами потенційних змістових відносин . Конкретизація виду відносин відбувається в мовленні . В результаті перетворювань в структурі предикативних частин питальне речення може стати експресивним варіантом розповідного БСР , а деякі БСР і зовсім втрачають свою “ складність ” і перетворюються на прості речення .
Завантажити реферат