ЗМІСТ.
ВСТУП.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ .
1.1КОМУНІКАТИВНІ ТИПИ РЕЧЕНЬ
1.2.СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ.
1.3.СТАТУС БЕЗСПОЛУЧНИКОВОГО СКЛАДНОГО РЕЧЕННЯ У СИСТЕМІ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ.
ВИСНОВКИ.
РОЗДІЛ 2.КОМУНІКАТИВНО – ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТИПИ БЕЗСПО-ЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ.
2.1.РОЗПОВІДНО-ПИТАЛЬНІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ.
2.2.ПИТАЛЬНІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ СКЛАДНІ РЕЧЕННЯ.
2.3.РІЗНОВИДИ СПОНУКАЛЬНИХ БЕЗСПОЛУЧНИКОВИХ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ.
ВИСНОВКИ
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
БІБЛІОГРАФІЯ
СПИСОК ХУДОЖНІХ ТВОРІВ, ЩО ЦИТУЮТЬСЯ.
МЕТОДИЧНИЙ ДОДАТОК
ВСТУП.
Складні речення у французький мові неодноразово ставали об’єктом дослідження.Основна увага приділялася вивченню складносурядних та складнопідрядних речень. Дещо осторонь залишалися складні речення, предикативні частини яких з’єднуються без допомоги сполучників.Такі складні речення отримали назву безсполучникових ( БСР). Різні підходи до тлумачення безсполучникового зв’язку як засобу сполучення та самих БСР зустрічаємо у працях російських, украінських та французьких лінгвістів ( Р.Вагнера і Ж. Пеншон, В.Г. Гака, С. І. Базанової) . З іншого боку , у французьких нормативних граматиках зовсім відсутня згадка про поділ БСР за комунікативною настановою ( розповідні, питальні, спонукальні речення). До аналізу подані тільки однокомунікативні розповідні БСР. Ця тенденція спостерігається і в монографічних роботах французьких авторів. В останні роки з’явилися окремі дослідження, присвячені моно- та полікомунікативності БСР у французькій мові. Разом з тим, недостатньо вивченими залишаються питання щодо статусу БСР та комунікативно – функціональних типів цих речень. Цей факт обумовлює актуальність обраної теми та її практичну значущість для вивчення граматики французької мови.
Головна мета даної дипломної роботи – вивчити та дати детальну характеристику комунікативно-функціональним типам БСР у сучасній французькій мові.
Відповідно до головної мети можна виділити наступні завдання:
1. визначити критерії класифікації простих та складних синтаксичних одиниць за метою висловлювання з урахуванням їхніх структурних особливостей;
2. уточнити природу безсполучникового зв’зку предикативних частин в складному реченні , а також статус БСР у сучасній французькій мові порівняно з сурядними та підрядними конструкціями;
3. проаналізувати комунікативно-функціональні типи БСР та їхні мовленнєві варіанти.
При аналізі комунікативно-функціональних типів БСР основним об’єктом вивчення стали приклади БСР , запозичені з творів французьких письменників 19-20 століть , а також з французьких періодичних видань останніх років.
Дипломна робота містить даний вступ , два розділи , кожен з яких закінчується висновками, загальні висновки, бібліографію та список цитуємих літературних творів, методичний додаток.
Перший розділ – теоретичний. Він містить деякі передумови дослідження, погляди на класифікацію речень за комунікативною настановою, положення з теорії складного речення. Також в цьому розділі визначається статус БСР у системі складних речень на основі поглядів російських, українських та французьких граматистів.
Другий розділ – дослідний . В ньому мова йдеться про комунікативно-функціональні типи БСР та види відносин між їхніми предикативними частинами.
Загальні висновки являють собою заключення, зроблене в результаті проведеного аналізу, з урахуванням головної мети та завдань даної дипломної роботи.
Бібліографія містить 33 назви лінгвістичних праць ( монографій, статей, граматик), пов’язаних з темою дослідження.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ.
1.1.КОМУНІКАТИВНІ ТИПИ РЕЧЕНЬ.
В сучасній лінгвістиці вивчення речення як центральної одиниці синтаксичної системи може проводитися в комунікативному та структурному планах , але останнім часом особлива увага приділяється комплексному аналізу речення , тому що комунікативний і структурний аспекти взаємодіють між собою.
При класифікації речень за видом повідомлення за основу приймається комунікативна настанова ( цільова настанова). В результаті лінгвістами були виділені такі типи речень : розповідні, питальні та спонукальні.
Розповідні речення є основною та найбільш поширеною комунікативною одиницею . Особливу увагу привертає до себе заперечне речення , з яким у сучасній розмовній мові відбуваються значні зміни. Ці зміни впливають на засоби вираження абсолютного , іменного та огранічувального заперечення .
Французька мова відноситься до полінегативних мов, що використовують в загальнозаперечних реченнях заперечні частки.
1. Elle n ‘a pas change.
2. Rien ne la changera donc?
3. Elle n’a pas change du tout.
Відрізняльною якістю полінегативного строю французького речення є обов’язкове вживання подвійного придієслівного заперечення,другий компонент якого може бути як простим формантом, так і узагальнюючим заперечним прислівником. У наведених прикладах у першому реченні використані дві заперечні частки. У другому реченні другою заперечною часткою є узагальнюючий заперечний займенник. У третьому реченні маємо справу із складним формантом.
У французькій мові заперечні частки замикають присудок, його змінювану дієслівну частину в рамку , якщо другий елемент є формантом . Інші засоби вираження заперечення представлені прислівниками або займенниками ; їхня синтаксична функція визначає їхнє місце в реченні , припускає відрив другого компонента від присудка . Значну роль виконує також експресія речення.
Н.Шигаревська в своїй роботі “ Нариси з синтаксису сучасної французької мови “ детально описує загальнозаперечні речення та функції заперечної частки “ne”, яка в умовах постійної еволюції ослабила свою роль і значення ( Шигаревська , 1970; 46) . Ця частка перетворилася на ненаголошене слово, тоді як наголошена позиція “pas” на кінці акцентної групи або синтагми отримала власне негативне значення, а двобічні синтаксичні зв’язки “pas” з присудком та додатком змінили значення в другому компоненті заперечення .
Таким чином , взаємодія граматичних та фонетичних процесів еволюції призвела до появи в розмовній мові тенденції до перебудови загальнозаперечного речення: подвійне придієслівне заперечення заміщується одним , що виражається , головним чином , заперечною часткою “pas” .
1. Elle est pas jeune, pas belle , mais pas banale [Mallet- Joris. Allegra; 19 ]
2.Oh! ca f ait rien, je n’aime pas les fetes [ Mallet-Joris.Allegra; 26]
3.Tu peux pas le dire a ta famille [ Mallet- Joris.Allegra; 27]
Варто вказати на те , що опущення “ ne “ в більшості випадків є ознакою фамільярно-розмовної мови. В літературно-розмовному різновиді мають місце обидві форми вираження дієслівного заперечення : “ ne … pas “, “ pas”. Частіше використовується перший варіант заперечення.
Дослідники французького синтаксису при тлумаченні еволюції загальнозаперечного речення спираються на одну з можливих умов – або на фактор фонетичний, або на фактор граматичний. Однак, вивчення найрізноманітніших процесів розвитку мови демонструє, що навіть самий значний фонетичний процес не може сам по собі змінити або зруйнувати елемент мови,який несе граматичне значення (Шигаревська , 1970; 47).
Завантажити реферат