жалібщики. Як правило, вони нічого не роблять для вирішення проблеми, оскільки вважають себе не здатними ні на що, або не хочуть брати на себе відповідальність;
мовчуни. Ви не знаєте, про що вони в дійсності думають або чого бажають;
надпокладність, які скажуть вам “да” з будь-якого приводу і пообіцяють підтримку. Тим не менш слова в таких людей розходяться з ділом: вони не виконують своїх обіцянок і не оправдовують покладених на них надій;
вічні песимісти, які завжди передбачають невдачі, оскільки вважають, що все рівно нічого не вийде. Такі люди завжди намагають сказати “ні” або постійно відчувають збентеження, сказавши “да”;
“всезнайки”, які вважають себе вище інших, тому що вони, як вони самі вважають, знають все на світі; при цьому вони можуть діяти як “бульдозери”, які розштовхують всіх на своєму шляху. Вони можуть також вести себе як “пузирі”, переповнені всезнанням і відчуттям власної важливості. Часто з’ясовується, що вони помиляються, оскільки, в основному вони тільки грають свою роль;
нерішучі, або “ступори” – це люди, які не намагаються прийняти те або інше рішення, тому що бояться помилитись. Вони тягнуть і тягнуть, поки це рішення не буде прийняте без їх або поки необхідність прийняття рішення відпаде взагалі;
“максималісти”, які бажають чогось прямо зараз, навіть якщо в цьому немає необхідності;
“приховані”, які тримають все в собі, не говорячи про свої кривди, а потім зненацька кидаються на вас, коли ви вважаєте, що все йде нормально;
“невинні брехуни”, які замітають “сліди” брехнею і серією обманів, так що ви перестаєте розуміти у що вірите, а у що ні;
“брехливі альтруїсти”, які ніби то роблять вам добро, але в глибині душі жаліють про це. Ви можете відчувати це в інших обставинах або це може зненацька з’явитись в вигляді саботажу, вимоги подарованого або вимоги компенсації.
Зустрічаються “гравці” різних типів, наприклад, такі люди, які говорять і діють в стилі “да, але…”, описані Еріком Берном в книзі “Ігри, в які грають люди”. Ззовні вони поступають так, а думають зовсім інакше. Ви не будете знати, що відбувається, поки не попадете в їх пастку.[45]
В Основу класифікації Братченко покладено три критерії: 1) співвідношення позицій співрозмовників; 2) рівень взаємопорозуміння; 3) розвиток особистості і творчості. На основі цих критеріїв від виділив шість стилів спілкування.
Діалогічний стиль спілкування – між співрозмовником виникає взаємне самовираження, розвиток. Спілкування побудоване на рівноправ’ї.
Авторитетний – неповага співрозмовника, прагнення до лідерства в спілкуванні. Повна сконцентрованість на своєму “Я”.
Маніпулятивний стиль – використання в своїх цілях співрозмовника. Отримання потрібної для себе інформації обманливим шляхом, самому при цьому не повністю розкриваючись.
Альтероцентристський – повна байдужість до себе, орієнтація лише на задоволення цілей співбесідника.
Конформний – імітація співбесідника в усьому. Згода і небажання не бути зрозумілим, не зрозуміти співрозмовника.
Індиферентний – спілкування як такого не існує, воно побудоване на розв’язанні лише ділових питань.
В наступній главі в експериментальному дослідженні повернемося до класифікації стилів спілкування Братченко.
Зробивши теоретичний аналіз проблеми спілкування в юнацтві, можна зробити наступні висновки.
Старший шкільний вік – це період виробітки поглядів і переконань, формування світогляду. В юнацькому віці вже чітко видно направленість особистості. Юнацька особистість ніколи не буває однозначною. Вона завжди суперечлива і мінлива.
Старший шкільний вік – це вік формування власних поглядів і стосунків, пошуків свого самовизначення. Саме в цьому визначається зараз самостійність старшокласників.
Найкращі взаємовідносини старшокласників з батьками складаються, як правило, тоді, коли батьки дотримуються демократичного стилю виховання. Цей стиль в більшому ступені сприяє вихованню самостійності, активності, ініціативи і соціальній відповідальності.
Головна перешкола взаємопорозумінню вчителів і учнів – абсолютизація рольових стосунків. Вчитель, обтяжений турботою про навчальну успішність, не бачить за оцінками індивідуальності учня.
Розглянувши теоретичне дослідження соціометричного статусу і стиля спілкування, вдалось знайти взаємозв’язок між ними. Груповий статус старшокласника з одного боку, індивідуально-особливими властивостями людини, з іншого боку – особливостями даного колективу і його діяльності.
Критерії, визначаючі соціометричний статус старшокласника у його класному колективі складні та багатогранні. По даним Коломінського, на першому місці стоїть вплив на однолітків, фізична сила, на другому місці – моральні якості, які невід’ємно виявляються у спілкуванні та суспільній праці. по даним Б.Н. Волкова, десятикласники перш за все цінують якості особистості, які виявляються у спілкуванні, взаємодії з товаришами (чесність, готовність допомогти у складну хвилину життя).
З цих даних ми бачимо, що соціометричний статус невід’ємно пов’язаний зі стилем спілкування юнаків. Спробуємо це довести в наступному кроці нашої роботи в експериментальному дослідженні.
3. Організація за здійснення експериментального дослідження соціометричного статусу та стилів спілкування старшокласників.
3.1. Характеристика, мета та сутність методик.
Для експериментального дослідження взаємозв’язку соціометричного статусу переважаючим стилем спілкування старшокласників ми обрали такі методикуи:
Методика “Спрямованість особистості в спілкуванні (СОС)”.
Методика “Соціометрія”.
В наших дослідженнях взяли участь 27 дослідних. Робота була проведена на базі Первомайської середньої школи №7 у 2002 р. в 10-х класах.
Методика “Спрямованість особистості в спілкуванні (СОС)”.
Автор методики – Братченко.
Методика признаена для вивчення спрямованості особистості в спілкуванні, що розуміється як сукупність більш-менш усвідомлених особистісних значеннєвих установок в ціннісних орієнтаціях в сфері міжособистого спілкування, як індивідуальна “комунікативна парадигма”, що включає уявлення про зміст спілкування, його цілі, засоби, бажані і припустимі способи поведінки в спілкуванні і т.д.
Методика “СОС” відноситься до проективних, в її основі – метод незакінчених пропозицій. За її допомогою можуть вивчатись індивідуальні особливості комунікативної компетентності, етичної свідомості, важливі аспекти професійної свідомості представників комунікативно насичених професій (педагогів, керівників, і т.п.).
Базова форма методики не має професійної специфікації і може біти використана для одержання загальних характеристик спрямованості в спілкуванні.
При визначенні модифікації методика “СОС” може бути орієнтована на вивчення комунікативної спрямованості в конкретній сфері.
Теоретичною основою методики є концепція діалогу (М.М. Бахтін, М. Бубер, А.У. Хараш та ін.), на базі якої автором у спеціальному дослідженні були виділені шість основних видів СОС: діалогічна, комунікативна спрямованість (Д-СОС), авторитарна (АВ-СОС), маніпулятивна (М-СОС), альтероцентристська (АЛ-СОС), конформна (К-СОС), індиферентна (І-СОС). Ці види комунікативної спрямованості характеризується наступними ознаками (які служать одночасно і критеріями для оцінки проектного матеріалу):
Завантажити реферат