Ламанова Т.:
Тіньова економіка – сукупність відносин між окремими індивідуумами, групами індивідуумів, індивідуумами та інституційними одиницями, окремими інституційними одиницями щодо виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну та споживання матеріальних благ та послуг, результати яких за тих чи інших причин не враховує офіційна статистика і обсяг якої не включається до макроекономічних показників.
Попович В:
Тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до ВНП.
Головач В.:
Тіньова економіка – неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно – матеріальних цінностей і послуг; приховані від органів державного управління і суспільства соціально - економічні відносини між окремими громадянами, соціальними групами по використанню майна в корисних особистих або групових інтересах.
З філософської точки зору тіньова економіка – це економіка в чистому вигляді, не „спотворена” втручанням держави і яка це втручання заперечує.
Підсумовуючи наведене, зазначимо, що при визначенні змісту поняття „тіньова” економіка необхідно враховувати, що воно може мати як широке, так і вузьке розуміння. У широкому розумінні до складу „тіньової” економіки можуть бути віднесені всі види „неврахованої”, „нерегламентованої”, „прихованої” та „законспірованої” економічної діяльності незалежно від того, чи є вони протиправними, чи ні (дод. 1, сектори 2, 3 і 4). У вузькому розумінні поняття „тіньова” економіка обмежується виключно тими видами економічної діяльності та відповідними відносинами, які за своїм змістом є або протиправними, або суспільно небезпечними (дод. 1, сектор 4).
До „тіньової” економіки в широкому розумінні можуть бути включені сектори 2 (частково), 3 і 4. До „тіньової” економіки у вузькому розумінні включається тільки сектор 4 із зазначеними внутрішніми структурними складовими (4.1, 4.2 і 4.3).
Сектор домашніх господарств, що виробляє товари та послуги, які споживаються всередині домашніх господарств. Найважливішою характерною ознакою цього сектора є те, що матеріальні блага та послуги, що тут виробляються, не продаються, тобто не є об’єктами ринкових відносин, що робить оцінку вартісних обсягів виробництва товарів та послуг в домашніх господарствах надзвичайно важким завданням. В усіх країнах, що мають ринкову економіку, робота у домашніх господарствах практично повністю виключається з розрахунків обсягів валового внутрішнього продукту або враховується умовно і в дуже обмежених обсягах.
Неформальний сектор економіки („світло – сіра” економіка) складається з дрібних виробників та їх найманих робітників разом із самостійними виробниками товарів та послуг (наприклад, транспортних, будівельних, ремонтних тощо), а також комерсантів-посередників. Діяльність вуличних торговців є найбільш поширеним і видимим проявом діяльності неформального сектора. Неформальний сектор, на відміну від сектора домашніх господарств, пов’язаний з купівлею – продажем товарів та послуг, тобто він обов’язково повинен бути врахований у складі ВВП. Слід зазначити, що цей сектор у багатьох країнах, що розвиваються або тих, які знаходяться у стані ринкової трансформації, на цей час практично не враховується.
„Темно – сірий” сектор тіньової економіки пов’язаний з більш серйозними порушеннями діючих законів (наприклад, про реєстрацію підприємницької діяльності та найманої робочої сили; ухилення від сплати податків із значних доходів; про мінімальну заробітну плату; про охорону праці та соціальне забезпечення). Тобто це сектор свідомо прихованих видів діяльності. Оцінка розмірів цього сектора особливо складна, оскільки порушники законів ретельно приховують інформацію. У деяких країнах продукцію тіньового сектора враховують в національному доході, хоча ці оцінки базуються не на точній статистиці, а на експертних оцінках. Зростання розмірів цього сектора в багатьох країнах дуже турбує органи влади саме через великі втрати в офіційних цифрах національного доходу. Тому основні зусилля влади спрямовуються на забезпечення повноти сплати податків, запобігання порушень законодавства, а не на припинення випуску продукції. Продукція цього сектора легальна, проте виробництво і (або) розподіл товарів та послуг завжди мають протиправні і навіть кримінальні ознаки.
„Чорний” (в т. ч. кримінальний) сектор тіньової економіки має справу з виробництвом, розподілом і споживанням продукції та послуг, руйнівних для розвитку особистості продукції та послуг, до яких перш за все відносяться: крадіжки і перепродаж краденого, рекет, наркотики, корупція, „відмивання” та фальшування грошей, „кіллерські послуги”, торгівля живим товаром тощо. Тому природним є те, що надвисокі протиправні доходи цього сектора уникають участі у податковій системі. Однак, владу більш цікавить припинення виробництва товарів та послуг цього сектора, ніж сплата податків від них. „Чорна” економіка має тенденцію до постійного втручання (диверсифікації) у „світлу” економіку, бруднить легальні виробничі відносини, що сприяє утворенню корумпованої бюрократії, мафії. До проявів диверсифікованих часток „чорної” економіки можна віднести всі види корупції, всі прояви використання та привласнення державної, кооперативної, акціонерної, корпоративної та інших форм власності, фінансових ресурсів держави, як для особистого збагачення окремих осіб, у розпорядженні яких вони знаходяться (чиновників), так і для наживи суб’єктів кримінальної злочинності та мафіозних кланів, джерела доходів яких пов’язані з використанням вищезазначених методів. Тому, зазначене явище потребує системних наукових досліджень, що особливо актуальні для умов країн, які знаходяться у стані ринкової трансформації.
1.2. Історія тіньової економіки
На зорі формування європейських держав в „тіні” знаходилося все, до чого не могли дотягнутися сюзерени або його васали. „Тінь” носила переважно географічний характер. Однією з перших серйозних антітіньових акцій властей на території сучасної України був кривавий похід княгині Ольги на древлян, відмовившихся сплачувати дань.
Із часом держави окріпли, і тіньова економіка придбала більш витончені форми. Внаслідок вимушеної компактності „тінь” облюбувала торгівлю і деякі види високоприбуткового виробництва. Морські країни (Англія, Франція, Голландія та ін.) вводили жорстоке законодавство проти контрабандистів, але контрабанда процвітала. Характерно, що вже тоді проявилися признаки зрощення тіньової економіки з владою: контрабандисти могли вижити лише завдяки щедрим хабарям портовим чиновникам та охороні.
В Росії першою крупною галуззю, яка поринула в тінь, стала горілчана промисловість (з 16 ст.). Держава, яка заробляла на горілчаній монополії, нещадно катувала виробників самогону, але їх кількість не зменшувалася. Лікеро-горілчана промисловість продовжує залишатися однією з самих „тіньових” і в Росії, і в Україні (високоприбутковий бізнес, який жорстко регулює держава).
Завантажити реферат