- заниженні суми прибутку при експортно-імпортних операціях. При імпорті товарів і продукції із-за кордону практикується використання проміжної офшорної фірми, яка нібито купує товар у закордонного виробника і потім поставляє його українському партнеру. В залежності від видів товару чи продукції їх “ціна” на цій операції падає від 20 до 60%. Аналогічний метод використовується і при експертних операціях для приховування різниці між цінами на продукцію на внутрішньому і міжнародному ринках;
- приховуванні вивезення за кордон прибутків спільних підприємств. Приховані обсяги вивезення прибутку спільних підприємств здійснюються за допомогою застосування систем трансфертів, роялті, лідолагс. Обстеження фахівцями спільних підприємств показали, що в уставних документах багатьох з них містяться положення про проведення розрахунків зі своїми закордонними партнерами за “трансфертними”, “прейскурантними”, “спеціальними” цінами. Невідповідність їх світовим цінам на аналогічну продукцію досягає в окремих випадках 40 – 50%. Контроль з боку українських владних структур за застосуванням розрахункових цін спільними підприємствами , які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, відсутній;
- бартерний операціях. Бартерні операції повинні здійснюватись на базі еквівалента вартості товарів чи продукції, які обмінюють. Фактична ціна товарів і продукції, які постачаються підприємцями державним підприємствам і організаціям, завищується на 50 – 300%. До 70% продукції, що одержує підприємець по бартеру, реалізується по цінам нижче цін заводу-виробника. Багаторазове завищення цін на продукцію, що постачається підприємствами по бартеру державним підприємствам, стало однією з причин зростання матеріальних витрат в собівартості продукції багатьох галузей економіки;
- безприбуткових “операціях”. Використовується безліч способів штучного завищення витрат і приховування отриманого прибутку. Існує великий перелік продукції, ціни на яку змінюються в залежності від сезону, упаковки, способу транспортування;
- поступці боргу. Існують фірми, які спеціалізуються на операціях по поступці боргів. Як мінімум 50 – 60% цих боргів були б повернені без участі посередника, решта вимагає відносно нескладних комерційних операцій;
- безнадійних боргах. По змові з керівниками державних підприємств створюються так звані “фірми-хлопавки” – це дрібні приватні підприємства з обмеженою відповідальністю, які засновують від імені осіб померлих, але посвідчення яких були здані в установленому порядку, чи так званих бомжів, які мають прописку, але не мають постійного місця проживання. Використовуються також посвідчення загублені, викрадені, фальшиві. На такі фірми перекладається велика кількість грошей в якості передплати на виконання якихось робіт, які обготівковуються і привласнюються. Через три місяці фірма закривається;
- підпільних касах позики. Одержання кредитів в банку пов’язано з великими труднощами і високими ставками оподаткування. Існує мережа фірм, які спеціалізуються на видачі кредитів, не фіксованих в звітності. Механізм наступний: утворюється мережа підприємств, які затримують розрахунки з контролерами, а гроші переводяться фірмі - “банкруту”. “Банкір”, в свою чергу, видає кредити під великий відсоток. По загальному правилу такі фірми організуються кримінальними структурами з могутнім апаратом для примушення до дотримання обов’язків договору;
- неприхованому ухиленні від сплати податку. Практично повсюдно має місце ухилення від сплати податку за результатами діяльності. В бухгалтерських документах результати діяльності перекручуються або навіть і відповідають дійсності, але суми, які підлягають оподаткуванню, довільно зменшуються. Взаєморозуміння з перевіряючими досягається за допомогою хабара.
1.4. Масштаби тіньової економіки
Якими ж є сьогодні масштаби "тіньової" економіки в країнах з перехідною економікою, в тому числі і в Україні?
Дуже складним є порівняльний аналіз рівнів тіньової економіки в різних державах у зв’язку з тим, що деякі види нелегальної діяльності, включені в тіньову економіку і заборонені в одних країнах, є офіційно дозволеними і легальними в інших.
За розрахунками російських експертів, взагалі в світі у тіньовому секторі створюється як мінімум 8 трлн. доларів. По своєму масштабу глобальна тіньова економіка порівнянна з економікою США. У другій половині 90-х рр. минулого століття у розвинених державах тіньова економіка була еквівалентна в середньому 12% ВВП, у державах з перехідною економікою – 23%, а у державах, які розвиваються – 39% ВВП.
В цілому у державах з розвинутою ринковою економікою відмічається постійний ріст економічної „тіні”. Державою з більш високою долею тіньового сектору є Греція (19% офіційного ВВП). До держав з великою „тінню” відносяться також Італія (27,8%), Іспанія (23,4%) та Бельгія (23,4%). Середнє положення займають Ірландія, Канада, Франція та Германія (14,9 – 16,3%). Найбільш низькі показники долі тіньового сектора мають Австрія (9,1%), США (8,9%) та Швейцарія (8%). У відносно благополучних державах абсолютний об’єм тіньової економіки складає немало: у США – 700 млрд. Доларів; в Італії – 310 млрд. доларів; у Великобританії – 190 млрд. доларів.
Найбільш швидкий ріст тіньового сектору у 80-90-х рр. 20 ст. Спостерігався в Греції, Італії, Швеції, Норвегії і Германії. Наприклад, об’єм тіньової економіки Германії з 1975-го по 1997 рік виріс у п’ять разів – з 60 млрд. доларів до 300 млрд. доларів. А темпи росту неофіційного сектору у Германії зіставили 8% за рік (це значно більше, ніж темпи росту офіційного ВВП).
Найбільших масштабів досяг тіньовий сектор економіки у державах, що розвиваються. Наприклад, тіньова економіка у Нігерії оцінювалась у 76% офіційного ВВП. Значний масштаб тіньового сектора відмічався також у Таїланді (71%), Єгипті (68%), Болівії (66%) і Панамі (62%). Фактично, можна казати, що в більшості держав Азії, Африки і Латинської Америки існує, скоріш, „паралельна”, або „друга” економіка, яка не набагато поступається по масштабу офіційній.
Якщо у державах Западу у тіньовому секторі працюють переважно невеликі фірми, то у країнах, що розвиваються ситуація інша. Мігранти з сільської місцевості не можуть знайти працю у легальному секторі, тому змушені працювати у тіньовій економіці.
На пострадянському просторі у першій половині 90-х рр. минулого століття найбільшу вагу тіньовий сектор мав в економіці Грузії (43-51% офіційного ВВП), Азербайджані (34-41%) і Росії (27-46%). Для всіх пострадянських держав характерна тенденція до росту тіньової економіки, у середньому з 26% у 1990-м до 35% у 1995 році.
У Східній Європі найбільший масштаб тіньова економіка придбала у балканських державах – Македонії, Хорватії і Болгарії (приблизно 40% ВВП). В Албанії економіка практично повністю функціонує у тіньовій сфері. У цій державі, де середньорічний прибуток громадянина складає лише 70 доларів, тільки по офіційній статистиці на 3,2 млн. населення приходиться 500 тис. автомобілів (60 % з них – „мерседеси”). Основна частина цих автомобілів викрадені із західноєвропейських держав.
Завантажити реферат