Існує безліч форм проявів тіньової економіки в Україні, проте механізми її поширення досить уніфіковані і зводяться головним чином до формування умов: протекціонізму, пріоритетності, капіталотворення в окремих сферах економіки, зловживання службовим становищем тощо. Поширенню тіньової економіки сприяє неврегульованість відносин власності на землю, капітал, засоби виробництва і робочу силу.
За розрахунками Світового банку на неофіційний сектор української економіки припадає 43% ВВП і більше.
Автори програми "Україна - 2010", спираючись на оцінки вітчизняних і зарубіжних експертів, вважають, що вона становить близько 50% ВВП.
По даним журналу „Бізнес” у 2002 році у тіньовій економіці виготовлялося 40-50% ВВП, що в абсолютному відношенні складає приблизно 88-110 млрд. грн. (Додаток 2).
Тобто критичний рівень, який, за західними оцінками становить 30-35% ВВП, у нашій країні вже перевершено.
Як свідчать проведені дослідження, у зрілих ринкових економіках існує прямий зв'язок між рівнем оподаткування, часткою державних доходів у ВВП і розмірами тіньової економіки: чим вищі податки, тим вищі доходи держави і тим більші розміри тіньової економіки.
В перехідних економіках все навпаки: чим нижчий рівень державних прибутків (і чим більше він знизився за останні роки), тим більший обсяг тіньової економіки. Фактично в перехідних економіках спостерігається ефект витіснення держави підпільним бізнесом "один до одного": на кожний процентний пункт падіння частки державних доходів у ВВП приходиться в середньому збільшення частки тіньової економіки у ВВП також на один процентний пункт.
Отже, можна стверджувати, що питома вага фінансових ресурсів, що перебувають під контролем "тіньовиків" і мають неофіційний обіг у сфері торгово-посередницьких та кредитних операцій сягнула 50% ВВП.
За даними офіційної статистики, в небанківському обігу перебуває близько 40% всієї грошової маси України. Згадані ресурси також головним чином обслуговують економіку і є одним з параметрів неофіційної економічної діяльності в Україні.
В той же час треба враховувати, що величезна кількість тіньових товарно-грошових операцій здійснюється в Україні з використанням валюти інших держав, й передусім - це долари США готівкою.
Щорічний відплив капіталу за межі України становить кілька мільярдів доларів. За деякими оцінками, за кордоном перебуває до 20 млрд. дол., неофіційно експортованих з України. За іншими джерелами, за 5 років з України вивезено 15 млрд. доларів, тоді як сума кредитів, одержаних нею за той самий період, становила 9 млрд. доларів.
При таких масштабах вплив аналізованого феномена на всі сторони суспільного життя є винятково високим, а роль його в економіці важко переоцінити.
Глава 2. Особливості функціонування тіньового сектору в Україні
2.1.Причини виникнення тіньової економіки
Тінь з’являється у погано освітлених місцях. Економічна „тінь” – не виключення. Конфлікт економічних інтересів держави і бізнесу породжує „тінь”. Основними факторами відходу легальної економіки у „тінь” є непосильні податкові навантаження; надмірна регламентація економічної діяльності; невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку.
Непосильне податкове навантаження є головною з причин тінізації. За оцінками спеціалістів, з цієї причини 55% всіх підприємств повністю або частково уходять у „тінь”. В Україні воно проявляється у високому рівні відрахувань у фонди соціального страхування, високій ставці ПДВ та практиці відшкодування цього податку. Неможливо обійти увагою і „неофіційні” податки, за розміром порівняні із законодавчо оформленими. Для порівняння: в США тінізація в основному зумовлена високими ставками прибуткового податку. Дослідження, які були проведені в ряді розвинутих держав, показали пряму залежність між сукупним рівнем оподаткування прибутків і масштабом розвитку тіньової економіки. Наприклад, у Греції, Італії, Бельгії та Швеції, де у вигляді податків вилучається 72 -78% прибутків, тіньовий сектор найбільш розвинений. А в США і Швейцарії, де податковий тягар складає відповідно 41,4% і 39,7%, масштаби „тіні” невеликі. Надмірне податкове навантаження та пов’язана з ним тінізація приводять до деформації податкового навантаження в окремих галузях економіки. Окрім того, поглибленню „тіні” сприяє репресивний характер санкцій, які застосовуються податковими органами до правопорушників.
Надмірна регламентація економічної діяльності виражається в забороні певних товарів та послуг; частій зміні законодавства. В результаті утворюються нелегальні ринки праці, товарів, фінансів. Жорсткий контроль за валютним курсом примушує імпортерів та експортерів розробляти схеми вивозу капіталу, а також маніпулювати вартістю товарів при імпорті і експорті. Розширення практики ліцензування стимулює залежність бізнесу від органів влади та обумовлює умови для отримання державними службовцями нелегальних прибутків у вигляді хабарів. Більш витонченою формою втручання є підтримка адміністрацією всіх рівнів „дружніх” компаній. Разом с тим, українські чиновники (не безкоштовно) подавляють небажаних конкурентів. При цьому активно використовуються сили правоохоронних органів. Така ситуація спостерігається в основному у високорентабельних видах бізнесу.
Невиправдане збільшення масштабів державного втручання в економіку пов’язане з формуванням та розподілом бюджетних фондів. У промислово розвинених державах через бюджет перерозподіляється 30-60% ВВП. Для цих держав характерний прямий зв’язок між долею державних витрат у ВВП і масштабами тіньової економіки. У державах з перехідною економікою, до яких можна віднести і Україну, указаний зв’язок носить зворотний характер. Скорочення витрат держави призводить до росту „тіні”. По оцінкам експертів, на кожний процентний пункт зниження долі бюджету у ВВП приходиться один процентний пункт росту тіньової економіки. В Україні через бюджет перерозподіляється 27,6 % ВВП. Порівняно з розвинутими державами це не багато. Але бюджетні витрати на державне адміністрування постійно ростуть, а масштаби „тіні” збільшуються. Це свідчить про афективне державне управління. Держава або нічого не робить для детінізації економіки, або сама народжує тінь. Стрімкий зріст корупції дозволяє припустити, що в Україні тіньова діяльність генерується державою
Однією з головних причин криміналізації легальної економіки є прагнення учасників ринку до установлення монопольного контролю. Самостійно ринок не може протидіяти монополізації. Для цього необхідне відповідне державне регулювання. Чиновники часто володіють ексклюзивною інформацією, яка може вплинути на стан тієї чи іншої компанії. Така інформація стає товаром, який реалізується через підкуп посадових осіб. А низький рівень оплати праці держчиновників тільки стимулює корупцію. Для них ризик втратити роботу меркне перед матеріальним благополуччям, яке обіцяє нелегальна торгівля посадовою інформацією. В масштабах економіки така практика дуже скривлює умови конкуренції між компаніями. В Україні успіх підприємницької діяльності часто обумовлюється „близькістю” до відповідних державних чиновників. Деякі із них, до речі, відкрито є співвласниками того чи іншого бізнесу.
Завантажити реферат