Виявлення основних складових структури тексту - тематично провідних висловлювань прояснює роль у ньому зачину та кінцівки, характерних для публіцистичних жанрів, особливо для розширених інформаційних та для аналітичних. Це винесені в окрему, початкову або кінцеву позицію висловлювання, що співвідносяться з компонентами тексту або з основною частиною тексту в цілому й виконують такі функції: 1) змістовно-організаційну; 2) інтерпретаційно-емоціогенну. Ці два функціональні різновиди можуть і переплітатися, взаємодіяти. Порівняймо два зачини: Тані лише три роки . Рік тому мати помітила, що Таня не бачить через уроджену катаракту; У багатьох народів число "три" освячене віками - опоетизоване казками, легендами, де бажання героїв не перевершували цієї заповітної цифри. Віками мій народ мріяв про води, про землю, про братерство. Мрії моїх предків стали в наші дні дійсністю. Про них - мої три пісні.
Перший зачин використовується в репортажі про операцію катаракти, яку робили дівчинці Тані. Те, що про неї сказано в зачині, могло міститися далі в тексті як інформація, що розширює відомості про головну особу події. Винесення цього повідомлення в початок тексту створює дещо інтригуюче забарвлення, сприяє пробудженню читацького інтересу. Другий зачин являє собою обгрунтування побудови нариса, що складається з трьох частин, кожна з яких називається "Пісня ."(про воду, про землю, про братерство). Природно, таке обґрунтування стосується всього висловлювання на певну тему, виступає в ролі попереднього коментаря, роз’яснення, відношення до елементів, що позначають композиційні характеристики тексту. Кінцівка ж підводить композиційний підсумок змісту, викладеного в тексті.
У зачині та кінцівці публіцистичного тексту, як і в основній його частині, дуже значною є роль інтерпретуючого початку. З його допомогою реалізується суспільна позиція публіциста, формується впливова спрямованість структурної організації публіцистичного тексту.
Побудова публіцистичного тексту, в тому числі й у галузі масової інформації, вимагає майстерного володіння всім арсеналом конструктивно-мовленнєвих творчих засобів, постійного врахування стильової специфіки їх застосування.
Послідовна орієнтація на функціонально-системний принцип дає змогу розчленувати тісно з’єднані компоненти тексту, простежити їхню взаємодію. Цьому значною мірою сприяло з’ясування контекстуальної форми, змісту речень, їхнього взаємозв’язку в тексті.
Розвиток текстових одиниць іде не обов’язково в напрямку конструктивного ускладнення, а передусім шляхом переходу одиниць одного типу до складу якісно нових одиниць. Розуміння цього досягається системним підходом до вивчення явищ, який орієнтує на осмислення послідовної змістовно-функціональної співвіднесеності складних утворів і їхніх компонентів, а також багатоманітності структурних трансформацій, які нерідко полягають у формуванні якісно нової сутності у порівнянні з попередньою їй у системному розвитку.
Семантико-синтаксичні одиниці слугують для оформлення мисленого змісту (простого і складного) й завдяки цьому наділені комунікативною значущістю. Та це ще не власне комунікативні одиниці. У відповідності з системним принципом такою є одиниця, котра за своєю смисловою спрямованістю безпосередньо співвідноситься з цілісним комунікативним твором як його органічна частина. Семантико синтаксичні одиниці слугують для вираження цілісного логіко-мисленого змісту. Комунікативні одиниці підпорядковують відображуваний семантико-синтаксичними одиницями мислений змісі завданням повідомлення про тематично зумовлений предмет мовлення.
Елементарні висловлювання про предмет мовлення - як нерозчленовані так і розчленовані - це основна, вихідна одиниця комунікативної побудови.
Речення та складні синтаксичні цілі, що мають найменшу контекстуальне значущу смислову єдність, становлять семантико-синтаксичне наповнення елементарного висловлювання про предмет мовлення. Виявляючи з допомогою контекстуального аналізу такі речення й складні синтаксичні цілі, ми водночас виявляємо елементарні висловлювання про предмет мовлення.
Маючи в своєму розпорядженні семантико-синтаксичні ознаки елементарного висловлювання про предмет мовлення, ми можемо перейти до аналізу реальних висловлювань про предмет мовлення, які або збігаються з елементарними висловлюваннями, або побудовані з елементарних висловлювань.
Категорія власне комунікативної одиниці формується в системі понять мовленнєвого спілкування. Кожний текст, мовленнєвий твір характеризується темою - тобто спрямованістю його змісту на певне відображення дійсності, а це в свою чергу є позначенням основного предмета мовлення. Текст також реалізує певну ідею, закладену в основну спрямованість його змісту. Реалізація названих категорій відбувається з допомогою повідомлень про відповідні предмети мовлення.
Структура публіцистичного тексту відображує два взаємопов’язані процеси: з одного боку, дістає мовне вираження (у вигляді речень або поєднання речень - на основі притаманних їм зв’язків і й відношень) окремий цілісний в умовах контексту мислений зміст; із другого - утворені семантико-синтаксичні одиниці підпорядковуються організаційній функції власне комунікативних одиниць - висловлювань про тематично зумовлені предмети мовлення. Це створює в тексті складні переплетіння одиниць, які беруть участь у цьому процесі. Завдяки виявленню власне комунікативної одиниці - висловлювання про тематично зумовлений предмет мовлення - конкретизується зміст безпосередніх складових тексту як комунікативно-мовлепнєвого твору, в яких знаходить відображення його об’ємно-кількісна, функціонально-змістова, в цілому жанрово-стильова специфіка.
Увага до науково обгрунтованого формування мовленнєвої змістовності, виразності, до тактики виявлення авторської позиції - та грань роботи над текстом, яка безпосередньо пов’язана з виробленням усвідомленого, впевненого володіння словом. Оскільки в підручниках і посібниках розгляд текстової структури має формально синтаксичний характер, їхні матеріали необхідно доповнити описом власне комунікативної сутності творення тексту, треба приділити більше уваги аналізові логіко-комунікативної значущості синтаксичних одиниць, їхньому функціонуванню в тексті. Практичний підхід до оновлення навчальної літератури має полягати й у широкому застосуванні текстового матеріалу в ході розгляду будь-якого явища мови.
Наш час характеризується створенням прогресивних технологій, що допомагають значно піднести рівень виробництва. Цьому загальному устремлінню співзвучна орієнтація на розробку своєрідних "технологій", що слугують удосконаленню мовленнєвої діяльності. Поглиблення технологічної оснащеності викладання, вивчення мови, зокрема навичок побудови тексту, передусім залежить від ступеня активного практичного освоєння нагромадженого теоретичного матеріалу, нових, досконаліших знань, що відкриваються з його допомогою.
Література 1. Данеш Ф.,Гаузенблас К. К семантике основних синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков: копцепция и методи. - М.:Наука, 1974. - С. 97. 2. Акишина А.А. Структура целого текста. - М.: Прогресе, 1979. - С. 24. Див. також Иванченко Р.Г. Лингвистика текста й принципи оптимизации текста: Проблеми литературного рсдактирования на мате-риале украинской речевой практики: Автореф. дис. . канд. филол. наук/Киев. ун-т им.Тараса Шевченко. - К., 1989 30 с.; Мамалига A.І. Галузі функціонально-комунікативного вивчення тексту // Вісн. Київ. ун-ту.Сер. Журналістика. - К., 1995. - Вип. 2. – С. 177 - 188. 3. Сланский В. Грамматика - как она есть и как должна быть. Пять научных бесед, предложенных в С.-Петербургском педагогическом музее. - СПб., - 1887. - С. 3. 4. Gardiner A. The Theory of Speech and Language. - Oxibni, 1932. - P. 208. 5. Пешковский A.M. Pyccкий синтаксис в научном освещении. - 6-е изд. - М.: Учпедгиз, 1938. – С. 526. 6. Там же. - С. 526. 7. Drommel R. Sprеchpause als Grenzsignal іm Text. Goppingen: Kummerle, 1974. - (Goppingen Akad. Beitz.; N 99).- sincerely. 49. 8. Балли Ш. Общая лингвистика й вопросы французского языка / Пер. с франц. - М.: Изд-во иностр.лит., 1955. - С. 43. 9. Шахматов А.А. Синтаксис русского языка.- Л.: Учпедгиз, 1941. - С. 29. 10. Там же. - С. 19. 11. Востоков А.Х. Русская грамматика. - М.:Наука, 1974. - С. 11. Пор. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис:підручник. - К.: Либідь, 1993. - С. 145-156. 12. Психологический словарь. - М.: Педагогика,1983. - С. 347. 13. Русанівський В.М. Поняття семантичного істилістичного інваріанта // Мовознавство. - К., 1981. - №3. - С. 17. 14.Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. - С. 383. 15. Распопов И.П. Актуальное членение предложения. - Уфа, 1961. - С. 112. 16. Борботько В.Г.Элементы теории дискурса. - Грозний, 1981. - С. 113. 17.Черняховская Л.А. Смысловая структура текста и ее границы. // Вопр. языкознания.- 1983. - № 6. - С. 117-127. 18. Серкова Н.И. К вопросу о внутреннем строении синтаксических единств // Вест. Моск. ун-та. Сер. Филология.- 1967. - №4. - С.29-36. 19. Див.: Зимняя И.А. Предметний анализ текста как предмета творення // Смысловое восприятие речевого сообщения (в условиях массовой коммуникации). - М.: Наука, 1976. - С. 57 - 64; Севбо И.П. Об изучении структуры связного текста // Лингвистические исследования по общей и славянской типологии.- М.: Наука, 1966. - С. 16-32. 20. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. - М.: Высшая школа, 1977. - С. 167. 21. Поспелов М.С. О грамматичсской природе сложного предложения // Вопросы синтаксиса современного русского языка / под ред. B. В.Виноградова - М.: Учпергиз, 1950. - С. 332. 22. Есперсен О. Философия грамматики. - М.:Наука, 1958. - С. 39. 23. Бернштейн С.И. Основные вопросы синтаксиса в освещении А.А.Шахматова // Изв. Отд. рус. яз. и словесности Академии наук. – Пг., 1922. - Т. 25. - С.43. 24. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. - Л.: Наука, 1984. - C. 17. 25. Там же. - С. 19. 26. Иофик Л.Л. Сложное предложение в новоанглийском языке. - Л.: Изд-во Ленинград.ун-та, 1968. - С. 17. 27. Див.:Каранська М.У. Приєднувальний зв’язок у синтаксичній одиниці спілкування //Наук. Зап. Житомир. пед. ін-ту. Сер.Лінгвістика. - 1959. - Т. 11. - С. 3-16; Ринберг В.Л. Разновидности присоединительных конструкций в современных функциональных стилях // Журналістика: Преса,телебачення, радіо. - 1979. - Вип. 7. - С. 90. 28. Див.:Ляпон М.В. Смысловая структура сложного предложения и текст: К типологии внутритекстовыхотношений. - М.: Наука, 1986. - С. 200; Комарова К.О. Алюзія як засібреалізації інформаційного та супровідного аспектів висловлювання // Мовознавство. - К., 1986. - №5. - С. 32-36; Непийвода Н. Сучасний науково-технічний текст: Модернізація стилю // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: 36. наук. праць. - Запоріжжя, 1996. - Ч. 2. - С. 119-122. 29.Див.: Багмут A. M. Семантика і інтонація в українській мові. - К.: Наук, думка, 1991. - С. 165; Взаємодія усних і писемних стилів мови // Ред. М.М.Пилинський. -- К.: Наук, думка, 1982. - С, 179. 30.Див.: Кручинина И.П. Текстообразующие функции сочинительной связи // Русский язык: Функционирование грамматических кагегорий. Текст и контекст// Виноградовские чтения, XII - XIII. - М.: Наука, 1984. - С. 208; Шкарбан Т.М. Формально-граматична і стилістична структура складних конструкцій з однорідною супідрядністю // Мовознавство. - К., 1994. - № 1. - С. 30-34; Явір В.І. Текстоутворюючі потенції деяких конструкцій у мові газети // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку. - Запоріжжя, 1996.Ч. 1. - С. 65 - 68. 31.Шахматов Л.А. Синтаксис русского языка. - Л.:Учпедгиз, - 1941. - С. 30. 32.Будагов Р.А. Человек и его язык . -2-е изд., расшир. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - С. 150. 33. Поливанов Е.Д. Статьи по общему языкознанию:Избр. работы. - М.: Наука, 1908. – С. 84. 34. Будагов Р.А. Человек и его язык. - 2-е изд.,расшир. - М.: Изд-во Моск. ун-та. - С. 148. 35. Пешковский A.M. Русский синтаксис в научномосвещении. 6-е изд. - М.: Учпедгиз, 1938. - С. 407. 36. Там же. - С. 408. 37. Каратаева Э.Н. Академик А. А. Шахматов о предложении с однородными членами и о сложном предложении // Доклади и сообщения Ин-та рус. яз. - М.-Л., 1948. - Вып.1. - С. 68. 38. Попова И.А. Сложносочиненное предложение в современном русском языке // Вопросы синтаксиса современного русского языка. - М.: Учпедгиз, 1956. - С. 369. 39. Структура предложения в истории восточнославянских языков. - М.: Наука, 1983. - С. 142. 40. Поспелов П.С. О грамматической природе и принципах классификации бессоюзнмх сложных предложений // Вопросы синтаксиса современного русского языка. - М.: Наука, 1950. - С. 342. 41. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции // Изв. АН СССР, О.р. лит. и яз. - М, - 1973. - Т. 35. - Вып.4. - С. 319. 42. Русская грамматика :(В 2-х т.) -М.: Наука, 1980.- Т. 2. Синтаксис. - С. 636. 43. Там же.- С. 656. Див. також Сучаснаукраїнська літературна мова - К.: Наукова думка, 1972. - Т. 3. Синтаксис. - С. 415. 44. Див.: Кирпичникова Н.В. К изучению семантики сложного предложения современного русского языка: На материале бсссоюзных конструкций со значением мотивации // Вест. Моск. ун-та. Сер. 9. Филология. - 1987. - № 2. – С. 36; Kapпов O.M. Про стилістичний ефект сполучень полікомпонентних єдностей з неоднорідним складом, ідентичних елементів // Мовознавство. - К., 1983. - № 5. - С. 32-39; Кузмич О.О. Функціональні особливості складних конструкцій з послідовною підрядністю // Мовознавство. - К., 1993. - № 6. - С. 61 65; Серий Н.П. Многокомпонентные сложные предложения в украинских эпистолярных текстах // Язык: Этнокультурный и прагматический аспект. - Днепропетровск, 1988. - С. 44-48. 45. Каминина А.А. Современный русский язык: Синтаксис простого предложения. - М.: Просвещение, 1983. - С. 5-31. 46. Функциональная реализация системи языка. -Минск. 1983. - С. 122-138. 47. Камитта А.А. Современный русский язык: Синтаксис простого предложения. - М.: Просвещение, 1983. - С. 63. 48. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. - М.: Наука, 1976. - С. 133. 49. Пешковский A.M. Русский синтаксис в научном освещении. - Учпедгиз, 1938. - С. 404. 50. Валгина П.С . Синтаксис современного русского языка. - М.: Просвещение, 1973. - С. 249. 51. Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Синтаксис: Пунктуация //Современный русский язык: Учебник: В 3-х ч. - М.: Просвещение, 1981; Ч. 3. - С. 164. Див. також Моцлер А.А. Роль вставних конструкцій в організації одиниць комунікативно-інформаційного членування тексту // Мовознавство. - 1986. - № 6. - С.32-38; Мамалига А.І. Рівні текстового виокремлення вставних і вставлених конструкцій: (На матеріалі газет) // Вісн. Київ. ун-ту, Сер. Журналістика.- 1997. - Вип. 4. - С. 239- 248. 52. Кожевникова К. Формирование содержания и синтаксис художественного текста // Синтаксис и стилистика. - М.: Наука, 1976. -С. 308 - 312. 53. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. -М.: Высшая школа. 1973. - С. 49-84, 132-170. 54. Котюрова М.П. Об зкстралингвистических основаниях смысловой структуры научного текста. - Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1988. - С. 118-138. 55. Михайленко В.А. К вопросу о типах связи внутри сложного сиптаксического целого // Тульсен. гос. пед. ин-та. - 1976. - Вып. 13. – С. 15 - 23. 56. Ионицэ М.П. Глоссарий контекстуальних связей. - Кишинев: Штиинце, 1981. - С. 28-31. 57. Важенина В.П. К вопросу об обучении связности письменной речи: Метаспектные связи "чтение - письмо" // Знаковые проблемы массовой коммуникации: Межвуз. сб. науч. тр. - Куйбышев, 1985. - С. 69 - 77. 58. Реферовская Е.А. Лингвистические исследования структуры текста. - Л.: Наука, 1983. – С. 124. 59. Сухова Л.В. Контекстуальная связь предложений.- К.: Высш. шк., 1982. - С. 157. 60. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. - М:Высш. шк., 1973. - С. 132. 61. Там же. - С. 102. 62. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.:Наука,1980. - С. 121 63. Серкова Н.И. Предпосылки членения текста на сверхфразовом уровне // Вопросы языкознания. - 1978. -№3. - С. 78. 64. Сильман Т.И. Проблемы синтаксической стилистики. - М.:Наука,1967. – С.112. 65. Одинцов В.В. Стилистика текста. - М.: Наука,1980. - С. 120 66. Agricola Е. Vom Text Zum Thema // Studia gram matica, XI.- Berlin, 1976. - C. 13. 67. Гальперин И.Р. Членимость текста // Уч. зап. Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. - М., 1978. - Вып. 125. - С. 26-36. 68. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.: Сов. энциклопедия, 1966. - С. 94. 69. Серкова Н.И. Предпосылки членения текста на сверхфразовом уровне // Вопросы языкознания. - 1978. - № 3. - С. 75 - 82. 70. Марузо Т. Словарь лингвистических терминов. - М.: Изд-во иностр. литр-ры, 1960. - С. 65. 71. Сусов И.П. Коммуникативно-прагматическая лингвистика и ее единицы // Прагматика и семантика синтаксических единиц: Сб. науч. тр. Калининск. гос. ун-та. -Калинин, 1984. - С. 10. 72.Шевякова В.Е. Функция графического слововыделения в научных и художественных текстах на английском языке // Лингвистические исследования научной речи. - М: Наука,1979. - С. 189 - 202. 73. Засурский Я.Н. Научно-техническая революция и журналистика // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10: Журналистика, 1971. - № 3. - С. 5. 74. Георгиев Д. Режиссура газеты. - М.,1979. - С. 113. 75. Арутюнова Н.Д. Понятие пресуппозиции // Изв. AH CCCP. Сер. лит. и яз. - 1973. - Т. 32. - Вып.1. -С. 84-89. 76. Звегинцев В.А. О предмете и методе социолингвистики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1976. - Т. 35. - Вып. 4. - С. 319. 77. Там же. - С. 320. 78. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. - М.:Наука, 1980. - С. 86. 79. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика. -М.: Высш. шк., 1973. - С. 49.
Завантажити реферат