Виходячи з висловлених міркувань, як одиницю, що утворюється в результаті сполучення речень на основі певних функціонально-смислових відношень, ми розглядаємо складне синтаксичне ціле. Семантико-синтаксичні одиниці слугують для мовного вираження, передавання мисленого змісту й завдяки цьому набувають смислової значущості. Так, семантико-синтаксична одиниця "речення" в комунікативному плані осмислюється як елементарне висловлювання про предмет мовлення (в тому випадку, якщо воно не входить до складу більшої одиниці, котра також виступає в ролі елементарного висловлювання про предмет мовлення, але вже, звичайно, розчленованого). Семантико-синтаксична одиниця та комунікативна одиниця - дуже тісно взаємопов’язані поняття, тому що, по-перше, властивість комунікативності природно випливає із семантико-синтаксичної основи; по-друге, відображеність у синтаксичній одиниці мисленого змісту зумовлює її використання як безпосереднього будівельного матеріалу для комунікативних побудов.
Для того, щоб судити про комунікативну функцію і речень, і складних синтаксичних цілих, треба розглянути різновиди цих більших за речення побудов. Здійснений аналіз сполучуваності речень дає змогу визначити типи утворюваних складних синтаксичних цілих, їхні конкретні структури в залежності від характеру функціонально-смислової взаємодії цих речень. Виходячи з того, що між реченнями спостерігаються передусім супровідні та з’єднувальні відношення, ми виділяємо складні синтаксичні цілі: 1) з супровідними відношеннями; 2) зі з’єднувальними відношеннями.
Складні синтаксичні цілі з супровідними відношеннями
Сполучення взаємопов’язаних речень на основі супровідних відношень також характеризується смисловою єдністю, оскільки одне речення виступає як основне, опорне (є носієм провідного смислу), а друге виконує спеціальну комунікативне повідомлювальну стосовно цього опорного речення функцію. Тобто в такому поєднанні одне речення (або ССЦ, що виступає в аналогічній ролі) є смисловим центром, ядром, а інше (чи інші) )слугує для посилення комунікативної ефективності вираженого ним повідомлення. Основні речення "притягують" до себе супровідні, відтінюють їхній периферійний, допоміжний характер, у той же час із допомогою залежних речень закріплюються центральні позиції основних речень, що є носіями провідного смислу (по відношенню до змісту супровідних речень). Якщо основні речення можуть вживатися без супровідних, то другі, відірвані від них, такої властивості не мають, їхнє існування можливе тільки на ґрунті основних, а за межами їхньої "сфери впливу" - і смислової, й синтаксичної - супровідні речення втрачають своє призначення. Співіснування основних і супровідних речень закріплюється їхнім семантико-синтаксичним об’єднанням і утворенням на цій основі складних синтаксичних цілих. Ці складні синтаксичні цілі є закономірними регулярними утвореннями, зумовленими комунікативною спрямованістю повідомлень про дійсність (про конкретний предмет мовлення). Супровідні речення (або складні синтаксичні цілі, що виступають в аналогічній функції) слугують для розширення інформації опорного речення, її пояснення, аргументації, коментування, осмислення і т.д. Це зумовлює формування складних синтаксичних цілих відповідних різновидів.
1. Складне синтаксичне ціле з відношеннями розширення: В малому залі консерватори пройшли традиційні, десяті, читання, присвячені Д.Шостаковичу. Вони відбулися напередодні дня народження композитора в стінах, де Шостакович був студентом, аспірантом, викладав і виховав плеяду музикантів; Природно, у фільмі багато музики - Романа Леденьова: чистої, схвильовано "рахманіновської" в своїй основі, яка тактовно й не нав’язливо вписується в екранну тканину; Відкрито новий міст над головним річищем. Це сталося через лічені секунди після того, як плавучий кран підхопив останній прогін і з ювелірною точністю опустив його на бетонні опори.
У першому прикладі смисловим центром ССЦ є речення В малому залі консерваторії пройшли традиційні . читання, присвячені Д.Шостаковичу. До цього речення примикають іще два, котрі розширюють, деталізують якісь сторони повідомлення про подію: а) .десяті - неповна одиниця, що перебуває в одній фразі з базовим реченням і повідомляє кількісно-порядкову характеристику традиційних читань; б) Вони відбулися напередодні дня народження композитора в стінах, де Шостакович був студентом, аспірантом, викладав і виховав плеяду музикантів - речення, шо входить до другої фрази, містить повідомлення про час і місце проведення читань. Таким чином, розглядувана побудова справді позначена семантико-синтаксичною єдністю, опертою на тісні синтаксичні та смислові зв’язки ядерного та периферійних компонентів. Незважаючи на те, що зміст речень не є повідомленнями про один і той же самий предмет мовлення, помітне переважне значення предмета мовлення, про який повідомляється в базовому реченні, а предмет мовлення супровідного речення займає місце на другому плані, сприймається як факультативний, відгалужений від головного.
У другому прикладі ССЦ, що цікавить нас, представлене в одній фразі. Центральним реченням є .у фільмі багато музики (компонент Природно виражає авторську точку зору, адже фільм присвячено музикантові, музичному мистецтву). Далі, після тире, йде неповне речення, в якому повідомляється, хто створив цю музику, чия це музика (Романа Леденьова); затим, після двокрапки, йде знову-таки неповне речення, з’єднане корелятивним зв’зком із першим реченням (чистою, схвильованою, "рахманіновською" в своїй основі), в ньому називаються ознаки, шо характеризують цю музику; останнє речення також характеризує музику фільму (яка тактовно й ненав’язлива вписується в екранну тканини). Ось ці три речення й слугують для розширення інформації про музику фільму (що, природно, пов’язано і з власне конструктивним розширенням).
Третій приклад. Складне синтаксичне ціле вбирає дві фрази. У першій повідомляється про подію, яка становить основу інформації (відкрито новий міст над головним річищем). У наступній фразі дано деякі деталі, подробиці, що стосуються цієї події (це сталося через лічені хвилини після того, як плавучий кран підхопив останній прогін і з ювелірною точністю опустив його на бетонні опори). Таким чином, друге речення слугує для розширення, деталізації змісту основного речення. В цьому полягає його композиційно-змістова функція, необхідна для реалізації інформаційного задуму.
2. Складне синтаксичне ціле з відношеннями конкретизації. Розгляньмо приклад: А культурну людину - й молоду, й дорослу - завжди вирізняли скромність і тактовне ставлення до людей. Якщо у інших там, де вона вчиться або працює, немає можливості носити дорогі "престижні" речі, то й вона не носитиме їх. Це один із виявів внутрішньої культури, інтелігентності, духовності - рахуватися з іншими людьми. Фрагмент вбирає складне синтаксичне ціле з відношеннями конкретизації (крім того, є й інші відношення), воно виступає основою цього фрагмента. Речення, що повідомляє про основний предмет мовлення А культурну людину . завжди вирізняли скромність і тактовне ставлення до людей (компонент і молоду, й дорослу слугує для розширення основної інформації). До другої фрази входить речення-конкретизація. Воно містить повідомлення про конкретний приклад, пов’язаний із темою тексту, й слугує для того, щоб реальніше, точніше донести смисл основного речення.
Завантажити реферат