Самостійне значення неповних речень розглядуваного тексту підтверджується й прикладами істотнішого відриву їх від попереднього повідомлення, наприклад шляхом винесення з позицію вставної конструкції, котра також являє собою супутнє пояснювальне, коментуюче речення, або навіть - в абзац: Та ось якось у неділю - мені було років десять - мама міцно взяла мене за руку (тому що я виривалася й норовила звично вгніздитися в своєму улюбленому кріслі) й привела до зали Будинку вчених; І знову-таки ця батькова захопленість хоч і викликала прагнення у дітей робити те ж саме, але запала в їхню пам’ять тим чистим відлунням дитинства, яке залишається з людиною надовго, можливо, назавжди, забарвлюючи майбутнє життя, передаючися наступним поколінням. Тому що той, хто запам’ятав голос батька, який читає сторінку за сторінкою улюблену ним самим і тому вподобану дітьми книжку, обов’язково схоче, щоб усе повторилося коли-небудь у житті його дітей.
І особливо видним є перехід до нового - пояснювального речення, здійснюваний як у межах фрази, так і в надфразовій єдності, в тих випадках, коли перехід цей дістає спеціальний описовий вираз типу причина цього, ось чому, причиною є, причина, чому і т.д. Наприклад: На осінньому кубанському полі традиційно сходяться сівба й жнива, причому ці зовсім різні види робіт тісно пов’язані між собою. Й ось чому. Майже 2 мільйони гектарів піде цього року під озимину, й на 65 процентах площі посіви будуть розміщені лише після того, як викопають цукровий буряк, зберуть соняшник, кукурудзу; Зазнали збитків у 2225 мільйонів західнонімецьких марок фрахтові компанії ФРН . Причина цього - падіння курсу долара відносно марки; У цього авто є одна перевага перед усіма іншими: воно не вступає в конфлікт із навколишнім середовищем. З тієї простої причини, що це електоромобіль.
Ми розглянули випадки варіантності меж речення у зв’язку з уживанням неповних речень, представлених підрядною частиною зі значенням причини. Аналогічне становище складається у випадках випущення головного речення на основі самостійного попереднього повідомлення в конструкціях із будь-якою підрядною частиною. Порівняйте: Якщо в домі живе руката корисливість, крамарська шкала цінностей, то гріш ціна батьківським настановам і проповідям - вони виявляться уроками лицемірства. Й чим благополучніше наше життя, тим розумнішим має бути урок дорослих, щоб діти без утрат пройшли випробування достатком; Глибокою помилкою е гадка, нібито дитина все сприймає не насправді - й, пригоди, й почуття. Дитина, як і дорослі, очікує від мистецтва правди, яка вражає й вивищує душу, розвиває розум; Здавалося б, телевізійний фільм-балет не потребує рекомендацій. Завойований свій глядач, зростає число його шанувальників. Та чому фільми такого типу рідкість на тебаченні? Можливо, справа полягає не тільки в складності творення нового, а й в обмеженості наданих коштів, у граничному стисненні строків зйомок, що якості роботи, звісно, не поліпшує.
В усіх наведених фрагментах спостерігаємо одну й ту ж саму закономірність. У фразах з виділенням перша предикативна одиниця виражає окрему самостійну суть. У першому фрагменті спочатку йдеться про те, як повинні поводитися дорослі ( стосунках із дітьми за умов підвищення добробуту в сім’ї, а потім сполучником щоб приєднується частина неповного, опертого на першу предикативну одиницю, речення зі значенням цільової орієнтації належності, про яку вже було повідомлено. Зміст другого фрагмента свідчить про те, що розглядувана фраза вбирає також два речення. В першому стверджується, що дитина очікує від мистецтва правди, - бо раніше в тексті згадувалася думка, нібито дитина все сприймає не насправді. В наступному реченні, починаючи зі слова яка дається оцінка правди (мистецтва), її значення. У зв’язку з тим, що яка є сполучним словом, воно вказує на слово правда, замінює його, тому частина, котра має вигляд підрядної, великою мірою самостійна, бо в ній безпосередньо виражається новий смисл (можна було б перефразувати: вона (правда) вражає й вивищує душу, розвиває розум). Подібне спостерігаємо в четвертому фрагменті. В реченні що якості роботи, звісно, не полегшує міститься думка з приводу раніше сказаного - про обмеженість коштів, наданих для зйомок фільмів-балетів, про стислість строків (до речі, в ньому можна було б замінити що на це).
Якби озвучити аналізовані тексти, а багато з них справді могли б прозвучати в радіо- й телепередачах, то у випадках, коли межа між реченнями у фразі проходить перед підрядною частиною, інтонаційно вона передається "обмежувальним" пониженням (або підвищенням) тону (завершального характеру), тоді ж як цієї межі немає, то інтонаційне обмеження, уривчастість відсутні, а спостерігається протяжне підвищення тону, яке посилює зв’язок між компонентами, об’єднання їх у складі одного речення.
Для писемної мови в подібних ситуаціях важливою є наявність диференціюючих розділових знаків. Звичайно, крапка найпевніше вказує на перехід до нового повідомлення, та при цьому вона надає значно неповному реченню підкреслену виділеність. А перехід у межах фрази вирізняється більшою м’якістю, плавністю, зв’язаністю. І мовленнєва практика підказує рішення, що враховує ці моменти. Набуло помітного поширення в газетних текстах вживання на межі розглядуваних речень у фразі не коми, а тире, котре якраз здатне виконати цю диференціювальну функцію. Порівняйте: На жаль, однак саме так найчастіше й виходить: перекладач позбавлений можливості вибору, він змушений погоджуватися на те, що пропонує йому видавництво, до тих пір,поки не стане іменитим, усіма визнаним; Щоправда, ця допомога завдає чималої шкоди тим, хто і не вміє, й не хоче працювати. Та це вже їхній клопіт - як чинити за нової ситуації, що ставить підвищені вимоги до людини; Останні три дні йшли завидна - щоб пізнати красу пустелі в усіх її виявах; Кіно - це пластичне мистецтво, вважав він. І на цьому шляху добивався гігантських успіхів і навіть відкриттів. Та іноді зазнавав поразки на цьому ж шляху - через те, що недооцінював значення інших, величезних за важливістю, складових кінематографа, скажімо, значення слова. В довідниках із пунктуації пропонується вживання тире в складнопідрядних реченнях у тих випадках, коли воно дістає інтонаційно-експресивне навантаження (типу: Ви спитаєте - задля чого я пішов на це?). Названі ж факти не знайшли відображення. Привертають увагу й прояви тенденції до вживання тире, двокрапки в тих випадках, коли не виникає небезпеки двозначного тлумачення, але таким чином досягається чіткіше семантико-синтаксичне членування фрази. Це ще раз підтверджує, що носіями мови визначаються в потоці мовлення межі речень, вони їм необхідні для чіткого змістового розчленування мовленнєвого матеріалу. Порівняйте вживання різних знаків у схожих ситуаціях: Ішлося про те, щоб лекція давала відповідь на гострі, злободенні запитання. Тим, більше не стосується, семінарів, адже саме вони мали в сперечаннях будити думку; У практиці вузів, буває, доводиться розлучатися з деякими "неформальними лідерами" академічних груп, коли всі засоби переконування та дисциплінарної відповідальності виявляються вичерпаними. Такі поразки особливо западають у пам’ять: адже міг би стати діловим спеціалістом, та ключа до нього вчасно не знайшли. Природно, що тире і двокрапка помітніше позначають межі речень розглядуваного типу. Пунктуаційні аспекти, пов’язані з варіативністю меж речення у фразі, потребують спеціального осмислення та опису. Це великою мірою сприятиме вдосконаленню писемного мовлення, поліпшенню його сприймання та розуміння.
Завантажити реферат