Діонісій Галікарнаський. Про з'єднання слів. / / Античні риторики. М., 1978. С. 167-221.
Філодем. Про вірші. Кн. 5. / /Лосєв А. Ф.елліністичної-римська естетика I-II ст. н. е М., 1979. С. 342-360.
Піндар. Вакхілід. Оди. Фрагменти. / Пер. з древнегреч. (Серія «Літературні пам'ятники»). М.: Наука, 1980. 504 стор
Тексти в кн.: Хрестоматія з ранньої римської літератури. М., 1984.
Светоній. Життя дванадцяти цезарів. / Пер. з лат. (Серія «Літературні пам'ятники»). М., 1964. (Перевидавалася неодноразово)
Аристотель. Поетика. / / Аристотель і антична література. М., 1978. N
(2-е вид.) / /Аристотель. Твори в 4 т. (Серія «Філософська спадщина»). М., 1983.
Цицерон. Тускуланские бесіди. / /Цицерон. Вибране. М., 1975.
Тексти в кн.: Поети «Латинської Антології». / Пер. з лат. Сост. М. Л. Гаспаров, Ю. Ф. Шульц. М., Изд-во МГУ. 2003.
Овідій. Наука любові. Ліки від любові. / /Овідій. Елегії і малі поеми. М., 1973.
Федр, Бабрій. Байки. / Пер. з лат., древнегреч. (Серія «Літературні пам'ятники»). М., 1962. 264 стор = М.: Ладомир. 1995.
БайкиЕзопа. / Пер. з древнегреч. (Серія «Літературні пам'ятники»). М., 1968. 320 стор = М., Ладомір.1993.
Цицерон. Оратор. / /Цицерон. Три трактату про ораторське мистецтво. М., 1972. С. 329-384.
Горацій. Наука поезії. / /Горацій. Вибране. М., 1970.
Пізня латинська поезія. М., 1982.Переклад текстів: (С. 191240.Клавдіан. На одруження Гонорія і Марії. ПохвалаСерені. Проти Руфіна. С. 305-372. Кверол, або Комедія про горщику . С. 373-444. Дидактична поезія. С. 482-499. Епіграми Луксор. С. 581-593.Драконта. епіталамо Іоанну і Вітуле. Створення світу).
Середньовічна література та література нового часу
АверинцевС. С.,ГаспаровМ. Л.Проблеми літературної теорії у Візантії і латинською середньовіччя. М.:Наука, 1986. 255 стор
Історія світової літератури. Т.2. М.:Наука. 1984. Автор розділів: Розд. 9. Гол. 1. Пар. 2-3. Латинська література 5-8 ст. (С. 446-453) Розд. 10. Гол. 1. Латинська література зрілого середньовіччя. (С. 499-516)
Дослідження та переклади античної літератури
Проантичної поезії: Поети. Поетика. Риторика. СПб.: Абетка, 2000.
Антична літературна байка (ФедріБабрій). М., 1971.
Цікава Греція: Розповіді про старогрецьку культуру. М.: ГЛК-НЛО, 1995. (Популярна книга, перевидавалася неодноразово)
РозповідіГеродотапро греко-перських війнах і ще про багато іншого. М.: Згода, 2001. (Популярна книга, перевидавалася неодноразово)
Історія світової літератури. Т.1. М.:Наука, 1983.Автор розділів: розд.2. Ч.2. Введення. (С.303-312) Гол. 4. Елліністична література 3-2 ст. до н. е (С.397-423) (спільно з М. Є.Грабар-Пассек) Гол. 5-8.Римськалітература 3-2 ст. до н. е Грецькаі римська література 1 ст. до н. е - 3 ст. н. е (С.423-501)
Дослідження з поезієзнавстві
-Метр і сенс. Про один з механізмів культурної пам'яті. М., РДГУ. 1999. 289 с. 1 Т.Е
-Нарис історії російського вірша. Метрика, ритміка, рима, строфіка. М., Наука. 1984. 319 з. 6300 е
-Індекс термінології Гаспарова у «Словнику літературознавчих термінів»
-Сучасний російський вірш. Метрика і ритміка. М., Наука. 1974. 487 с. 10 Т.Е.
-Нарис історії європейського вірша. М., Наука. 1989. 302 с. 5250 е
Загальні збірки
-Записи та виписки. М., НЛО. 2000. 416 с.
-Вибрані статті. М., НЛО. 1995. 480 с. 5 Т.Е.
-Вибрані статті. У 3 т. М., Мови російської культури. 1997. N
-Т.1. Про вірш. 604 з. 1 Т.Е.
-Т.3. Про поетів.
-Т.2. Про вірші.
1.3 Етапи праці М.Л.Гаспарова
За три з половиною десятиліття творчої діяльності Михайло Леонович Гаспаров зробив дуже багато чого (можна було б сказати — «неймовірно багато чого», якби ми не встигли вже вкласти свої персти в рану й не впевнилися б у дійсності того, що бачимо, що вже є), і воно зроблено дуже добре. Про це знають багато хто, хоча повинні були б знати ще більше.
Що значить тут це «добре»? М.Л.Гаспаров знає, що коли літературознавець говорить про досліджуваному їм тексті: «добре» або «погано», «подобається» або «не подобається», — він зізнається в безсиллі своєї науки або самого себе в ній, зазнає поразки (те ж певною мірою ставиться й до тому, хто подібним же чином оцінює роботу свого колеги-літературознавця), тому що оцінка «добре» або «погано» — не більш ніж з'ясування собі (і можливість усвідомити іншим) структури смаку оцінювачів, як вона виявляє себе при зустрічі з явищем літератури. Знає Гаспаров і про те, що « .однаково наука завжди починається з інтуїції: з виділення того, що нам інтуїтивно здається те що повинно звертати увагу на вивчення < .> — гарних і поганих літературних творів». Але, можливо, він догадується й про третій «добре», поява якого виправдане в тому випадку, коли акт утвору мав місце, коли створене названо, коли побачено, що у світі з'явилося щось нове, що воно вже є й відбудеться і що воно добре, як бачив це Господь наприкінці кожного творчого дня. Тільки в цьому випадку добре чужо езоповому нарціссизму й пов'язаної з ним «дурної» суб'єктивності й виступає не стільки як оцінка, скільки як відповідь на заклик до творчості («так буде!»), як твердження істинності цього «є», що невіддільно від добре, — ситуація, представлена в індоєвропейському, де «є» і «добре» — слова одного кореня *es-: * s-s-, ср. *su-.
Саме в цьому «творчому» змісті доречно застосувати тут це визначення гарне до результатів наукової діяльності й художньо-літературних досвідів М.Л.Гаспарова. Чим було це добре вловлено кожним, хто знайомився із цими результатами, — інтуїцією, розумом або чимсь іншим, — у цьому випадку менш важливо, тому що знаки дійсності мають багато хто й різні шляхи свого виявлення. Зате важливо, що багато чого з досягнутого цілком перевіряємо хоча б тільки порівнянням із уже відомим (аспект минулого) і висновками, що випливають із отриманих результатів (аспект майбутнього). З них потрібно брати, — якщо завгодно, корисливо, егоїстично, сугубо прагматично, — те, що потрібно тут і зараз, у зв'язку з конкретною проблемою, по невигаданим, цілком реальних приводах, і залишити частку часу в праві відбору й суду. Дослідник підійшов до цього свого ювілею в розквіті сил, і в мінливому, зростаючому цілому його творчості нам, сучасникам і свідкам тих зрушень, які відбулися й у цілому науки про літературу, насамперед росіянці, і в обсязі знань і глибині подань кожного з нас, важливіше, звичайно, творчо ж сприйняти ті потужні імпульси, які йдуть від праць М.Л.Гаспарова, чим наполягати на дійсності наших оцінок, які завжди є насамперед суд зі своєї позиції.
Тому тут треба сказати, хоча б у самому загальному виді, сумарно позначити розмах наукових інтересів М.Л.Гаспарова, що знайшли відбиття в його працях, тим більше що по широті їх, як і по глибині проникнення в досліджувану проблему, по кількості дослідженого матеріалу, по філологічної акрібі й по фундаментальності результатів у нашім сучасному літературознавстві навряд чи кого-небудь можна зрівняти з Михайлом Леоновичем. Ніхто, мабуть, своїми працями так не сприяв у нас підняттю рівня літературознавства, розширенню й поглибленню наших знань про російську літературу, як він.