Імпресіонізм

легку неопредилим форму.Притаманне символізму обожнювання музики втілюється у Верлена в особливому звучанні його вірша, що ророть його майже недоступним для перекладу.Вірші звучать, переливаючись, і дзюркочучи, розмиваючи смислові зв*язки між словами, примушуючи іх зливатися в одну музичну стихію.Але за усієї зібкости музичної структури у них доже багато зримих, пластичних, зорових образів навколишнього світу.Говорячи про верленівську поезію часто порівнювали його сприйнняття з наївним сприйняттям дитини, яке не розчленовує видимий світ, а відчуває його цілісним, від чого він предстає ніби огорнутим таємничим маревом, що створює фон на якому окремі предмети втрачають свої обриси й ніби вібрують у променях світла.

Це саме ріднить його з живописом художників-імпресіоністів, які розвинули і культивавали прийом “розфокусованого” зору, коли враження одержується “розпущеною” зіницею, схоплюючи ближні й дальні плани одночасно, не фіксуючи око на якомусь певному предметі, але тонко дифіренціюючи градації кольору.Така форма проекційного зору давала можливісь сприймати природу як кольоровий килим, що легко лягає на площину картини.Дивлячись ніби поза кожний конкретний предмет імпресіоністи почали писати поза предметне середовище.Фон став не менш важливим, ніж самі предмети.Виникла можливість узгоджувати вже саме співвідношення кольорів.

Іноді Верлен ніби навмисно демонструє читачеві принципиімрпесіоністської зображальності.У вірші “Оманливе рваження” тричі з*являється миша: У сірих сутінках вона здається чорною, на чорному фоні вона не більш ніж маленька сіра грудочка, нарешті, в блакитних променях сходу, миша здається рожевим.Хіба ж це не імпресіоністична відсутність кольору як такого, а лише результату освітлення та кольорового фону.

З допмогою цих засобів Верлен малює “пейзажі суму”, “пейзажі душі”, як їх називає Андрєєв.Так у “Заходах сонця” меланхолія і природа зливаються в одному образі в єдиній метафорі.

У назві збірки”Романси без слів” (1874), що з*явилася після “Доброї пісні”---ціла програма імпресіоністської поезії, її найближчої мети--- музичності,її далеко идущего наслідку---“безсловесності”.Як це часто буває в імрпесіоністів “Романси без слів” змальовують пейзажі.Інші сюжети істричні, героїчні, сатиичні і т.д.знікли без сліду.Але самі пейзажі тут порівняно з “Доброю піснею” змінилися, ставши “пейзажами душі”, тому й збірка складається зі “співзвуччів” , емоційних замальовок, мелодій, що збираються з віршів, фрагментів, нарисів, мотивів, мелодій, складаючи разом поетичну симфонію.В цілому ні збірка ні вірші, що її утврюють не мають ані тем, ані осмислених сюжетів, ані логічного розвитку.Світ цього твору існує зараз, тут, і хоча у ньому і виникають певні мотиви з бельгійських, англійських споминів поета, теперешній час---- єдиний реальний час імпресіоністьської лірики Верлена.Він фіксує те, що в даний ммент народжує потік вражень.Так само одномірний і простір. Одномірність часу і простору ---наслідок того, що пейжаж є “пейзажем душі”, що спроможний намалювати її стани, де корон об*єктивного і суб*єктивного вже не непроникний,де він розмивається і утворюється злитість зовнішнього і внутрішнього у враженнях, у настрої у тому загаьному звуковому потоці, в котрому немає жодної можливості розчленувати і строго класифікувати складові.

Як от у цьому вірші:

Спадає тихо дощ на місто.

Артюр Рембо

Плачі в душі моій---

І плеще дощ над містом,

Яких томлінь напій

Пливе в душі моїй?

О, ніжні крапель звуки

В садах і по дахах!

Для серця, чаші скуки,

Дощу співучі звуки.

Ти, плачу без причин,

В душі меланхолійній!

Не стався зради чин---

Жалоба без причин.

О найгіркіше горе---

Не віддати, чому

Безлюбе, несурове,

Ти, серце, терпиш горе.(Пер.М.Ореста)

Розмитість, що є ознакою імпресіоністичного образу визначає і синтаксис вірша, всю його конструкцію, кожний елемент, на зміну логічнозавершеним розгорнутим фразам, що несуть у собі думку і опис , прийшли короткі фрази котрі кладуться як мазки художника-імпресіоніста.Фраза ж втрачає перш за все всю свою самостійну активність, з неї зникає дія разом з дієсловом-присудком.

Мініатюра Верлена зі стрімким, скользящим ритмом пісні в один рух , в одне відчуття, де старанно оброблено зобнішньо сторону вірша, що звучить як музичний твір.Повтори, внутрішнє римування, система співзвучних голосних, алітеразій ---все це створює ефект музичного слова.

Пейзаж, що став словесним живописом сприймається в динаміці, в потоці змінних зовнішніх прикмет:

---Що значить це мені, коли в очах моїх

Є біле видиво, що п*янь дає утіх,

Коли ніга розмов лунає ще для мене,

Коли ім*я дзвінке, шляхетне і блаженне,

Як непорочний центр, у вирі цім стоїть

І грубий ритм коліс так солодко м*якшить?

(“Пейзаж ---в обрамленні портьєр---шалено рине

Пер. М Ореста)

Один з циклів “Акварелі ” збірки ”Романси без слів” був створений, коли відбулася перша виставка імрпесіоністів в Парижі, й” поставлені поряд з полотнами доводять існування художньої школи з такими всеохопними принципами, що вани істинного поета перетворили у живописця.Моне і Верлен ці імена здавалось би роз*єднані, характером того мистецтва, котре вони втілюють, роз*єднані різницею традицій, задач живопису і поезії, виявилися зовсім поряд.”с

В “Акварелях” Верлен передає фарбово словесну бесіду, спілкування душ.В цьому циклі помітно“парадоксальну закономірність”імпресіонізму---

абстрагування конкретного. “Акварелі ” ще далі від англійської дійсності, ніж “Бельгійські пейзажі ” від справжньої Бельгії.Зв*язок відчувається тіьки в англійських словах ---назах окремих віршів циклу.Всі “Акварелі” ніби конкретні і всі відчутті на дотикна полотні художника.Але слова---не фарби. Слова ,що мають малювати й звучати мало-помалу звільняються від їх головної мети---вираження змісту.І зміст відповідно зникає,і слово перетворюється на своєрідний елемент, на дещо забарвлене, чи дещо звукове, стає абстрактним знаком.”Музики найперше”---це обіцяння саме такого розвитку подій, заміни смислу звуччянням, персрективи безсловесності.Так імпресіонізм стає “трампліном символізмому”.Вже в поезії Верлена імпресіонізм еволюціонував настільки, що виробив образну систему, спрможну з*єднатися з символізмом, з Ідеєю стати конкретною оболонкою абстрактного.

Якими були ті глибинні процесибщо виклилали пуиру “мутацію форми” ?[2] Що їх спричинило?Чи був імпресіонізм замкненим явищем притаманним лише живописові?Я кими є його впливи?В чому виявлялась обмеженість імпресіоністського бачення?Якими шляха

ми пішов постімпресіонізм?

Імпресіонізм ,який ми зараз сприймаємо як невідємну частину класики,прийнято вважати передпочатком історії авангарду.

За Прокофєвим він не тільки наслідував головним напрямкам розвиткуєвропейського мистецтва в постренесансну епоху і самій ренеснсній культурі,він зміг знову на короткий час поєднати теєщо після Відродження існувало окремо.Але це повторення було іншим,