Імпресіонізм

Живлячись імпресіонізмом постімпресіонізм подолав його не побоюючись здаватись занадто интелектуальним або потрапити у полон догматизму.Вже Ван Гог ,який вважає обов*зковим наслідувати “модель” застерігає:”Не ставай рабом моделі”.Він вже відверто “літературний”, сюжетний.В творах Золя,Гюго Ван Гог помічав міць типізації і зізнавався у своєму ттяжінні до створення характеру.Навіть в пейзажі він намагався відбити” драму бурної природі,так подібну до скорбної драми життя”.

Натуралісти, не відходячи від матеріалістичної філософії, ще стверджували, що відтворюють реальність як вона є, прагнучи достовірності через нагромадження найдрібніших деталей, доступних вивченню і фіксації. Імпресіоністи ж, і це одна з причин того обурення, що викликав, зокрема імпресіоністський живопис, не прагнули до зображення, відтворення предметів, реалій навколишнього світу. Вони перш за все намагалися викликатм у глядача або читача ті ж самі враження, відчуття, що виникли у них при спостереженні з пнвної точки зору. І при цьому бузкова пляма неправильної форми ближча до реальності, ніж філігранно виписані контури якоїсь квітки чи пелюстки.

обгрунтування виникає лише на етапі неоімпресіонізму.На цей час група розкололася й майже всі відчули обмеженість її принципів.

Багато що у Ван Гога обумовлюваломіж ним іімпресіонізмом,багато що свідчило про кордони імпресіонізму; і його літературність і ідеологічність і його пошуки типів.характерів.

Тут констатація того факту,що імпресіонізм,вивчаючи світ реальни, відкриваючи його його ж іперетворив, ідеалізував, романтизував.З живопису імпресірністів пішла не тільки чорна фарба,але і темні сторони життя.Світ їх живопису реальний,але це світ--- світлий, святковий.Навіть багнюка блищить на полотнах імпресіоністів як коштовність,заслліплюючиі викликаючи істинне захоплення.Ван Гог засуджував тих зі своїх сучасників,котрі вважвли,що мистецтву не важливий предмет зображення (“поезія індифірентна до предмету висловлення!”),для нього тема,ідея була надзвичайно вагомою.Новаторство Ван Гога пов*язувалося з переконанням,що необхіднл зображати не”фігуру”,а людину,і не просто людину,а”селянина в праці”,його душу (“очі людини”).Він волів наслідувати тих художників,які були здатні “охопити епоху”.За свідоцтвом Ревалда,Гоген “з презирствомстверджував,що імпресіоністи вивчаюли світло винятково заради декоративних ефектів, але не могли вільно користуватися ним, бо були скуті кайданами подібності. Вони шукали ,доступне оку,і не зверталися до таємничих гливин”.

Гоген показав, що живопис має “примусити людину мислити”.

Він співпрацював з символістами і себе вважав символістом,однак

Писав про “всі хибні символістські ідеї відносно живопису”.Не так “чиста Ідея” вабила Гогена , як незадовольняла та натуралістична тенденція, котру він вбачав в імпресіонізмі.Анрі Матіс писав у “Нотатках художника” :”Живописці-імпресіоністи володіли тонкими відчуттями, що мало різнились між собою. Звідси ця схожість їхніх полотен.Слово “імпресіонізм “прекрасно підходить цій манері, бо вони передають враження миттєве. Але воно не підходить для визначення деяких більш пізніх художників, котрі уникають першого враження,вважаючи його оманливим.”І далі . “для мене все в концепції. Тому з початку потрібно мати чітке бачення цілого”. В одному з інтерв*ю він говорив, що на відмину від “кишіння” “найрізноманітніших вражень” “ми йдемо до прозорості змисту шляхом спрощення ідей,пластики”.Единим ідеалом він визнає цілею”деталі зменшують чистоту ліній, вони шкодять емоційній інтенсивності,ми їх відкидаємо .Картина--- результат довготривалого процесу.”, отже перші безпосередні враження визнавалися лише поверховими, Матіс хотів “бачити більше, ніж витончена градація кольорів та постійні експерименти”.

Позиція Ван Гога, Гогена, Матіса й Сезананедвозначно показує, що історія живопису з кінця ХІХст(тим паче ХХст) зовсім не ототожнювалась з імпресіонізмом, а стала історією розмежування з ним.

У імпресіоністів “знак” відділився від предмету.Простір пішов в глибину картини, а фарби, що передавали цей простір, “вийшли” на її поверхню. На відміну від старих майстрів, які для відтворення зображуваного використовували контур, об*єм, світотінь, імпресіоністи виділили кольорові сигнули натури як головні. Імпресіоністи з показали, що кожний елемент форми, кожен “квант живопису”, залишаючись “квантом ” живопису, включається у певну систему єдиного образу і завдяки цьому одержує своє предметно-смислове значення.Імпресіонізм підкреслював значення живописного ансамблю, привчаючи дивитись на частину через ціле.Площина картини проекційно співвідносилася вже з усім зображуваним простором.До тогож---у цьому було їхньє новаторство---переважно за рахунок кольорових визначень певних просторових планів.

Імпресіоністи почали писати просто неба при постійно змінних станах погоди і освітлення, і це вимагало прискорення процесу роботи і призвело до “ескізної” манери живопису, дрібному мазку і т.д.Темп змін природи на багато перевищує можливості художника. Отже про точність у відтворенні природи такою якою вона є можна говорити лише в певному аспекті. Вони були дітьми свого століття, але ними володів не тільки пафос пізнання дійсності і звичайно ж не сама по собі передача тонкощів натури, а пафос “утримання “ миттєвих чар природи, пошуки гармонії з дійсністю, такою, якою вона є, на основі прийняття і ствердження(в чому виявився властивий епосі позитивізм) її даності, неповторної миті, особисто сприйнятої художником.

Початок музичного імпресіонізму відноситься до 90-х років ХІХст.Термін “імпресіонізм” під впливом художніх віянь французької культури того часу.І можливо першим хто спробу

В області літератури це поняття розпливчасте. Перші узагальнюючі роботи, що включаю не тільки приклади образотворчого мистецтва, але і літератури і музики з*явилися в Німеччині в перших десятиріччях нашого сторіччя.Але здебільшого імпресіонізм в цих працях трактується як занепад, відхід від реального, як суб*єктивізм і алогізм.Автори розглядають імпресіонізм в літературі як типовий стиль “кінця сторіччя”. Близький до декадансу, підкреслюючи руйнування які він вніс в класичне мистецтво ХІХст, а саме :розпадіння цілісного характеру, змільчання великої епічної форми.Ріхард Гаман вважав, що імпресіонізмом “може бути названним крайнім індивідуалізмом”, що “знищує всі життєві цінності”.се1

Арнольд Хаузер імпресіонізм “останній універсально значущий европейський стиль”.с1

Плутанина імена

Більшість сходяттся брати Гонкури, Верлен

У 1879 перша спроба застосувати термін “імпресіонізм” до літератури у статті Альфонса Доде “Імпресіонізм в романі”.Дехто

Метерлінк, Малларме, Пруст. Інші не погоджуються. Арнольд Хаузер називає “чистим” представником Чехов, інші вчені не знаходять риси імпресіонізму в його творчості.Англійці не вважають імпресіоністом О.Уальда, а німецькі і російські дослідники називають.

Так само період

Одні закріпляють його за кінцем ХІХст, інші включають сюди більш ранні або більш пізні явища, наприклад Пруста; Річард Гаман вважає, що імрпесіонізм характерний для всякого старческого віку, і оперував як прикладами пізніми творами Гете, Рембранта, Бетховена.Кальман Браун доходить висновку, що можна прийняти прикметник “імпресіоністичний” для позначення певної літературної техніки та деяких коротких творів, “що створені за допомогою цієї техніки”.