Методика формування навичок та вмінь писемного мовлення

5. Формування основної ідеї.

Основна ідея е смисловим центром твору, а, отже, пов'я­зана з його логіко-структурною організацією i, відповідно в певній мірі. залежить від форми ПМ, яку обрав мовець, основною ідеєю твору можуть бути висновки «міркування», констата­ція особливості, одиничності об"єкту "опису" або вияв­лення його належності до певного класу об"єктів тощо. Основ­на ідея, звичайно, виступає у вигляді судження, загального положення, яке ілюструється, розвивається та обгрунтовується іншими ідеями. Тому ефективним прийомом для створення основ­ної ідеї твору е «playing with data» (Ellis І985, І978), сутність якого полягає у виявленні або створен­ні взаємозв"язків між окремими ідеями / Див. Додаток 6/. Застосування цього прийому до наявного "банку ідей", пов'я­заних з конкретизованою темою твору, може розкрити неочікувану перспективу смислової організації висловлювання, виявити потенційно цікаві взаємозв'язки. За рахунок аналізу, абстрагування від незначних елементів, комбінування окремих ідей мовець може не тільки окреслити основну ідею, а й в певній мірі уявити канву твору, його сюжетну лінію.

б. Організація ідей у відповідності з логіко-структурною специфікою КМФ

Здійснення кроку організації ідей, акумульованих завдя­ки прийомам «exploring subjects» та «FRIEDs» і відіб­раних у процесі конкретизації теми твору, тісне пов'язанє з плануванням письмового висловлювання і завершує етап підготов­ки до ПМ. Загальною метою операцій, що входять до складу да­ного кроку, е з"ясування мовцем шляхів організації ідей у відповідності з логічною та структурною специфікою обраної форми ПМ.

Логічна організація змiсту майбутнього твору передбачає, в першу чергу, систематизацію ідей за критеріями, які відо­бражають їхній взаємозв'язок зі специфічними смисловими еле­ментами конкретної КМФ. Як вже зазначалось, серед таких смислових елементів виділяються:

І/ в "описі" - локалізація об'єкта у просторі й часі i відображення його взаємозв"язкiв з іншими об"єктами; ха­рактеристика його ознак та властивостей; висновки про його специфічність у групі подібних об"єктів чи навпаки, належність до певного їх класу;

2/ у "розповіді" характеристика ситуації за її локальними та темпоральними ознаками, суб"єктами, умовами, яка вводить сюжет "розповіді»; ретроспективний огляд подій, ви­падків, що розвивають сюжетну лінію, включають "конфлікт", його розвиток та вирішення; висновки з даної ситуації за її результатами та іноді наслідки, до яких привели вказані по­дії;

3/ у "міркування":

а/ "доказ" «- загальні положення, які можуть являти собою вирішення певної проблеми чи питання і вимагають обгрун­тування: факти, приклада, аргументи, які обґрунтовують істинність чи хибність даних положень; висновки про істинність чи хибність положень, що грунтуються на аналізі приведених фактів, аргументів, прикладів;

б/ "умовивід" - характеристика певної проблеми, пи­тання, які' потребують вирішення; факти, аргументи, докази, приклади, організовані за певним причинно-наслідковим зв'яз­ком і призначені для вирішення проблеми; констатація припу­щення у вигляді судження про шляхи вирішення проблеми та його обгрунтування на основі аналізу фактів, прикладів тощо.

Систематизація ідей за критеріями, які співвідносяться зі змістом смислових елементів логіко-структурної організацій окремих КМФ може здійснюватись за прийомами "FRIEDs» і «observing» та їх модифікаціями.

7. Створення плану.

Необхідність застосування цього кроку залежить від того, якими прийомами користувався мовець для організації ідей у відповідності з логіко-структурною організацією КМФ.

Створення плану, як відомо, призначене для структурування змісту твору. Тому при застосуванні логіко-структурних типізованих схем та моделей КМФ, які одночасно організовують семантичний та композиційний аспекти твору, необхідність у складанні плану відпадає, а три-елементний розподід "банку ідей" зумовлює можливість створення вступної, заключної та основної частин висловлювання.

Виділення окремого кроку "створення плану" пов"язане з його традиційним використанням у процесі здійснення ПМ i, відповідно, з тим, що студент може вважати його простішим засобом організації. Крім того, створення плану може відрізнятись високою індивідуальною ефективністю. Тому, якщо студент вибирає саме створення плану, а не схеми КМФ, доцільним є ознайомлювати його ще й з логіко-структурною специфікою КМФ для правильної його організації. Проте, на нашу думку, ефек­тивність застосування моделей та схем є вищою.

8. Розширення частин плану в абзаци.

Даний крок є першим серед кроків етапу письма і харак­теризується роботою не тільки над змістом та струк­турою твору, але й початком його оформлення лінгвістичними засобами. Його сутність полягає в тому, що зібрані раніше ідеї тепер перетворюються у повні речення /за рахунок їх доповнення, комбінації/, а пункти плану чи елементи схеми - в абзаци. При цьому окремими абзацами виділяються перший та останній пункти плану, або перший та третій елементи моделі.

Основна частина твору може налічувати в середньому 2-3 абзаци, кіпькість яких залежить від характеру та логічного розподілу Інформації.

Результатом здійснення даного кроку є отримання неоформле-ного тексту, що складається з певних абзаців, логічно пов"язаних між собою. Центром логічної організації окремих абза­ців е, як правило, ключові речення.

9. Створення або виявлення в абзацах ключових речень.

Ключове речення, як відомо, виражає основну ідею абзацу. Якщо це речення знаходиться на початку абзацу, то в наступ­них реченнях воно розвивається, ілюструється, пояснюється; якщо ж воно знаходиться в кінці абзацу /concluding sentence/, то у ньому резюмуеться все повідомлене в аб­заці, і якщо ж такого речення немає, то інші розташовуються за ступенем наростання їх важливості. Ключове речення може виконувати такі функції: а/ узагальнення змісту абзацу; б/ пропозиції для вирішення проблеми, поставленої в абзаці; в/ прогнозування ситуації, що може виникнути як результат подій, викладених в абзаці; г/ висновків з приводу інформа­ції, викладеної в абзаці i таке iн. Очевидно, що зміст клю­чових речень пов"язаний, в першу чергу, зі змістом конкрет­них абзаців.

Розташування ключових речень обирається мовцем у від­повідності зі специфікою твору та особливостями його твор­чого задуму.

Взагалі, сутність даного кроку полягає у прогнозуванні мовцем відсутності логічного центру у певних абзацах та створенні ключових речень або у встановленні логічної єдно­сті абзаців за рахунок виявлення у них ключових речень.

10. Діагностика та ліквідація порушень логічної єдності абзаців.

Операції, що входять до складу даного кроку, здійсню­ються переважно по відношенню до основної частини твору, ос­кільки саме вона, як правило, містить основні логічні зв'яз­ки твору.

Логічна єдність абзацу виражається у наявності логічного зв"язку між його елементами-реченнями.