Таким чином, до гострих мієлолейкозів ведуть спадкові хвороби, що супроводжуються нестабільністю генотипу [29].
Посилено розвивається клонова теорія виникнення лейкозів. Згідно цієї теорії в основі лейкозів лежить хромосомна мутація в певній кровотворній клітині з наступним її розмноженням і утворенням клону патологічних клітин, які піддаються бластомній трансформації і невтримній клітинній проліферації. Клонова теорія або теорія “патологічного клону” являє інтерес з точки зору можливості розвитку вроджених лейкозів, а також сімейного лейкозу, при яких розвиваються мутації з появою нових спадкових властивостей [24].
В даний час доведено, що хронічний лімфолейкоз не провокується зовнішніми факторами, передається по спадковості як за рецесивним, так і за домінантним типом, в його розвитку мають значення етнічні особливості [25].
Допускають, що мутації проходять безперервно, але фагоцитоз та захисні сили організму знищують мутантів. Для розвитку лейкозу чи пухлини необхідне приєднання мутації клітин та ослаблення імунного захисту. Подальше поширення лейкозу здійснюється метастазуванням клітин по кровотворній системі. Родоначальником лейкозного процесу частіше є клітини 1-го чи 2-го клону кровотворення.
Друга патогенетична особливість – поступове озлоякіснення пухлинного процесу – “пухлинна прогресія”, тобто моноклонова стадія змінюється поліклоновою [29].
При лейкозах ураження строми створює умови для пухлинного росту клітин. Патологія розвитку клітин супроводжується змінами їх біологічних властивостей [28].
При лейкозах існують ті ж біологічні закони, які підтримують життєдіяльність організму, але в “збоченому” вигляді, оскільки при лейкозах клітинні маси в багато раз перевищують свій нормальний і навіть реактивний рівень [1]. Крім того, збільшення маси клітин відбувається в умовах недостатності кістково мозкового кровотворення, яка в тому чи іншому ступені має місце при лейкозах [35].
Специфіка клініко-гематологічної картини гострого лейкозу, прогностичні фактори в його розвитку і перебігу.
До гострих відносять лейкози. при яких основна маса пухлинних клітин представлена молодими клітинами-бластами. Гострий лейкоз в хронічний не переходить, а хронічні лейкози навпаки, в термінальній стадії набувають рис гострих – бластні кризи [29].
Гострі лейкози поширені повсемісно, в різних країнах. На їх долю припадає від 40 до 90% всіх випадків лейкозів. Чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою. Гострі лейкози зустрічаються в усіх вікових групах, але у дітей і людей старшого віку – найчастіше серед усіх гемобластозів.
У дорослих 80% гострих лейкозів складають мієлобластний і мієломонобластний варіанти, у дітей до 90% випадків припадає на гострий лімфобластний лейкоз [16].
Гострий лейкоз – це неконтрольована проліферація клітин білої крові на ранніх стадіях дозрівання. Визначається при наявності більше 30% бластних клітин в мазку кісткового мозку [22].
Початковий період гострого лейкозу характеризується або безсимптомним періодом, або загальною слабкістю, недомаганням, болями в кістках і суглобах, субфебрильною температурою і ці симптоми поступово розвиваються. Лише через декілька тижнів з’являються характерні ознаки хвороби. В інших випадках захворювання виникає раптово з ангіни чи гострого геморагічного діатезу на фоні високої температури.
В подальшому гострий лейкоз розвивається бурними темпами з швидким наростанням основних симптомів – прогресуючої анемії, розгорнутої картини геморагічного діатезу, виснажливої лихоманки і виразково-некротичних процесів в порожнині рота і зіву [10]. Характерна для початкового періоду катаральна ангіна дуже швидко переходить в некротичну, з’являється виразковий стоматит, іноді некротично-запальний процес поширюється на слизову твердого і м’якого піднебіння, надгортанник і навіть трахею. Турбує біль в кістках і суглобах, іноді зубний біль, рихлість і кровоточивість ясен [33].
При об’єктивному обстеженні хворого звертає увагу блідість шкіри і видимих слизових оболонок. Геморагічні прояви в більшості носять характер обширних крововиливів в шкіру і підшкірну клітковину, чи профузних кровотеч з слизових оболонок. Можливі також субкон’юнктивальні крововиливи в сітківку ока і головний мозок. Рідше спостерігаються точкові геморагії на шкрі і слизових оболонках. В виникненні геморагічного діатезу основна роль належить тромбоцитопенії. Разом з цим має значення ураження судинної стінки, обумовлене лейкемічною інфільтрацією останньої, а також порушення коагуляційних властивостей крові, що в сукупності визначає важкість геморагічних проявів при гострому лейкозі [18].
Частими (особливо у дітей) є різноманітні ознаки ураження нервової системи – головні болі, головокружіння, симптоми подраження мозкових оболонок, ураження окремих черепно-мозкових нервів [10].
Внаслідок глибоких дистрофічних змін в міокарді серце збільшене в розмірах, пульс частий і малий, артеріальний тиск різко понижений. На електрокардіограмі спостерігаються ознаки вогнищевого ураження міокарду [7]. Іноді розвивається сухий чи ексудативний плеврит, виникає пневмонія, на фоні якої можливе грибкове ураження – кандідомікоз, вогнища некрозу чи лейкемічної інфільтрації в легеневій паренхімі. На фоні лейкозного процесу може розвинутись туберкульоз [22].
Розміри лімфатичних вузлів, печінки і селезінки можуть залишатися нормальними чи нерізко збільшуються. Гіпертрофія цих органів частіше спостерігається у дітей.
Збільшення цих органів обумовлено лейкемічною метаплазією, в початкових стадіях гострого лейкозу незначне і непостійне, так як ступінь розвитку метаплазії в органах залежить в основному від тривалості протікання патологічного процесу. Тільки в більш пізніх стадіях, особливо при затяжному перебігу лейкемічного процесу всі ці органи щільні і неболючі [24].
Однак спостерігаються пухлино подібні форми гострого лейкозу (приблизно до 10% всіх випадків), які з самих ранніх стадій захворювання характеризуються розростанням лейкемічних вогнищ в різних органах: лімфатичних вузлах, селезінці, сітківці ока, наприклад, при хлорлейкозі (орбітальні пухлини – хлорома), що іноді служить приводом до помилкової діагностики злоякісного новоутворення [39].
В залежності від переваги в клінічній картині окремих симптомів захворювання виділяють декілька клінічних варіантів гострого лейкозу – анемічний, виразково-некротичний, геморагічний, септичний, пухлино подібний і змішаний. Однак такий поділ є умовним, бо в більшості випадків рано чи пізно клінічні прояви стають різноманітними і хворі гинуть при розгорнутій картині лейкозу [34].
По клінічному перебігу гострого лейкозу виділяють 3 варіанти хвороби: блискавичну форму (з тривалістю перебігу не більше 1 міс.); з гострим перебігом – до 6 міс. і з затяжним перебігом – від півроку до 2 років і більше [16, 42].
Термінальна стадія хвороби характеризується прогресуванням основних симптомів захворювання, пов’язаних з різким пригніченням нормальних ростків кровотворення. На місцях крововиливів, в зв’язку з глибоким порушенням трофіки виникають некрози, які ускладнюються вторинною інфекцією. Прогресує септицемія і загальна інтоксикація організму. В цьому періоді захворювання температура різко підвищується до 39-40оС, випереджаючи нерідко появу інших симптомів. характерних для кінцевого періоду – різкої слабості, адинамії, порушень діяльності шлунково-кишкового тракту, упадку серцево-судинної діяльності. Також в термінальній стадії виникають вогнища саркомного росту в шкірі, міокарді, нирках [39].
Завантажити реферат