Практично підраховану кількість тромбоцитів в 400 малих квадратах множили на 2000, а для переводу в одиниці СІ (г в л), отримали цифру множили ще на 106.
В нормі у дорослих кількість тромбоцитів в крові складає 180-320 Г/л.
ІІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.
Характерною особливістю лейкозів є зміна основних біохімічних показників периферійної крові і розподіл хворих за віком і статтю, в залежності від форми і ступеня важкості захворювання. Про це свідчать дані таблиць.
Таблиця 1.
3.1. Визначення характеру розподілу хворих за віком і статтю в залежності від форми лейкозу.
Діагноз |
Стать |
Кількість хворих |
Вік в роках | ||||||
до 20 |
20-30 |
30-40 |
40-50 |
50-60 |
60-70 |
70 і ст. | |||
Хронічний лімфоїдний лейкоз |
чол. |
14 |
- |
- |
1 |
- |
2 |
8 |
3 |
жін. |
4 |
- |
- |
- |
1 |
1 |
3 |
4 | |
Хронічний мієлоїдний лейкоз |
чол. |
5 |
- |
- |
1 |
1 |
2 |
1 |
- |
жін. |
4 |
- |
- |
- |
1 |
- |
2 |
1 | |
Гострий лімфобластний лейкоз |
чол. |
5 |
2 |
2 |
- |
1 |
- |
- |
- |
жін. |
6 |
3 |
2 |
- |
- |
1 |
- |
- | |
Гострий мієлобластний лейкоз |
чол. |
8 |
- |
2 |
- |
3 |
2 |
1 |
- |
жін. |
7 |
- |
- |
1 |
3 |
2 |
1 |
- |
Нами спостерігалася група з 58 хворих, які числяться на диспансерному обліку з діагнозами: хронічний лімфоїдний лейкоз, хронічний мієлоїдний лейкоз, гострий лімфобластний лейкоз і гострий мієлобластний лейкоз. Можна відзначити характерний розподіл хворих по статі і віку, в залежності від виставленого і підтвердженого діагнозу.
По виявлених даних різниця в кількості 14 і 9 випадків між чоловіками і жінками при хронічному лімфоїдному лейкозі свідчить про те, що серед пацієнтів з типовим варіантом хвороби переважають чоловіки. У хворих в віці 30-40 років хронічний лімфоїдний лейкоз виявляється в 1 випадку, що складає 8,5 %. Звертає увагу повна відсутність хворих в віці до 30 років. Це свідчить про те, що в молодому віці від 20 до 30 років хронічний лімфоїдний лейкоз зустрічається як виняток, а в дитячому віці взагалі не спостерігається. Результати наших досліджень показали, що максимум захворюваності відмічається у людей похилого віку. В 14 хворих, що складає 65-70% даний діагноз вперше був встановлений між 50 і 70 роками.
За отриманими даними, з 9 хворих – 5 чоловіків і 4 жінки – хронічний мієлоїдний лейкоз з однаковою частотою зустрічається серед чоловіків і жінок, практично не діагностується в дитячому і юнацькому віці. На хронічний мієлоїдний лейкоз хворіють переважно люди в віці від 30 до 70 років – за нашими даними 9 випадків.
В результаті дослідження виявлено особливості гострого лімфобластного лейкозу. Чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою, за нашими даними 5 чоловіків і 6 жінок; зустрічається найчастіше серед дітей – 4 випадки, і переважає в юнацькому віці – 5 випадків з 9. У дорослих зустрічається рідше – 2 випадки з 11, що складає 25%.
Також в процесі досліджень виявили такі особливості: у дорослих переважає гострий мієлобластний лейкоз – до 86% (13 випадків з 15), а у дітей – гострий лімфобластний лейкоз – до 82 % (9 випадків з 11). Серед гострого лімфобластного лейкозу і гострого мієлобластного лейкозу більш поширений варіант гострого мієлобластного лейкозу, за нашими даними 15 хворих, що складає 57%. Вік більшої половини хворих (12 випадків з 15) перевищує 40 років, чоловіки і жінки хворіють з однаковою частотою. Для гострого мієлобластного лейкозу характерний більш важкий перебіг, ніж для гострого лімфобластного лейкозу.
Таблиця 2.
3.2. Зміна основних біохімічних показників крові в залежності від форми і ступеня важкості захворювання.