· мобілізація ресурсів.
Держава в правовій надбудові
Поняття «правова надбудова» вживається в даній темі не в тому звичному для марксизму контексті, коли підкреслюється першість і визначальна роль «базису» (матеріальних, економічних відносин) перед будь-якими правовими інститутами й відносинами.
Дане поняття, відображає роль суспільства й держави в правовому будівництві, коли в силу природної необхідності, створених історичних і політичних умов доводиться вживати активні зусилля по формуванню правової реалії, «надбудовуванню» над об'єктивно сформованими суспільними відносинами нових зв'язків, нових форм і нових установ.
Стрижнем правової надбудови є правові процеси, правовий відносини й правові акти. У цивільно-правовій сфері становлення права часто відбувається ще до того, як вступлять у справу компетентні державні органи. Цей процес становлення права супроводжується виникненням правових відносин і процес законотворчості, з його результатом прийняття закону.
Отже, місце держави в правовій надбудові полягає: по-перше, у контролі за здійснення процесів становлення права, в особі своїх органів. По-друге, місце держави в правовій надбудові, - це всеосяжна охоронна діяльність держави стосовно правової реалії, правомірним учинкам, відносинам і актам. Нарешті, третій момент пов'язаний з діяльністю держави по покладанню юридичної відповідальності на всіх тих, хто порушує правові акти, не зважає на правовий відносини.
Але разом з тим первісна роль держави полягає все-таки в тому, щоб у процесі законотворчості відшукати право, належним чином сформулювати й довести до адресатів відповідних норм.
Висновки
Підводячи висновок своїй роботі “Поняття, походження і розвиток держави і права”, можна сказати, що держава й право існували не завжди, а з'явилися на певному етапі розвитку суспільства. Державно-організованому суспільству передував первіснообщинний лад, при якому знаряддя виробництва були недосконалі, а продуктивність праці низька. Щоб забезпечити своє існування люди повинні були поєднувати засоби виробництва й свою працю. У результаті цього в основі життя суспільства лежала суспільна власність на засоби виробництва, а розподіл продуктів праці здійснювався на засадах рівності. Життя цього суспільства на ранніх щаблях його розвитку будувалося на засадах природного самоврядування, що відповідало рівню його економічного, соціального, інтелектуального, культурного й духовного розвитку й зрілості самої людини.
Далі, у процесі довгого, неухильного розвитку продуктивних сил, поступово створюються передумови його розкладання. Першорядну роль у розвитку економіки й у переході до якісно нового способу виробництва зіграв суспільний поділ праці. Причинами, які викликали заснування держави, було розкладання первісного ладу, удосконалювання економіки пов'язане з ростом продуктивності праці, і поява надлишкового продукту, а також зміна в нормативному регулюванні.
Адже право, як особлива система юридичних норм і пов'язаних з ним правових відносин виникло в історії суспільства в силу тих же причин, що й держава. Взагалі, з вище викладеного зрозуміло, що право, як явище громадського життя, як міряло свободи й справедливості в людських взаєминах, сформулювалося раніше, ніж держава. З його виникненням, воно здобуває лише нову якість. Воно стає правом, охоронюваним державою, його примусовою силою.
Право не втрачає при цьому своїх об'єктивних ознак, як регулятора суспільних відносин, але здобуває нові властивості, породжувані його нерозривним зв'язком з державою.
В ідеалі держава повинна служити людині, створювати всі необхідні умови для того, щоб вона могла б максимально проявляти й розвивати свої здібності й дарування, тому що людина - вище за всі світові цінності, міра всіх речей. У дійсності відносини між людиною й державою куди більш складні й суперечливі. Століттями між людиною й державою складалися відносини відчуження й ворожнечі. Для раба й підданого рабовласницька й феодальна держава виступала як далека й ворожа сила. Вони не мали прав і свобод, а тільки мали обов'язки перед державою й тому не могли стати особистостями. З настанням ери капіталізму відносини між людиною-громадянином і державою круто змінюються. Громадянин стає носієм прав і свобод, які надають йому автономний, незалежний від держави статус. На державу ж покладено обов'язок захищати й гарантувати ці права й свободи.
На розвиток цивільних прав і свобод великий вплив зробила ліберально-демократична доктрина, що акцентувала увагу на особистісному аспекті демократії, на непорушності невідчужуваних прав і свобод людини, на обмеженні втручання держави в особисте життя людини, на можливості людини звернутися зі скаргою на державу і її органи в незалежний суд. Правда, підстав ідеалізувати відносини між громадянином і капіталістичною державою не спостерігається. І тут виникали антидемократичні (фашистські й авторитарні) режими, які перетворювали людину в придаток державної машини; не завжди держава захищає людину від убогості, соціальної й національної дискримінації.
Конституція України закріпила такі взаємини людини й держави, які в цілому відповідають сучасному розумінню демократії. У демократичній державі силові органи влади необхідні для того, щоб будь-яка людина була захищена від сваволі й насильства, відчувала своє достоїнство, виступала як повноправний партнер держави. Інакше кажучи, вся міць держави повинна забезпечувати охорону й захист прав особистості.
У Конституції підкреслюється, що загальновизнані принципи й норми міжнародного права й міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи. А тому державні органи, посадові особи зобов'язані будувати свою діяльність відповідно до них.
Використана література
1. Алексеев С.С. Государство и право. М.: Юридическая литература, 1996.
2. Бачило И.Л. Факторы, влияющие на государство // Государство и право. - 1993 г. - № 2
3. Гавpилов H.И. Меpа госудаpственности демокpатического госудаpства.- К.: Hаук. думка, 1997.
4. Государство и право в развивающихся странах. Источники права. Сб.ст - М. 1985
5. Димитров Ю. Адміністративна юстиція - атрибут демократичної правової держави - Право України, 1996 р., №4
6. Еллинек Г. Общее учение о государстве - С.Пб. 1998
7. Коваленко А.И. Теория государства и права. М., 1994.
8. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. /отв. ред. Б.А. Страшун, т. 1-2 [Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будагова А.Ш. и др.]; М.: БЕК, 1996
9. Котюк В.О. Основи деpжави і пpава: [Hавч. посібник для студентів юpид. вузів та фак.]/ [Відп.pед. Боpис І.Д.].- К.:ВEHТУРІ, 1995.
10. Лазарев В.В. Общая теория права и государства. - 1995 г.
11. Основи держави і права: Hавч. посібник у запитаннях і відповідях для вступників до юpид. закладів/Спілка юристів України; С.Д.Гусаpєв, А.М.Колодій, Л.В.Кpавченко.- К.: Юpінфоpм, 1995.
12. Основы государства и права./Под редакцией проф. Кошарова В.В./-Х., 1994.
Завантажити реферат