Загальні закономірності походження держави й права. Форми.
Найважливішим щаблем людського прогресу з'явилася неолітична революція, що мала місце 10-15 тисяч років тому. У цей період з'явилися досить досконалі шліфовані кам'яні знаряддя, виникли скотарство й землеробство, відбулося помітне підвищення продуктивності праці: людина нарешті стала виробляти більше, ніж споживала, з'явився надлишковий продукт, можливість нагромадження суспільних багатств, створення запасів. Людина стала менше залежати від капризів природи, і це призвело до значного росту населення. Але разом з тим виникла й можливість експлуатації людини людиною, присвоєння багатств, що накопичують. З цього часу з'являється об'єктивна можливість забезпечити утримання великої групи людей, що спеціалізуються на виконанні яких-небудь суспільно значимих функцій, групи, що особистої участі в матеріальному виробництві вже не приймає.
Саме в цей період, в епоху неоліту, почалося розкладання первіснообщинного ладу й поступовий перехід до державно-організованого суспільства. Прогресуючий суспільний поділ праці змінює зміст і форми організації громадського життя в сімейних і родових громадах, у фратріях, куріях і племенах. Родоплемінна структура ускладнюється, поступово починає розвиватися поділ соціальних функцій. У цей час поряд з розвитком економіки відбуваються й соціальні зміни. Оскільки все вироблене усуспільнюється, а потім перерозподіляється й цей перерозподіл здійснюється вождями й старійшинами, то саме в їхніх руках осідає й нагромаджується суспільне надбання. Виникають родоплемінна знать і таке соціальне явище, як «влада-власність», суть якого в розпорядженні суспільною власністю в силу перебування на певній посаді (залишаючи посаду, людина втрачає власність). У зв'язку зі спеціалізацією управління й підвищенням його ролі поступово збільшується доля родоплемінної знаті при розподілі суспільного продукту. Управляти стає вигідно. А оскільки поряд із залежністю всіх від вождів і старійшин «за посадою» з'являється й економічна залежність, то існування «виборності» цих осіб стає усе більше формальним. Це приводить до подальшого закріплення посад за певними особами, а потім до появи спадкування посад.
Поступово виникає особлива стадія розвитку суспільства й форма його організації, що отримала назву «протодержава». Для цієї форми характерна: суспільна форма власності, істотний ріст продуктивності праці, осідання накопичених багатств у руках родоплемінної знаті на основі «влади-власності», швидкий ріст населення, його концентрація, поява міст, що стають адміністративними, релігійними й культурними центрами. І хоча інтереси верховного вождя і його оточення в основному збігаються з інтересами всього суспільства, однак, поступово з'являється соціальна нерівність, що приводить до все більшої розбіжності інтересів керуючих і керованих.
Саме в цей період, що у різних народів за часом не збігався, відбувся «поділ» шляхів розвитку людства на «східний» і «західний». Причини таких поділів полягали в тому, що на сході в силу ряду обставин збереглися громади й, відповідно, суспільна власність на землю. На заході ж таких робіт не було потрібно, громади розпалися, і земля виявилася у приватній власності.
Східний шлях виникнення держави.
Самі древні держави виникли близько 5 тисяч років тому в долинах великих рік, наприклад Нілу, Тигру і Євфрату, Інду, Гангу, Янцзи, тобто в зонах поливного землеробства, що дозволило за рахунок підвищення врожайності різко підвищити продуктивність праці. Саме там були вперше створені умови для виникнення державності: з'явилася матеріальна можливість утримувати нічого не виробляючий, але необхідний для успішного розвитку суспільства апарат управління. Поливне землеробство вимагало величезних по обсягу робіт - устрою каналів, дамб, водопідйомників і інших іригаційних споруджень, підтримки їх у робочому стані, розширення іригаційної мережі й т.п. Все це обумовлювало, насамперед, необхідність об'єднання громад під єдиним початком і централізованим управлінням, оскільки обсяг суспільних робіт істотно перевищував можливості окремих родоплемінних утворень. Однак збереглися сільськогосподарські громади й, відповідно, суспільна форма власності на основний засіб виробництва - землю.
Східний шлях формування державності відрізнявся тим, що політичне панування ґрунтувалося на відправленні якої-небудь суспільної функції, посади.
Отже, однією з головних передумов як державотворення, так і утворення класів по східному типу було використання пануючими шарами й групами сформованого апарата управління, контролю над економічними, політичними й військовими функціями. Знать, що поступово здійснювала ці функції, перетворилася у відособлену соціальну групу (клас, стан, касту), що усе більше відокремлюючись від інших членів суспільства, набула власні інтереси.
Поступово, у міру росту масштабів кооперації колективної трудової діяльності, «зачатки державної влади», що зародилися ще в родоплемінних колективах, перетворюються в органи управління й панування над сумами громад, які залежно від широти економічних цілей складаються в мікро- і макродержави, поєднувані силоміць централізованою владою. У цих регіонах вона прийняла деспотичний характер. Авторитет її був досить високий у силу ряду причин: досягнення в господарській діяльності пояснювалися винятково її здібностями до організації, прагненням і вмінням діяти в загально соціальних цілях; примус також офарблювався ідеологічно: «влада від Бога», правитель є носієм і посланцем «Божої благодаті», посередником між Богом і людьми.[15;148]
В результаті виникає структура, подібна з пірамідою: нагорі (замість вождя) - необмежений монарх, деспот; нижче (замість ради старійшин і вождів) - його найближчі радники, візири; далі - чиновники більш низького рангу й т.д., а в основі піраміди - сільськогосподарські громади, що поступово втрачали родовий характер. Основний засіб виробництва - земля - формально перебуває у власності громад. Общинники вважаються вільними, однак фактично, реально все стало державною власністю, включаючи особистість і життя всіх підданих, які виявилися в необмеженій владі держави, уособленого в бюрократично-чиновницькому апарату на чолі з абсолютним монархом.
Східні держави мали багато загального. Всі вони були абсолютними монархіями, деспотіями; мали потужний чиновницький апарат; в основі їх економіки лежала державна форма власності на основні засоби виробництва (влада-власність), а приватна власність мала другорядне значення.
Східний шлях виникнення держави являв собою плавний перехід, переростання первісного, родоплемінного суспільства в державу.
Основними причинами появи держави тут були:
- потреба в здійсненні масштабних іригаційних робіт у зв'язку з розвитком поливного землеробства;
- необхідність об'єднання в цих цілях значних мас людей і більших територій;
- необхідність єдиного, централізованого керівництва цими масами.
Державний апарат виник з апарата управління родоплемінними об'єднаннями. Виділяючись із суспільства, державний апарат став багато в чому протилежним йому по своїх інтересах, поступово відокремився від іншого суспільства, перетворився в панівний клас, що експлуатує працю общинників.
Завантажити реферат