Західний (європейський) шлях виникнення держави.
На відміну від східного шляху, що мав універсальний характер, західний шлях був явищем свого роду унікальним. Однак треба мати на увазі, що саме західне суспільство стало «локомотивом історії», саме європейські держави в короткий історичний строк обігнали значно раніш виниклі східні й у вирішальному ступені визначили весь хід людського прогресу.
Провідним державоутворюючим фактором на території Європи був класовий поділ суспільства. Тут на стадії протодержави, формою якої була «військова демократія», відбувалося інтенсивне формування приватної власності на землю, а також на інші засоби виробництва - худобу, рабів.
Уже на ранньому етапі розкладання общинного ладу спостерігається економічна нерівність: в аристократів (героїв, базилевсів) земельних наділів, рабів, худоби, знарядь праці більше, ніж у рядових общинників. Поряд з рабством, що носило переважно патріархальний характер, коли раби використалися як домашня прислуга й не були основною продуктивною силою, з'являються наймана праця, батрацтво безнадільних общинників. У міру розвитку приватної власності росте вплив економічно сильної групи, що прагне послабити роль народних зборів, базилевсу (що був воєначальником, верховним жерцем, верховним суддею) і передати владу своїм представникам.[14;118]
Тертя між спадкоємною аристократією й масами, що приймали часом досить гострі форми, обтяжувалися боротьбою за владу іншої групи власників приватної власності, нажитої морським грабежем і торгівлею. В остаточному підсумку, найбільш багаті власники почали займати відповідальні державні посади - панування родової знаті було ліквідовано.
Розглядаючи процес виникнення держав у різних країнах і на різних континентах можна помітити, що при всій розмаїтості форм і шляхів існують деякі загальні закономірності, характерні для всіх суспільних формацій.
Основні причини появи держав були наступні:
- Необхідність удосконалювання управління суспільством, пов'язана з його ускладненням. Це ускладнення, у свою чергу, було пов'язане з розвитком виробництва, появою нових галузей, поділом праці, зміною умов розподілу суспільного продукту, відокремленням соціальних структур, їх укрупненням, ростом чисельності населення, що проживає на певній території, і т.п. Старий апарат управління не міг забезпечити успішне керівництво цими процесами.
- Необхідність організації великих суспільних робіт, об'єднання в цих цілях більших мас людей. Це особливо проявлялося в тих регіонах, де основою виробництва було поливне землеробство, що вимагало будівництва каналів, водопідйомників, підтримки їх у робочому стані й т.п.
- Необхідність придушення опору експлуатованих. Процеси, що відбуваються при розкладанні первісного суспільства, з неминучістю приводять до поділу суспільства, до появи багатих і бідняків, до виникнення експлуатації меншостями більшості, а разом з тим до появи соціальних антагонізмів і опору тієї частини суспільства, що піддається експлуатації.
- Необхідність підтримки в суспільстві порядку, що забезпечує функціонування суспільного виробництва, соціальну стійкість суспільства, його стабільність, у тому числі й стосовно зовнішнього впливу з боку сусідніх держав або племен. Це забезпечується, зокрема, підтримкою правопорядку, застосуванням різних заходів, у тому числі й примусових, для того, щоб всі члени суспільства дотримувалися норм права, що зароджується, у тому числі й ті, які сприймаються ними як ті що не відповідають їх інтересам.
- Необхідність ведення воєн, як оборонних, так і загарбницьких, нагромадження суспільних багатств, що відбувається в цей період, приводить до того, що стає вигідним жити за рахунок грабежу сусідів, захоплюючи цінності, худобу, рабів, обкладаючи сусідів даниною, поневолюючи їх. У плані підготовки й ведення воєн держава має значно більші можливості, ніж первісне суспільство. Тому поява будь-якої держави неминуче призводить до того, що її сусіди поневолюються або, у свою чергу, організуються як держави.
У більшості випадків зазначені вище причини діяли сукупно, у різних сполученнях. При цьому в різних умовах (історичних, соціальних, географічних, природних, демографічних і інших) головними, вирішальними могли ставати різні із зазначених причин. Так, для більшості східних держав найбільше значення мала необхідність удосконалювання управління й організації великих суспільних робіт. Для виникнення Афінської й Римської держав значно більшу роль зіграли процеси класоутворення й необхідність у цьому зв'язку придушення експлуатованих класів.
Право формується одночасно й паралельно з державою (а в певному змісті й раніше держави). Їх виникнення взаємозалежне й взаємозв'язане. Кожний новий крок у розвитку держави приводить до подальшого розвитку правової системи, і навпаки.
Але всім державам історії й сучасності властиві загальні ознаки. Які ці ознаки?
По-перше, держава являє собою єдину територіальну організацію політичної влади в масштабі всієї країни. Державна влада поширюється на все населення в межах певної території. Територіальний поділ населення на відміну від кровноспоріднених зв'язків між членами суспільства породжує новий соціальний інститут - громадянство або підданство, чужинців і осіб без громадянства. Територіальна ознака обумовлює характер формування й діяльність апарата держави з урахуванням його просторового розподілу. Здійснення влади по територіальному принципу веде до встановлення її просторових меж - державного кордону. Територіальна ознака пов'язана й з федеративним устроєм держави, у границях якої проживає населення, що належить до різних націй і народностей. Держава має територіальне верховенство в межах своїх границь. Це означає єдність і повноту законодавчої, виконавчої й судової влади держави над населенням. Територія не суспільна, а природна умова існування держави. Територія не породжує держави. Вона утворює простір, у межах якого держава поширює свою владу. Таким чином і населення, і територія є необхідними матеріальними передумовами виникнення і існування держави. Нема держави без території, немає держави без населення.
По-друге, держава - особлива організація політичної влади, що має спеціальний апарат управління суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності. Механізм держави є матеріальним вираженням державної влади. Через систему своїх органів держава здійснює керівництво суспільством, закріплює й реалізує режим політичної влади, захищає свої границі. До важливих державних органів які були властиві всім історичним типам і різновидам держави, належать законодавчі, виконавчі й судові. Особливе значення в механізмі держави займали органи, що здійснюють примусові, каральні функції.
По-третє, держава організує громадське життя на правових початках. Правові форми організації життя суспільства властиві саме державі. Без права, законодавства, держава не в змозі керувати суспільством, забезпечувати реалізацію прийнятих нею рішень.
По-четверте, держава надає собою суверенну організацію влади. Суверенітет держави - це властивості державної влади, що виражається у верховенстві й незалежній держави стосовно іншої влади усередині країни, а також у сферах міждержавних відносин при строгому дотриманні загальновизнаних норм міжнародного права.
Завантажити реферат