У світовому шоу-бізнесі, зокрема в музичній індустрії, бренд – невід’ємна частина успішного комерційного продукту. Яскравим прикладом застосування технологій брендінгу у шоу-бізнесі може слугувати американська співачка, поп-принцеса Алішіа Кіс – кумир багатьох підлітків усього світу. Але для продюсерів агенції „Lellow Brands” Алішіа – „матеріал”, машина для заробітку грошей (чистий прибуток від проекту за 4 роки склав більше $90 млн.). Створення нового проекту шоу-бізнесу розпочиналося саме з формування образу виконавиці, а відповідно до створеного іміджу розроблявся бренд, що охоплював наступні категорії: кольорова гама (коричневий, золотий), логотип („Alicia”), фрази-ідентифікатори („She came from blocks to blocks to inspire you”, “The soul of America”), пісня-хіт (візитна картка) тощо. Таким чином бренд співачки допоміг швидкій розкрутці виконавиці (у 2001 гучний дебют, у 2002 році – мультиплатиновий диск США, численні нагороди у світі, у 2003 році – звання поп-принцесси), що надалі сприяло успішному збуту продукції (серії парфумів, лінії одягу, друкованої продукції, сувенірної продукції, музичних альбомів, відео-збірок та навіть комп’ютерних ігр), які стилістично і візуально відповідали обраному бренду.
Отже, претенденти на пост президента країни не використовували усі потенційні можливості технологій брендінгу. Застосування даних методик могло б збільшити шанси Джона Керрі на перемогу.
2) Технології проведення масових акцій. Традиційно електорат в США політ технологи поділяють на дві умовні категорії: жителі провінційних невеликих міст (наприклад, у штатах Монтана, Північна і Південна Дакота, Айдахо, Вайомінг, Небраскі проживає всього шість мільйонів) та жителі густонаселених регіонів із адміністративно-територіальними центрами-мегаполісами (наприклад, Нью-Йорк). Виборчий менталітет населення двох соціальних груп суттєво відрізняється. Якщо перша категорія характеризується аполітичністю, байдужістю до президентських виборів, а більше схвильована обранням губернатора, то інша активно приймає участь в різноманітних заходах передвиборчих кампаній кандидатів. Саме тому усі масові акції в рамках виборчого процесу у США проходили виключно у великих містах. В інших населених пунктах практикувалася технологія агітації „від дверей до дверей” або колективної зустрічі виборців із представником кандидата.
З 1992 року команди кандидатів від Демократичної партії організовують масштабні концертні тури „Choose or lose” у підтримку свого представника на президентських виборах. Головна мета масових акцій – залучити молодь до виборчого процесу у США. Соціологічні дослідження довели, що більшість молодих громадян у країні віком від 18 до 30 років за політичними переконаннями демократи. І хоча під час проведення заходів в рамках „Choose or lose” („Голосуй або програєш”) ім’я кандидата згадується опосередковано, організатори переконані, що „активована” молодь голосуватиме саме демократа.
Телеканал школярів та студентів “M-TV” було обрано головним медіа-партнером турів. На благодійних концертах у підтримку демократів виступають відомі виконавці, представники переважно „вуличних” стилів: хіп-хоп, RnB, панк-рок. Наприклад, у 2004 році в турі „Choose or lose” взяли участь P.Diddy, Mya, 50 cent, Eminem, Mary J та інші – саме ті артисти, у щирості яких молодь не сумнівається. Команда „Choose or lose” відвідала 43 із 50 штатів, більше 100 міст. Концерти проводилися як під відкритим небом, так і у закритих приміщеннях. Вхід на усі заходи був вільний.
У рамках активізації молоді „Choose or lose” у 2004 році було вперше організовану масштабну акцію „Rock the vote: 20 million loud” у великих містах, яка передбачала створення „Street teams” (тобто молодіжних команд, що весело проводять вільний час, пересуваючись вулицями міста на скейтах, роликах, слухаючи улюблену музику та агітуючи інших однолітків прийти на вибори або залучитися до їхнього молодіжного руху), збір підписів серед молоді на підтримку кандидата, безкоштовне розповсюдження футболок (більше 10 млн.) з гаслами кампанії та портретами зірок та багато інших інтерактивних технік. [21]
Організатори туру „Choose or lose” стверджують, що результати перевершили усі сподівання, і наступного разу в 2008 році головним гаслом кампанії стане вираз „Rock the vote: 40 million loud”.
Окрім організації туру „Голосуй або програєш”, неодноразово проводилися окремі музичні мітинги за участю рок-легенди США Джона Бон Джові. Ще один тур на підтримку Керрі організував рокер Брюс Спрінгстейн, залучивши групи Pearl Jam, R.E.M.
Завдяки проведенню акцій „Rock the vote”, що передбачав безпосереднє спілкування із виборцями, рейтинг Джона Керрі серед молоді суттєво зріс вже на початку проведення туру, а саме в квітні 2004. А про результативність музичних акцій політологи США поки що сперечаються. Б. Ратліф, організатор головного туру, заявив, що наступного разу спеціалісті переглянуть принципи організації молодіжної кампанії і спробують створити якомога інтерактивнішу форму проведення заходів.
Кампанія Джорджа Буша не була розрахована на молодь, адже багато прогресивних поглядів демократів не відповідали переконанням республіканців, зокрема у питаннях релігійних, одностатевих шлюбів, абортів тощо. Саме тому політтехнологи республіканців визначили цільовий електорат віком від 30 років. Зазвичай, ця категорія виборців ігнорує масові акції для молодих людей, але є більш активною у політичному житті країни.
Тури у рамках передвиборчої кампанії – прототипи концертних турне виконавців у рамках промо-кампанії певного музичного продукту, наприклад альбому.
Отже, „музичні мітинги” та кампанія „Choose or lose” у 2004 р. на підтримку Джона Керрі залучила на сторону демократа майже 60% молоді США та, на думку автора, є одним із вагомих досягнень у проведенні передвиборчої кампанії опозиційного представника. Низка заходів в рамках „Choose or lose” та кількість залученої молоді (18-30 років) довели, що Демократична партія стає все популярнішою серед молодшого населення країни, та республіканцям у майбутньому буде все важче конкурувати із кандидатами від партії Томаса Джеферсона.
3) Технології змагального процесу. Теледебати, які відбулися в жовтні-вересні 2004 року у три тури, не викликали значного резонансу серед населення США. Кандидати повторювали тези своїх передвиборчих програм і звинувачували один одного у найрізноманітніших питаннях. Джон Керрі за даними більшості соціологічних центрів дослідження США переміг дебати, використовував більш вагомі аргументи і торкався у дискусіях питань, які безпосередньо хвилюють американців, тоді як Джордж Буш одразу зайняв позицію атакованої сторони.
Але невдовзі виборчий штаб Буша інтерпретував ситуацію навколо дебатів по-своєму, назвавши Джона Керрі популістом, демагогом, а самого президента людиною хоч і не говіркою, але відданою своїй справі, чоловіком „не слова, а діла”.
Таким чином, теледебати як виборча технологія спрацювала на користь Джона Кері, що суттєво підвищило його рейтинг приблизно за місяць до офіційних виборів голови держави. На популярність Буша дебати вплинули негативно.
Завантажити реферат