Особливих розходжень у проведенні рекламної кампанії штабом Януковича не спостерігалося. Але велика кількість бігбордів і стрітбоксів містами України з зображенням Віктора Януковича викликала переважно негативну реакцію населення. Тому надалі команда Януковича обрала іншу стратегію рекламування кандидата – посилаючись на думку простих громадян, а також видатних людей України (даний підхід ми розглянемо у наступному підрозділі).
Також штаб Януковича широко застосовував непряму рекламу діючої на той час влади. Рекламна кампанія отримала назву „Країна щасливих людей” – „За! Проти!”, де ані слова не було сказано про Віктора Федоровича, але були присутні натяки на успіхи і досягнення влади, а також використовувалися схожі лозунги.
Чорні технології. Антиреклама. Почали використовуватися масово на 2 і 3 етапі проведення виборчої кампанії. Віктор Ющенко, так само як і Віктор Янукович, намагався впевнити широкі верстви населення у недоцільності голосування за конкурента, використовуючи дезінформацію або перебільшуючи реальні факти (частково розглядалося у 1 підпункті даного розділу). Головним шляхом розповсюдження антиреклами став Інтернет, преса, а також ЗМІ (ТБ, радіо) і безпосередньо „вулична” комунікація.
За характером застосування чорних технологій 2 і 3 етап виборчого процесу нагадував президентські перегони 2004 у США. Найменша похибка – і конкурент може висвітити її як загрозу національній безпеці.
Підтримка видатних особистостей. Запекла боротьба між конкурентами точилася і за вплив видатних діячів політики, культури, спорту. Після 1 туру виборів політичну долю обох кандидатів могли визначити кандидати, що не пройшли до другого туру. Ющенко міг розраховувати на потужний електорат Олександра Мороза і Анатолія Кінаха, а на сторону Януковича мали б стати виборці Петра Симоненка і Наталії Вітренко.
Окрім кандидатів двох головних конкурентів підтримували й інші видатні політики, як за власними переконаннями, так і у корисливих цілях.
Наприклад, підтримка Олександром Омельченком політики Віктора Ющенка була визначальною у проведенні так званої Помаранчевої Революції у столиці країни, на центральному майдані. Для реалізації проекту Помаранчевої Революції сприятливу роль зіграли лідери країн Європи та Америки. Віктора Януковича підтримували переважно російські, білоруські політики.
Після 2 етапу активізувалися майже усі громадські діячі України, та особистості, чия популярність може хоч частково вплинути на вподобання пересічних громадян. Віктора Януковича, наприклад, окрім зірок, що виступали у турі „Молодь – Проти! Молодь – За!”, підтримували численні спортсмени, зокрема Яна Клочкова, Лілія Падкопаєва, Сергій Бубка, Андрій Шевченко та інші.
Щодо громадської підтримки Віктора Ющенка, то окрім численних виконавців „Пісень свободи”, свою солідарність висловила група спортсменів (брати Клички, Стелла Захарова, Юрій Чиж та ін.), літераторів (Юрій Андрухович, Ірена Карпа та ін.), науковців (Олександр Шалімов, Констянтин Ситнік, Ігорь Юхновський та ін.), музикантів (співачка Руслана, Софія Ротару та ін.). За ініціативою Володимира Кличка, багато зірок світового масштабу були залучені до всесвітнього руху підтримки нових демократичних змін в Україні. Серед цих людей: Франц Бекенбауер, Борис Беккер, Стінг, Джо Кокер, Кріс де Бург, групи Cranberries, The Cure та ін.
Суттєвою перевагою команди Віктора Ющенка стало розгортання активної інформаційної кампанії про видатних людей, що підтримували Помаранчеву Революцію. Ситуація висвітлювалася там, що жоден глядач не сумнівався у щирості висловлювань і поглядів видатних особистостей, що вирішили підтримати Віктора Ющенка. Що стосується підтримки Януковича вітчизняними спортсменами і зірками шоу-бізнесу, штаб опозиційного кандидата називав її купленою. У суспільстві активно обговорювалося, скільки могло коштувати штабу провладного кандидата залучення такої великої кількості видатних особистостей. З’явилися поняття „запроданці”, що суттєво підірвало рейтинг Віктора Януковича.
5) Технології віртуального простору. Інтернет. Найактивніше Інтернет в Україні використовує молодь, тому цільовою аудиторією головної Інтернет-кампанії, що була проведена на 2 і 3 етапі виборчого процесу, стала саме молодь. Інтерактивні ігри, мультфільми, антирекламні ролики, серіали, мережа розважальних сайтів – уся ця медіа-продукція була спрямована проти діючого на той час прем’єр-міністра України Віктора Януковича. У свою чергу було створено декілька сайтів, що так само висміювали опозиційного кандидата, але їхня популярність була значно нижчою.
Інтернет, так само як і в США, став місцем розмноження дезінформації і відвертих наклепів.
Отже, проаналізувавши застосування технологій шоу-бізнесу на практиці у виборчих кампаніях Януковича і Ющенка можемо дійти до висновку, що найефективнішими виявилися підходи команди саме опозиційного кандидата, що і забезпечило Віктору Андрійовичу перемогу у третьому турі виборів Президента України в 2004 році.
Визначимо основні фактори (в рамках застосування шоу-бізнесових технологій), які вплинули на перемогу Віктора Ющенка:
- визначення цільової аудиторії;
- привабливий імідж, ототожнення з народом і вдале застосування цієї технології під час телевізійних дебатів, публічних виступів;
- викриття головних негативних рис суперника, потужна і зрозуміла антиреклама конкурента;
- створення яскравої концепції виборчої кампанії, символіки, атрибутики, гасел, музичних символів;
- правильна організація і постановка культурно-масових акцій;
- вдале інтерпретування скандалів навколо імені Ющенка;
- активне використання Web-технологій.
Автор не зміг визначити суттєвих недоліків передвиборчої кампанії Віктора Ющенка в рамках застосування технологій шоу-бізнесу.
Помилки, які допустив штаб Віктора Януковича:
- відсутність цільової аудиторії кампанії;
- неорганічність кандидата як людини у розробленому іміджмейкерами образі;
- слабкість і вразливість концепції виборчої кампанії, відсутність яскравих елементів, що здатні згуртувати прихильників;
- неспроможність достойно відповісти на закиди опозиційних сил і вказати на суттєві недоліки конкурента;
- залучення великої кількості зірок шоу-бізнесу під час 1 етапу кампанії, що не виправдало значних матеріальних збитків і викликало неадекватну реакцію виборців.
Таким чином, порівнявши виборчий процес 2004 у США та Україні із музичною індустрією в шоу-бізнесі, ми можемо визначити певні закономірності, які допоможуть політтехнологам вдосконалити передвиборчу кампанію. Висновки
У даній роботі ми спробували систематизувати виборчі технології, технології шоу-бізнесу, визначити умови їх ефективного функціонування у галузі політичного маркетингу, зокрема в ході президентських виборів. Резюмуючи усі факти, оцінки, погляди і пронози, викладені у роботі, варто зазначити, що кандидат, як і музичний виконавець – товар, який необхідно продати великій кількості споживачів. Більшість з них не є компетентними у політичних або економічних питаннях. Саме тому акценти у виборчих кампаніях робляться не на особисті професійні якості політика, а на привабливу „обгортку”, що може зацікавити електорат.
Завантажити реферат