Якщо порівнювати дебати із явищами музичної індустрії шоу-бізнесу, то відкрита дискусія кандидатів може нагадувати „живий спів” виконавців, що звикли виконувати пісні під плюсову фонограму. Ті артисти, що працюють „вживу” не бояться справедливих музичних конкурсів і перемагають.
4) Рекламні технології. Відео-реклама (на ТБ, в Інтернеті). Вибори 2004 у США стали яскравим прикладом використання різноманітних рекламних технологій. Навіть традиційна реклама у ЗМІ США дозволяє не лише пряму агітацію за певного кандидата, але і безпосередню критику конкурента. Отже рекламні кампанії в підтримку обох претендентів на звання голови держави можна умовно поділити на 2 етапи.
Для Джона Керрі 1 етап розпочався ще у березні, коли стало відомо ім’я кандидата від демократів. Реалізація стратегії на початку кампанії полягала в ознайомленні широких верств населення з самим Джоном Керрі, адже багато громадян США на початку 2004 року не знали політика в обличчя. Таким чином перші три місяці ротації рекламних роликів були присвячені персоні Джона Керрі. Розповідалося про його військове минуле, його хобі, родину, собаку, а також головні проблеми американців та шляхи їх розв’язання.
Цей прийом часто застосовується і для „просування” нового виконавця на музичний ринок. Увага акцентується не стільки на творчості співака, як на особистих якостях людини. Часто-густо поява нових імен у шоу-бізнесі супроводжується репліками: „Вони вибухнуть на усю країну”.
2 етап розпочався влітку. Штаб Кері перейшов до критики діючого президента США Джорджа Буша. Вже у вересні „антибушевські” (тривожні) ролики існували автономно від інших роликів Джона Керрі (спокійні). У рекламній кампанії опозиційного кандидата політтехнологи зробили акцент на громадських настроях. Відео ряд містив звернення простих громадян США до діючого президента припинити політичну діяльність, адже країна лише втрачає від самовпевненого і неосвіченого лідера. Наприкінці кампанії штаб Джона Керрі не зміг вигадати нічого екстраординарного в рекламній діяльності ані для залучення електорату на свою сторону, ані для запобігання появи нових прихильників у конкурента.
Для Джорджа Буша чітких кордонів між двома етапами не існувало. Тоді, коли опонент лише проводив рекламну кампанію „на впізнавання”, політтехнологи республіканця розпочали нищівну та набагато агресивнішу критику опозиційного кандидата. Самого президента на відео роликах майже не було видно, а якщо він і з’являвся, то на фоні американського прапора, що не могло не викликати захвату пересічних але патріотично налаштованих американців.
Таким чином інформаційні кампанії обох кандидатів (переважно у мережі Інтернет і лише частково на ТБ) приблизно на 80% відсотків складалися із антиреклами конкурента.
Зазвичай, у шоу-бізнесі антирекламні технології застосовуються не для зниження популярності „ворога”, а для підвищення уваги до власної персони. Так більшість представників неформальних рухів відкрито заявляють, що ненавидять поп культуру, але кожен робить це по-своєму так, щоб не залишитися непоміченим у ЗМІ. У політиці ж критика грає іншу роль. Вона перед усім спрямована на зниження рейтингу конкурента. Наприклад, фільм „9/11 по Фаренгейту”, який став найкасовішим документальним відео за всю історію США, – це приклад антиреклами високого ґатунку. Але оскільки загал не міг визначити конкретного політичного замовника, рейтинг Буша майже не змінився під час прокату фільму.
Антирекламні технології, що наочно втілилися у відео роликах кандидатів на пост Президента США в 2004 році, що вільно розповсюджувалися у мережі Інтернет і частково демонструвалися по ТБ, також знайшли своє відображення в інших рекламних засобах: книгодрукування, поширення сувенірної продукції тощо.
Підтримка видатних особистостей. За результатами соціологічного опитування Інституту соціальних досліджень м. Даллас будь-який споживчий вибір середньостатистичного мешканця США не залежить від думки видатних особистостей. Так американці майже не зважали на кумирів, що закликали співгромадян віддати голоси за Джона Керрі. Леонардо ді Капрі, Джастін Тімберлейк, Мет Деймон, Роберт Де Ніро, Майкл Дуглас, Шерон Стоун, Пол Ньюман, Барбара Стрейзанд, Кевін Костнер, Мег Райан та інші – усі вони агітували голосувати за демократа.
Звісно, і серед „прихильників” республіканця Джорджа Буша були видатні особистості, але їхня кількість була порівняно невеликою. Серед найвідоміших: Том Круз, Стівен Спілберг та однопартієць Арнольд Шварценегер. Кандидатів також підтримували видатні політики з усього світу, а також однопартійці.
На думку російського дослідника у галузі масових комунікацій Павла Демідова, залучення видатних людей до виборчого процесу (окрім впливових політиків) в країнах Західної Європи, США може лише підвищити зацікавлення суспільства до самого політичного процесу, але вплинути на кінцевий вибір окремого громадянина практично не може [9].
У шоу-бізнесі відбувається схожий процес. Новий проект, що продюсується вже відомими діячами шоу-бізнесу, просувається до вершин хіт-парадів набагато швидше. Саме для цього музична індустрія передбачила появу так званої творчої взаємодопомоги: запис пісень у дуеті, участь у спільних мистецьких проектах, запрошення зірок на презентації.
5) Технології віртуального простору. Інтернет. Окрім функції розповсюдження текстової інформації, Інтернет зіграв визначальну роль в ознайомленні електорату з передвиборчими роликами, які не пройшли цензури на ТБ. Інтернет став місцем, де регулювання балансу розповсюдження інформації стало майже неможливим. Користувачі глобальної мережі часто-густо самі створювали сайти на підтримку улюблених політиків або навпаки – проти певної політичної сили. Команда Керрі використовувала у ході виборчого процесу усі можливості Інтернету. Офіційний веб-сайт опозиційного кандидата (www.johnkerry.com) визнано кращим сайтом політика. Тут розміщено відеоролики кампанії, безліч фото, діє форум, система ідентифікації місця розташування користувача за IP-адресою і навіть штучний інтелект).
Штаб Джорджа Буша застосовував Інтернет із не меншою активністю, але не зважаючи на це, офіційний показник відвідування сайту опозиційного кандидата був значно вищим за кількість хостів на сайті діючого президента.
Таким чином команді Джона Керрі вдалося створити цікавіший інформаційний простір для реалізації виборчих стратегій і залучення більшої кількості активного населення країни на свою сторону. Хоча за більшістю он-лайн опитувань протягом 8 місяців лідирував Джон Керрі, результати виборів залежали не лише від аудиторії, що мала вихід до мережі Інтернет.
У сучасному шоу-бізнесі Інтернет грає чи не найважливішу роль у розповсюдженні інформації будь-якого медіа-формату. Музична індустрія знає приклади, коли музичний проект, створений цілком на комп’ютері й існуючий лише у віртуальному просторі міг приносити шалені прибутки. В Інтернеті слухач детально знайомиться із творчістю виконавця (безкоштовно), а більшість фінансових операцій у галузі купівлі-продажу музичної продукції відбувається також через Інтернет. Отже, дана технологія є універсальною для допомоги у проведенні як передвиборчої, так і промо-кампанії.
Завантажити реферат