Дисциплінарна відповідальність юристів

Принцип законності випливає з вимог Конституції України, де гово­риться, що органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способи, передбачені Конституцією та законами України (Конституція України, ст.19). У дисциплінар­ному провадженні в органах внутрішніх справ даний принцип означає, що відповідний процес повинен застосовуватися тільки прямими начальника­ми в межах наданих їм прав (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, ст.6, 8). Цей принцип зумовлює захист прав тих осіб, які є учасниками дисциплінарного провадження, а також відповідальність поса­дової особи за належне ведення провадження. Гарантіями принципу за­конності є право кожної особи рядового або начальницького складу оскар­жити неправомірні щодо неї дії начальників, а також обов'язок доповісти по команді чи надіслати пропозицію, заяву або скаргу при виявленні пору­шень чинного законодавства, зловживань або недоліків у службовій діяльно­сті (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, ст.ст. 39,40).

Принцип презумпції невинності полягає в тому, що співробітник ор­ганів внутрішніх справ, що притягується до дисциплінарної відповідально­сті, повинен вважатися невинним доти, доки його вина не доведена поста­новою у справі дисциплінарного провадження, що вступила в законну силу: наказом посадової особи (прямого начальника) або рішенням суду честі. Тому, по-перше, особа рядового або начальницького складу, що притягує­ться до дисциплінарної відповідальності, не повинна доводити свою не­винність. Обов'язок доказування вини покладений на посадову особу, ком­петентну розслідувати дану справу. По-друге, усякі сумніви необхідно тлу­мачити на користь особи, яка притягується до дисциплінарної відповідаль­ності. Якщо наявні два докази, не спростовані під час службової перевірки за фактом порушення службової дисципліни, один з яких свідчить про вин­ність, а інший - про невинність, інших доказів не виявлено, - висновок у справі необхідно робити на користь невинності особи.

На практиці даний принцип часто порушується, в одних випадках – внаслідок "тиску" вищого керівництва, громадськості, потерпілого тощо; в інших - через недостатньо високу правосвідомість як посадової особи, так і особи, яка притягується до дисциплінарної відповідальності. Через це остання досить часто не використовує своє право на захист: право на оска­рження накладеного на неї дисциплінарного стягнення.

Принцип об'єктивної істини в дисциплінарному провадженні означає, що в результаті розгляду у справі повинно бути встановлене дійсне стано­вище. Процес встановлення фактів з метою прийняття правозастосувального акту посадовими особами з використанням законних методів назива­ється доведенням. Не дивлячись на те, що дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ відносно нескладне, необхідна робота по збиран­ню та дослідженню доказів. Ігнорування цієї вимоги веде до поверхового ознайомлення з дисциплінарним проступком та винесення необґрунтованого рішення.

Як уже говорилося раніше, будь-яке дисциплінарне стягнення повин­но відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини. Критерії оцінки цих категорій не визначені в законодавстві. Ці оцінки визначаються правосвідомістю та внутрішнім переконанням посадової особи і повинні базуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні усіх обста­вин справи в сукупності.

Принцип офіційності (публічності) та доступності полягає у веденні дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ уповноваженою посадовою особою від імені держави, в забезпеченні учасникам прова­дження змоги безперешкодно використовувати процесуальні права та ви­конувати відповідні обов'язки. Збирання доказів, розгляд і вирішення спра­ви про дисциплінарний проступок є юридичним обов'язком відповідних по­садових осіб як офіційних представників держави. Вони несуть відпові­дальність за результати розгляду.

При розгляді скарг дисциплінарні особи зобов'язані в межах своєї компетенції приймати і розглядати відповідні звернення зацікавлених осіб, забезпечувати особистий прийом з метою найбільш ефективного вирішен­ня виникаючих питань. «Начальник, який допустив незаконні чи несправе­дливі дії щодо підлеглого за подані ним пропозицію, заяву або скаргу, під­лягає дисциплінарній відповідальності» (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, ст. 42).

Принцип рівності усіх перед законом виявляється в тому, що всі осо­би рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ однаково повинні додержуватися Дисциплінарного статуту і при порушенні його ви­мог рівною мірою несуть відповідальність незалежно від спеціальних звань або посад.

Принцип гласності дисциплінарного провадження вказує на його від­критий характер і виявляється у можливості ознайомлення з результатами розгляду усього особового складу органів внутрішніх справ. Як правило, дисциплінарні стягнення накладаються і оголошуються перед строєм чіг на нараді (зборах). Принцип гласності гарантує учасникам дисциплінарного провадження право на ознайомлення з матеріалами справи, що є однією з умов всебічного і повного розгляду і вирішення. Однак, організаційне за­безпечення даного принципу в дисциплінарній практиці посадових осіб на­лежним чином не урегульоване. Розгляд справ про дисциплінарні правопо­рушення часто здійснюється керівником в службовому кабінеті поряд з ви­конанням інших справ. Це ускладнює, а часто виключає можливість прису­тності при розгляді справи правопорушника, що, безумовно, порушує принцип гласності.

Принцип економічності дисциплінарного провадження проявляється у відсутності будь-яких матеріальних та організаційних затрат на ведення справи, а також у коротких строках його ведення і виконання накладених стягнень.

Принцип участі в провадженні громадськості має місце, в основному, при розгляді справ про дисциплінарні правопорушення в органах внутрішніх справ судами честі (товариськими судами). У разі порушення дисциплі­ни підлеглим начальник зобов'язаний з урахуванням необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення (порушити клопотання про накла­дення стягнення старшим начальником) або передати матеріали про про­ступок на розгляд товариського суду.

Право на захист як принцип реалізується наданням співробітникові органів внутрішніх справ, який притягується до дисциплінарної відпові­дальності, необхідних правових можливостей для доказування своєї невин­ності або приведення обставин, що пом'якшують його вину. У зв'язку з цим він може знайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення, до­кази, оскаржити рішення у справі тощо.

Урегульованість дисциплінарного провадження сприяє нормальній роботі органів внутрішніх справ у сфері підтримання службової дисциплі­ни, зменшує вірогідність порушень дисциплінарної практики посадовими особами, що наділені дисциплінарною владою в органах внутрішніх справ України.

Одним із галузевих видів дисципліни є дисципліна в міліції. Згідно закону України „Про міліцію”[9] міліція в Україні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Мілі­ція є органом держави, особливості діяльності якої вимагають від усіх її працівників високої дисциплінованості й самовідданості, точності й ор­ганізованості при виконанні службового обов'язку. До працівників мілі­ції повною мірою відносяться загальні вимоги дисципліни у всіх її про­явах: дисципліни особистого поводження, побуту, трудової дисципліни. У той же час специфічний характер функцій, виконуваних працівниками міліції, зумовлює низку особливостей їх державно-службового становища (підвищені вимоги до моральних і фізичних якостей, прийняття при­сяги й ін.). З огляду на це для міліції встановлено дисципліну військово­го типу. Дисципліна в міліції являє собою суворе і точне дотримання всіма працівниками порядку і правил, установлених законом, а також статутами, наказами й іншими нормативними актами. Вона ґрунтується на усвідомленні кожним працівником свого службового обов'язку й особистої відповідальності за справу охорони громадського порядку.