Дисциплінарна відповідальність юристів

Серед методів соціально-психологічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ складається особлива батарея методик, спря­мованих на забезпечення дисципліни. Ними стають методи, спрямовані на вивчення психологічного клімату в колективі, особистості працівни­ка, системи життєвих цінностей. На сьогодні активно впроваджуються методи соціально-психологічного навчання (тренінги), спрямовані на формування дисциплінованого і законослухняного поводження, адапта­цію до діяльності молодих працівників. Потребують перегляду й засоби оцінки дисципліни в підрозділах, види дисциплінарних впливів, система заохочень. Так, одним із засобів впливу на порушника в сучасній теорії роботи з персоналом є «некаральна дисципліна». Методика «некаральної дисципліни» спрямована на запобігання цим проблемам. Вона спрямована на прийняття службовцем правил організації і скорочення караль­них заходів.[10]

Висновки

Дисциплінарна відповідальність, як невід'ємна та ва­жлива складова національної правової системи, є надійним і дієвим засобом, що попереджає та блокує: протиправну поведінку працівників органів внутрі­шніх справ України, стимулює їх до високоякісного виконання своїх функціонально-посадових службо­вих обов'язків, дотримання різних за характером і змістом правових приписів, встановлених загальни­ми й спеціальними нормами функціонування даної правоохоронної структури механізму державного апарату. За своєю сутністю дисциплінарна відповідаль­ність працівників органів внутрішніх справ України — це особливий правовий стан їх службово-трудових відносин, який впливає зі змісту загальних і спеціа­льних правових приписів, покликаних регулювати діяльність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ шляхом забезпечення реа­лізації їх посадових прав і обов'язків.

Особовий склад органів внутрішніх справ виконує свої завдання та функ­ції в умовах реального соціально-економічного та політичного становища в країні, тобто він не є якимось відірваним від суспільства, замкненим світом, а становить його невід'ємну частину. Тому різні соціальні негаразди безпосе­редньо впливають на стан справ з органах внутрішніх справ, ефективність їх діяльності. Численні негативні явища, які мають місце в суспільному житті, зокрема, такі як пияцтво, наркоманія, неетичність поведінки й грубість, не­законний пошук засобів виживання тощо, властиві також і деяким працівни­кам органів внутрішніх справ, на них також впливає поширення не кращих зразків масової культури з властивими їй елементами жорстокості, насильс­тва, пропагандо»- вседозволеності, задоволення власних потреб за будь-яку ціну.

Службове правопорушення, тобто протиправне, винне невиконання або неналежне виконання службових обов'язків або етичних вимог, вчинене працівником органів внутрішніх справ, залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки може визнаватися або злочином, або адміністративним правопорушенням, або дисциплінарним проступком.

Обов'язки і права працівників органів внутрішніх справ дуже різноманіт­ні, закріплюються рядом нормативних актів, які встановлюють також вимо­ги щодо службової дисципліни та засоби її забезпечення. При цьому варто зазначити, що дисциплінарні вимоги в органах внутрішніх справ включають не тільки приписи щодо службової, професійної діяльності працівників, а й щодо особистих якостей, тобто моральні правила поведінки як на службі, так і поза нею. Це правило чітко простежується в нормах Закону «Про міліцію», Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Положення про прохо­дження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ[11], які в основному і регулюють питання державної служби в цих органах та слу­жбової дисципліни в них.

Дисциплінарні покарання за скоєння правопорушення традиційно мають дві потенційні хиби. По-перше, створюється конфліктна ситуація, можуть погіршитися від­носини «начальник — підлеглий», що, у свою чергу, негативно впливає на виконання службових завдань; по-друге, найчастіше особа, перекона­на всупереч її бажанню, не змінює своєї думки. Таким чином, примусове нав'язування правил працівникам дозволяє одержати короткострокову згоду, але не активне співробітництво. В таких випадках доцільні насту­пні дії.

Крок 1. Зверніться до усних нагадувань. Ваша мета - одержати згоду працівника на вирішення проблеми. Зустріч відбувається конфіде­нційно, і замість попередження про можливі санкції слід нагадати про правила і факти, що працівник відповідає за виконання роботи за визна­ченими стандартами.

Письмовий звіт про інцидент зберігається в керівника у блокноті.

Крок 2. Якщо наступний інцидент відбувся протягом шести тижнів, службовцю треба зробити офіційне письмове нагадування, копія якого зберігається в керівника. Проводиться друге конфіденційне обговорення із працівником його поведінки і роботи, без погроз. Коли переконаєтесь, що працівник розуміє правила і ваші пояснення того, що потрібно вико­нувати, постарайтеся висловити довіру щодо спроможностей людини діяти на роботі відповідально.

Якщо подібний інцидент відбувається ще протягом шести тижнів, може бути проведено ще одну зустріч. Дослідіть, що не задовольняє людину або здається їй нездійсненним, нецікавим у роботі.

Крок 3. Працівника усувають на один день від будь-якої діяльності «для прийняття рішення» - для того, щоб людина залишилася вдома і вирішила, підходить ця робота їй чи ні, чи бажає вона дотримуватись вимог дисципліни.

Коли працівник повертається до роботи, він повідомляє своє рі­шення про те, чи буде дотримуватися вимог дисципліни. Тут ми знову висловлюємо довіру і, якщо треба, розробляємо план для того, щоб змі­нити його поведінку.

Крок 4. Якщо ніяких подальших порушень не відбувається протя­гом року, запис про усунення від роботи спростовується. Якщо пору­шення мають місце, то потрібне звільнення або попередження про непо­вну службову відповідність.

Діяльність співробітників органів внутрішніх справ України як спе­ціальних суб'єктів трудового права передбачає чітке погодження їх пове­дінки з юридичними нормами, що регулюють процес їхньої праці, їх організованість та дисципліну, що є обов'язковою умовою високої ефек­тивності управління суспільними процесами в сфері правоохоронної діяльності держави. Реальні ж пропозиції по підвищенню ефек­тивності впливу заходів дисциплінарної відповідальності можливо дати лише в результаті серйозних наукових досліджень.

Наявні теоретичні розробки з проблем дисциплінарної відповідаль­ності становлять собою добротний науковий фундамент для аналізу та досліджень дисциплінарної відповідальності співробітників органів внут­рішніх справ як специфічної категорії працівників в трудовому праві Ук­раїни. Назріла реальна необхідність у перегляді традиційних поглядів на теорію дисциплінарної відповідальності як відповідальності "репресивно­го" характеру, оскільки основне її призначення не в тому, щоб піддати працівника заходам карального впливу, а у забезпеченні реального вико­нання службових обов'язків, реалізації наданих прав та дотримання вста­новлених обмежень.