Дисциплінарна відповідальність юристів

Дисципліна в міліції відрізняється низкою особливостей від дисципліни, встановленої в інших органах управління. Це виражається, по-перше, у застосуванні щодо рядового і начальницького складу спеціальних захо­дів заохочення і стягнення. Наприклад, до осіб начальницького складу застосовуються такі заходи заохочення, як зняття раніше накладеного стягнення, дострокове присвоєння звання й ін. Крім того, особа, на яку накладено стягнення, може оскаржити його у винятковому порядку, спеціально передбаченому Дисциплінарним статутом. Дисципліна в мі­ліції тісно пов'язана з дисциплінованістю кожного окремого працівника. До службовців, окрім дисциплінарних стягнень, передбачених законо­давством про працю України, можуть бути застосовані також такі захо­ди дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність, затримання до одного року присвоєння чергового звання або призначення на більш високу посаду.

При дослідженні службової дисципліни важливо враховувати низку методологічних ознак. Перш за все необхідно чітко визначити межі по­няття службової дисципліни. У нормативних документах і в літературі зустрічається різноманітне тлумачення дисципліни, коли дисциплінарна поведінка охоплює практично усі види життєдіяльності людей. Так, ст.139 Кодексу законів про працю України подає трудову дисципліну як обов'язок працівника дотримуватись не тільки правових, але й мораль­них норм. Але практика знає, що виконання вимог юридичних норм ре­гулюється законом, і за їх порушення особа може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності, порушення ж моральних норм оцінює­ться громадською думкою (схвалення, засудження).

Нечітка визначеність у межах дії службової дисципліни, поширен­ня службової дисципліни на всі види життєдіяльності працівника є не чим іншим, як відлунням тоталітарного режиму, коли навіть інтимний бік життя службовця підлягав державному контролю.

Дисципліна для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є одним із різновидів державної дисципліни. Характе­рною її особливістю є також те. що вона має яскраво виражений норма­тивний (правовий) характер. Всі основні її положення встановлені Дис­циплінарним статутом. У ньому визначено поняття дисципліни, її харак­тер, встановлено перелік застосовуваних заохочень, стягнень. На основі Дисциплінарного статуту наказами й іншими актами міністерства, упра­вління, начальства загальні положення дисципліни піддаються подаль­шій деталізації, конкретизації. Наявність суворо визначених норм, пра­вил поводження осіб рядового і начальницького складу ОВС, закріпле­них у Дисциплінарному статуті, наказах та інструкціях, складає правову основу дисципліни в органах внутрішніх справ. Державно-правовий ха­рактер дисципліни в ОВС полягає в тому, що вона забезпечується високою вимогливістю начальників і командирів щодо підлеглих, підтрим­кою суворого статутного порядку в органах внутрішніх справ. Началь­ник, пред'являючи до підлеглих вимоги щодо неухильного дотримання дисципліни, точного виконання службових обов'язків, завжди виступає як носій державно-владних повноважень. Для підтримки необхідної ди­сципліни і порядку начальники наділяються правами по застосуванню щодо підлеглих осіб заходів дисциплінарного примусу. Дисципліна в ОВС, якій притаманні всі властиві державній дисципліні ознаки, водно­час має свої відмінні риси, що випливають з особливостей завдань і функцій, виконуваних органами внутрішніх справ, та особливостей пра­вового становища працівників. Саме на них покладено завдання по без­посередній охороні громадського порядку, забезпеченню громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, розслідуванню злочинів. Ця категорія істотно відрізняється своїм правовим становищем від службовців інших установ і організацій. Саме відмінність визначає особливості дисципліни і дисциплінарної відповідальності.

Відмінні властивості їхнього правового становища органічно ви­пливають зі специфіки трудової діяльності, спрямованої на охорону громадського порядку і боротьбу зі злочинністю, що неможливе без су­ворої дисципліни, підпорядкування, виконання наказів. До специфіки слід віднести те, що міліціонер є носієм державно-владних повноважень, наділеним правом пред'являти громадянам вимоги, обов'язкові для ви­конання. Багато міліціонерів наділені державними повноваженнями на застосування заходів державного примусу; працівники ОВС та їхні сім'ї користуються певними пільгами. Статут органів внутрішніх справ зобо­в'язує працівників додержуватись дисципліни не тільки в умовах служ­би, але і поза нею. Дисциплінарний статут покладає на працівника обо­в'язок виконувати свої функції і в тих випадках, коли це пов'язано із ри­зиком і небезпекою.

4. Дисциплінарні проступки.

Особливий інтерес для дослідження представляє група працівників, які порушують вимоги дисципліни. Для того, щоб методично правильно вивчити поведінку даної групи, необхідно визначити показники дисцип­лінарного проступку.

Згідно з Дисциплінарним статутом ОВС дисциплінарний проступок визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього службових обов'язків, яке тягне за собою накладання дисциплінарного стягнення. У залежності від серйозності громадської небезпеки порушення службової дисципліни працівник може нести кримі­нальну, адміністративну й дисциплінарну відповідальності.

В юридичній літературі дисциплінарний проступок характеризується як протиправна дія (або бездіяльність), що порушує дисципліну в сфері державного управління; що тягне за собою шкідливі наслідки (соціальні, економічні та ін.) для організації, закладу, суспільства. Йому властиві та­кож: причинний зв'язок між протиправними діями (або бездіяльністю) й шкідливими наслідками; провина працівника, котрий його скоїв.

Дисциплінарний проступок тягне застосування до винного заходів державного примусу, що накладаються уповноваженою на це особою або органом, від яких залежить призначення працівника на посаду, або особами й органами, вищестоящими за лінією підлеглості.

Вид дисциплінарного стягнення залежить від визначення складу того чи іншого правопорушення, дисциплінарного проступку, аналізу його об'єктивних і суб'єктивних ознак, об'єкта й об'єктивного боку, суб'єкта й суб'єктивного боку.

З об'єктів дисциплінарних проступків найбільше значення мають безпосередні об'єкти, які найбільш повно впливають на характер дисци­плінарних порушень. Відомі три групи безпосередніх об'єктів:

а) службові обов'язки, визначені за кожною посадою в органах внутрішніх справ, порушення яких може потягти за собою ущемлення прав, інтересів, гідності, достоїнства, особистої недоторканності окре­мих громадян і посадових осіб, інтересів державних і громадських орга­нізацій, спричинення шкоди фінансовій і штатній дисципліні;

б) правила дотримання службової дисципліни (режим робочого часу; розпорядок дня працівників; правила поводження із службовими докумен­тами; правильне застосування зброї і спецзасобів; збереження й експлуатація обладнання, машин, інструментів, інвентаря і т.п.; режим загальної і проти­пожежної охорони службових будівель, приміщень тощо);