ВСТУП
Жодна держава ніколи не могла існувати ізольовано від інших. Через політичні, економічні, військові, культурні, наукові зв”язки держави завжди пов”язані між собою. Науково - технічний прогрес, виникнення глобальних проблем лише посилюють роль правових норм, які регулюють відносини між державами.
Напередодні третього тисячоліття і в подальшому розвитку багато держав світу активно розробляють взаємоприйнятні схеми розвитку глобального процесу інтеграції ,що включаютть як формування нових центрів геополітичного та геоекономічного впливів, так і моделі регіональної співпраці. Геополітичні чинники визначають своєрідне довкілля кожної країни, створене як нею, так і державами - партнерами і яке впливає на її зовнішньополітичний курс.
Після розпаду СРСР відбулася трансформація біполярної системи міжнародних відносин. Значного послаблення зазнала не тільки Росія, але спостерігалася невпинна девальвація ролей інших країн колишнього союзу. Це дуже швидко відбилося на скороченні поточних і потенційних можливостей республік впливати на розвиток міжнародних відносин.
Як молода незалежна держава, Україна прагне чітко визначитися в новому для себе геополітичному оточенні. І не викличе здивування орієнтація України саме на Європу. Сучасна Європа для України становить інтерес стратегічного порядку. Цінності розвитку науки, освіти, релігії. Мистецтва в Україні нерозривно пов”язані з розвитком європейської культурної традиції .
До стратегічних інтересів нашої держави належать: необхідність технологічної модернізації виробнитва, залучення західних інвестицій, розвиток зовнішньоекономічних відносин. Передусім ідеться про розвиток торгово - економічних зв”язків і виробничої кооперації, пошук перспективних ринків збуту. Водночас Україні все ще доводиться вирішувати проблеми, пов”язані з незавершеністю процесу політичної та економічної адаптації.Пошук Україною органічного місця в системі міжнародних відносин відбувається за умов зростаючого впливу європейських реалій. Це підверджує Постанова Кабінету Міністрів України “ Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу”.
Розвиток окремих країн колишнього радянського блоку пішов різними шляхами. Більшість країн Центральної Європи здійснили спробу прискореного переходу до стандартів розвинутих європейських демократій, прагнучи якнайвидше подолати своє історичне та економічне відставання. Що стосується України, її перспективи все ще вкладаються в альтернативу польського або турецького сценаріїв. Впродовж 1995 - 1997 рр. Певні половинчасті кроки було зроблено в напрямку саме централоьноєвропейської моделі розвитку, проте з 1998 р. Стали переважати тенденції суспільно - економічної деградації, що неухильно призводять до втрати досі ще збереженого потенціалу розвиненої держави. З огляду на кризовий стан української економіки можна дійти висновку про поглиблення розриву між проголошеними стратегічними зовнішньополітичними орієнтирами та об”єктивними тенденціями розвитку країни. Це можна розглядати як реальну ознаку орієнтаційної кризи зовнішньої політики, усвідомлення недосяжності декларованих цілей внаслідок відставання України від країн Центрально - Східної Європи за темпами та рівнем розвитку.
Незважаючи на досить складне становище дев”ятирічна незалежна держава прагне досягти належного рівня розвитку та функціонування, яке можливе лише певній високорозвиненій правовій базі. Саме право має змогу показати зовнішньополітичну спрямованність держави та сприяти її здійсненню. Які чинники обумовлюють таку універсальну дію права розглянемо нижче.
Відомо багато теорій з приводу сутності та функціонального призначення права. Але викладемо такі спільні їх риси:
· Право має вольовий характер ( право виражає загальну тта індивідуальну волю громадян держави, їх консенсус )
·Є загальнообов”язковим (право - єдина система норм, яка обов”язкова для виконання для всього населення)
·Право має двосторонній тісний зв”язок з державою (право охороняєтиься державою від порушень і держава може виявити свою волю тількиза допомогою права)
·Формально визначене (встановлюються державою в офіційних актах обов”язково має бути чітко та однозначно сформульоване)
·Системність права (право - це неякась одна певна норма, а їх система, логічна сукупність).
·Право є регулятором найважливіших суспільних відносин ( на відміну від норм моралі, та інших соціальних норм, право регулює лише найважливіші для всього населення, держави, держав суспільні відносини).
Отже право є найважливішим і найбільш потрібним суспільству явищем., що спричиняє і актуальність визначення ролі права, як регулятора відносин міжнародних, тобто і як зближувальної сили. Тільки право має змогу впливати на найважливіші відносини в тому числі і міжнародні.
Таку функцію виконує міжнародне право. Міжнародне право є не тільки сукупність принипів і норм, е є відображення міжнародної форми правосвідомості. В міжнародно - правових нормах знаходять своє вираження процес взаємодії держав, міжнародних відносин, які саме через право закріплюються та забезпечуються. Міжнародне право встановлює загальноприйнятні стандарти поведінки в самих різних сферах відносин: економічній, політичній, науковій, культурній та ін.
Регулююча функія проявляється в прийнятті державами встановлених правил, без яких неможливе спільне існування та належне функіонування. Право також містить норми, які забезпечують виконання певних правил поведінки.
Але міжнародне право є “добровільним” - в разі необхідності держави, вільно об”єднавшись, забезпечують підримання міжнародного правопорядку.
Отже, враховуючи надзвичайну актуальність інтеграції України, її співробітництва з іншими державами та призначенням права (зокрема міжнародного) випливає актуальність даної теми.
Для дослідження такого досить складного питання в роботі будуть використтані такі методи як: аналізу, синттезу, формально - юридичний, порівняльно - правовий. Робота містить в собі теоретичну та практичну інформацію. Теоретична - поняття та визнічення суті самого права, його ролі, місце в державі та взаємодія з різними сферами діяльності; практична частина втілює використання права, його роль та взаємодія конкретно на Україні та у відносинах з іншими державами.
Багато праць можна знайти по філософії права, його призначенню в суспільстві взагалі, але конкретно його роль в міжнародній сфері та в різних її виявах знайти нелегко. Окрім загальної ролі права, його функціонального призначення , я вважаю, доцільно буде розглянути питання практичної дії права, тобто вже відносин, які є показником, “обличчям” права.
Оскільки розглядатиметься як міжнародне публічне так і приватне право, то обов”язковим є, на мою думку, визначення меж втручання права в відносинах,його доцільність та необхідність.
Розділ 1
1.1 Місце та роль права в міждержавних відносинах. Історія розвитку міжнародного права
Існує велика кількість підходів до розуміння права, наприклад: нормативний підхід (найбільш поширений в сучасній теорії), який розглядає право тільки як “суху” сукупність (систему) певних правил поведінки, норм, які встановлюються, санкціонуються державою .