Суб”єктами міжнародного економічного права є ті ж суб”єкти, які є суб”єктами міжнародного права взагалі. Звичайно, держава є потенційним суб”ктом зовнішньоекономічної цивільро-правової, комерційної діяльності. Держава може виступати також як суб”єкт національного права іншої держави, залишаючись при цьому суб”єктом міжнародного права. АЛе держава також залишається носієм імунітету (юрисдикціонний, судово - виконавчий), для відмови в якому, потрібна воля самої держави.
Також міжнародною функціональною правосуб”єктністю можуть наділятися міждержавні економічні та інші організації на основі їх установчих документів. Існують. окрім цих суб”ктів, так звані торгівельно-економічні об”єднання держав. Наведемо основні:
-зони асоціації вільної торгівлі, які визначають скасування митних та інших обмежень для тторгівлі усіма, або окремими категоріями товарів між країнами - учасницями, але із збереженням або самостійних митних тарифів і торгової політики стосовно третіх країн;
-митні союзи, які означають скасування національних митних тарифів країн - учасниць та впровадження загального для всього союза тарифу, проведення спільної торгової політики по відношенню до третіх країн;
-економічні союзи з метою інтегрування економік країн - учасниць, побудови в рамках спільного союзу спільного ринку товарів, послуг, капіталів, робочої сили;
-преференціальні системи, які створюються для забезпечення пільг та привілеїв (митних) для зовнішньої торгівлі певного кола країн, особливо, що розвиваються.
Взагалі, міжнародні організації створюються в співвідношенні з міжнародним правом та на основі міжнародних договорів для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково - технічній, правовій та інших сферах. Головним же критерієм для міжнародної організації є наявність правомірної основи. Установлення будь-якої організації не повинна перешкоджати інтересам держави та міжнародного суспільства в цілому. Згідно з ст. 53 Віденської конвенції про право договорів між державами та міжнародними організаціями, імперативна норма загального міжнародного права є нормою, відхилення від якої неприпустимі і може бути змінена тільки наступною нормою міжнародного права, що носить тотожний характер.
Міжнародні організації створюються для координації зусилль держав в тій чи іншій сферах. Такі організації об”єднують зусилля держав в політичній (ОБСЕ), військовій (НАТО), науково - технічній (Європейська організація ядерних випробувань), економічній (ЄС), валютно-фінансовій (МВФ), соцільній (МОП), та ін. галузях. Існують також організації, які координують діяльність держав практично в усіх сферах (ООН). Такі організації виконують також досить важливе призначення щодо розгляду та залагодження мирними шляхами міжнародних спорів, які є однією з головних проблем в економічних та політичних відносинах.
Розглянемо ж міжнародні організації в українському контексті та основні причини і напрямки їх співробітництва.
З перших днів здобуття Україною незалежності уряд здійснює політику входження в міжнародне співтовариство. І на цьому шляху надзвичайно важливим є формування ноаого торгівельного режиму, інтегрованого у світовий економічний простір. Зважаючи на те, що в сфері реформування економіки першочерговим для України завданням є поглиблення структурної перебудови промислового виробництва, пожвавлення інвестиційних процесів, підвищення ефективності зовнішеьоекономічної діяльності, основнимим пріорітетами є: підтримка вітчизняних товаровиробників через використання можливостей міжнародно-правового механізму, захисту їх інтересів як на вітчитзняному, так і на світовомі ринках; прискорення економічних реформ гармонізацією економічного законодавства відповідно до загально визнаних міжнародних стандартів; взаємне зменшення тахнічних бар”єрів у торгівлі з провідними торгівельними партнерами України.
Одним із шляхів забезпечення даних пріорітетів має стати повноправне членство України в міжнародній торгівельній системі, найвпливовішим інститутом якої є СОТ (Світова Організація Торгівлі). Ця організація виникла 1 січня 1995 р. і являє собою постійно діюче інституційне утворення країн, які беруть участь у світовму поділі праці та обміні товарами з метою удосконолення взаємоспівробітництва. Головною метою організації є реалізація комплексу угод системи ГАТТ і регулювання міжнародних правил при здійсненні торгівельних відносин.
Сьогодні в рамках СОТ діють угоди останнього раунду багатосторонніх переговорів ( Уругвайський раунд), основні з яких: Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка визнає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами; Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у світовій торгівлі послугами; Угода про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності ( ТРІПС); Угода про сільське господарство тощо.
Сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомога активнішого входження в міжнародну торгівельну систему. В ситуації, коли експорт є одним з найважливіших важелів розвитку певних галузей національної економіки, стає очевидним, що не можливо ефективно діяти в системі міжнародної торгівлі, не маючи повнопрваного членства у СОТ.
В цій ситуації певна невідповідність нашого законодавства нормам СОТ призводить до того, що Україна опиняється на узбіччі світових потоків товарів, послуг, інвестицій. Натомість членство в СОТ надасть Україні значні економічні переваги: вступ до СОТ пов”язаний із системною трансформацією українського економічного законодавства відповідно до принципів, норм СОТ, що довели свою ефективність у найрозвиненіших країнах світу. Членство в СОТ має стати ще одним потужним інструментом захисту національних виробників від недобросовісного імпорту.
Угодами СОТ передбачено процедуру визначення демпінгу, шкоди, заподіяної демпінговим імпортом, умови порушення розслідування проти країни-експортера та відповідні заходи щодо припинення імпорту за демпінговими цінами та відшколування негативних наслідків такого імпорту.
Українське законодавство в цій галузі також передбачає вищезазначені процедури, але справжнім гарантом дотримання правил чесної торгівлі може стати багатостороння система, створена в рамках СОТ.
Угоди СОТ спрямовані не тільки на відкриття ринків, а містять комплекс ефективних заходів захисту внутрішніх ринків країн. Серед захисних та обмежувальних заходів:
1. Можливість введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.
2. Угода про захисні заходи Уругвайського раунду та стаття 19 ГАТТ закріплює підвищеня імпортного мита та застосування кількісних обмежень імпорту.
3. Угода про сільське господарство ст.5 зазанчає можливість введення обмежень імпорту сільськогосподарської продукції.
4. Угода про субсидії та компенсаційні заходи, ст. 6 ГАТТ є ефективним інструментом боротьби із зниженням цін н7а імпортовані товари та експортними субсидіями.
5. Угодою про технічні бар”єри в торгівлі визначено основні параметри, яким має відповідати національне законодівство щодо стандартизації та сертфікації і здійснюватись технічне регулювання.
Завантажити реферат