Щодо СНД, то для координації взаємодії 15 травня 1992 р. на основі Угоди про міждержавне науково-технічне співробітництво було створено Міждержавний науково-технічну раду, яка складається з уповноважених представників держав. Рада виконує такі функції: узгодження пропозицій по напрямках міжнародного науково-технічного співробітництва; вибір форм спільної діяльності; надання документів по співпраці; прийняття рішень про формування робочих органів Ради. Місцеперебуванням робочих органів Ради є місто Київ.
В 1995 р. держави учасники СНД уклали Угоду про створення спільного науково-технологічного простору, що оснований на формуванні технопарків, і зон технологічної кооперації та передачі новітніх технологій.
В системі ООН майже всі організації та установи мають науково-технологічні функції, як аспект соціально-економічного розвитку. Розглянемо детальніше функції системи ООН:
· Розробка політики
· Прогнозування напрямків науково-технічного прогресу
· Здійснення програм наукових досліджень
· Використання результатів наукових досліджень та розробок на практиці
· Організація регіональних і міжнародних зв’язків
· Розвиток освіти і підготовка кадрів в галузі науки і техніки
· Оцінка та придбання технологій
· Забезпечення діяльності науково-технічних працівників
· Надання технічних послуг
· Охорона інтелектуальної власності
· Інформаційна діяльнсть
Отже, правове регулювання справляє визначальний вплив на співробітництво, відносини в галузі науки. Завдяки праву такі відносини стають можливими взагалі. І, звичайно, головний внесок в регулювання наукових відносин належить ООН та її відгалудженням. [5]
2.3Вплив права на культурне співробітництво
Значні зміни, що відбуваються в світі, особливо протягом останніх 10 - 15 років, обумовили ситуацію, за якої вирішення глобальних проблем людства грунтується не лише на економіко-політичних засадах, але й на результатах повноцінного діалогу культур Заходу й Сходу, Півдня і Півночі. Яке ж місце в цьому процесі відводиться Україні?
Найперше, потрібно визначити докорінну зміну статусу української культури, її взаємодії з польською, французькою індійською, італійською, латиноамериканською та ін. Раніше "українська за формою, соціалістична за змістом" культура була складовою "радянської культури". Нні ж українська культура, національна за формою та за своїм змістом як культура більшості громадян українського суспільства має утвердити себе у свті як культура самобутнього, з багатими гуманітарними традиціями народу, що сягають глибини віків і демонструють здатність відроджуватися, в тому числі і через співробітництво з іншими культурами.
Однією з тенденцій розвитку сучасного світу є перехід від індустріального суспільства до постіндустріального. Цей процес супроводжується паралельним рухом більшості націй до духовного відродження і зростання ролі особистості. Адже сама природа інформаційного суспільства спричиняє зміну пріорітетів - від держави до індивіда.
У процесі державотворення до Конституції України увійшла теза про повагу до особистості як основи суспільства. У практиці ж розвитку міжнародних зв'язків нашої держави повільно утверджується принцип індивідуальної відповідальності на противагу колективній безвідповідальності. Це особливо помітно, коли екстенсивний тип розбудови культурних зв'язків має поступатися місцем інтенсивному, кількісні підходи - якісному, просте - складноиу, коли йдеться про хід реалізації угод про культурне співробітництво, які Україна підписала з іншими державами світу. Відсутність коштів для фінансування тих чи інших проектів не може бути в даному випадку виправданням проявів пасивності.
Можна розглядати культурні зв'язки також з огляду на економічну корисність. Наприклад, діалог культур набуває великого значення для демократичного. Дипломатичного роз'язання ймовірних зіткнень, конфліктів. Але зроблено лише перші важливі кроки в Україні - створюється система охорони культурної спадщини, повертаються незаконно вивезені з її території культурні цінності, в 1994 р. Україна приєдналася до Європейської культурної конвенції.[6]
Розширення культурних зв'язків на даному етапі є складним явищем, зокрема, за відсутності коштів на розвиток української культури в умовах продовження процесу руйнування і деградації. Подолання такої невідповідності поки що відстає від її нагромадження. Розв'язання цієї проблеми має враховувати два важливі аспекти при співробітництві:
1. Політичний - поліетнічність українського суспільства вносить особливий колорит у міжетнічні стосунки і не є перешкодою у розвитку співробітництва, яке є засобом державотворення, утвердження демократії в суспільстві, збагачення і розширення поля власної культури, українського етносу, культури, мови, віри тощо; при цьому розвиток культурних зв'язків сприяє формуванню толерантності, миру і злагоди безпосередньо в українському суспільстві.
2. Соціально-психологічний аспект. Вперше українська інтелігенція несе відповідвльність за стан мов і культур національних меншин в Україні, за їх вдале співіснування. При цьому в складних економічних умовах України базовою залишається потреба відродження національної духовності українців, позбавлення їх відчуття меншовартості. У цьому виявляється потреба в передачі досвіду інших культур, їх діалогу.
Важливу роль в розвитку української культури відіграє її співіснування з російською культурою. Розглянемо детальніше їх взаємовплив. Постійне захоплення російською культурою нових просторів за рахунок звуження зони неросійських. Виправлення ситуації вимагає активних дій з боку уповноважених представників влади і впершу чергу має стати предметом ретельного наукового і політичного аналізу з боку структур, що визначають стратегічний курс зовнішньої і внутрішньої політики України. Що ж досягнено на теперішній момент в царині правових відносин?
Країнами СНД в травні 1992 р.було підписано Угоду про співробітництво в галузі культури. Відповідно до Угоди про співпрацю в області освіти держави Співдружності гарантують всім особам, що проживають на їх територіях, рівні права на освіту і його доступність, незалежно від національної приналежності і інших видів культурної діяльності.
На січень 1998 р. в рамках СНД укладено біля 1300 багатосторонніх і двосторонніх угод.
У жовтні 1994 р. Рада глав держави прийняла Меморандум “Основні напрями інтеграційного процесу розвитку Співдружності Незалежних Держав". Розробляється програма інтеграційного розвитку СНД. Має бути послідовно формувати ефективну інтеграційну структуру Співдружності. Особливе значення при цьому набуває узгодженість дій країн СНД, що робляться на міждержавному і міжурядовому рівнях, а також в рамках парламентської асамблеї.
Назріла необхідність вдосконалення і підвищення ефективності статутних органів і раціоналізації структури Співдружності.
Висновоки
Отже, можна зробити висновок про те, що Україна веде активну зовнішню політику як з країнами СНД так і з європейськими країнами. Представники державної влади прикладають максимальні, на мій погляд, зусилля для подальшої інтеграції нашої держави до європейського співтовариства. В першу чергу, звичайно, до європейського, оскільки це зумовлено навіть географічними чинниками. Відбувається поступова і неухильна адаптація національного законодавства до європейського, в якій, на мій погляд, відчуваються позитивні тенденції, перевірені досвідом інших країн. Але не можна лишатися без національних особливостей, незважати на історичні обставини (наприклад, відміна смертної кари є передчасним рішенням, повинні бути виключення для окремих випадків, що траплялися в нашій країні). Розвиток країни триває і це має бути прогресивний розвиток, до якого належить і гуманізація та послідовна адаптація законодавства. Деякі вчені вважають, що потрібно використовувати лише власні ресурси, але навіщо “винаходити велосипед ”, якщо він вже винайдений?
Завантажити реферат