Характерними рисами цього типу міжнородного права є: антивоєнна спрямованість, антиколоніальна сутність, значне кількісне зростання договірних норм, пререродження галузей міжнародного права (суб”єкти міжнародного права, міжнародно - правова відповідальність, морське право, право зовнішніх зносин, міжнародних договорів та ін.); також з”являються , обумовлені научно - технічною революцією, нові галузі (право міжнародної безпеки, космічне право, економічне, екологічне, права людини та ін.); характерне такоє різке розширення просторової сфери дії міжнародного права.
Однією з головних подій даного періоду було підписання Паризького договору про відмову від війни, як засобу національної політики 26 серпня 1928 р - Пакт Бріана-Келлога. Війна була юридично заборонена, в міжнародному праві. Підтвердження дії Пакту виявилося в Нюрнберзькому процесі. В ньому відмічалося, що “війна для вирішення міжнародних протиріч, застосована в якості інструмента національної політики, вочевидь являє собою агресивну війну". "Агресивна війна є злочином проти всього людства, який спричиняє відповідальність по міжнародному праву”.
Поступово міжнародне право увібрало в себе ідею ідею права народів на самовизначення, яка втілювалася за допомогою Декларації про звільнену Європу (лютий 1945 р.). Декларація проголошувала право народів на “вільне встановлення суспільного ладу та форми правління в своїх країнах”.Також цей принцип можна простежити в статті 1 Уставу ООН. Важливу роль відіграли Декларація про надання незалежності колоніальним країнам та народам від 14 грудня 1960 р., Декларація про принципи міжнародного права 1970 р.
Але окрім гуманізації спостерігається процес розділення світу на антагоністичні суспільно - економічні системи. “Темною плямою” в історії розвитку СРСР можна назвати Пакт про ненапад та таємний протокол між Німеччиною та СРСР (23 серпня 1939 р.)
Отже ХХ століття налзвичайно багате швидким розвитком міжнародного права, особливо після Другої свіітової війни. Було кодифіковано ряд галузей : повітряне право, право зовнішніх зносин, право міжнародних договорів, космічне право. Нововведенням було формування такої галузі права, як права людини. Цьому свідчать документи: Декларація прав людини (1948 р), Міжнородний пакт про економічні, соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 р. та ін.
За допомогою науково - технічної революції міжнародне право стає всезагальним, всеоб”ятним. Воно регулює вже і держави і народи світу, і всі континенти, острова, океани, все, що лежить над поверхнею та під нею, за межами планети ( Договір про Антарктику 1959 р., Договір про нерозміщення на дні морів та океанів і в його надрах ядерної зброї 1971 р., Угода про діяльність держав на Місяці 1979 р., Венська конвенція по захисту озонового шару 1985 р .).
Таким чином склалася система міждержавних юридичних норм, які в значній мірі відрізняються від старого міжнородноо права. Основним змістом епохи стала боротьба та співробітництво держав антагоністичних формацій: капіталістичної та соціалістичної. Після Другої світової війни додалася такоє взаємодія з “третім світом”. Країни “третього світу”, не маючи чітко сформульованої орієнтації на конкретну суспільно - економічну формацію, значно змінювали відносини між двома системами та сприяли прогресивному розвитку міжнародного права.
Нова соціально - економіко - правова обстановка в світі обумовлює необхідність певної трансформації міжнарродного права. Після розпаду протистояння за рахунок зникнення СРСР з”явилося чимало нових держав, серед яких, звичайно, і Україна. Яку орієнтацію сприйняти питання вже не стоїть, а яким чином її здійснити та за допомогою яких засобів - це питання права, зовнішнього права, яке поки що залишається не вирішеним та актуальним.
Але становлення міжнародного права не можна вважати завешеним на цьому етапі. Залишається не з”ясованим питання щодо ефективності його, саме забезпечення ефективності міжнародного права. Оскільки, наприклад, Пакт Бріанта - Келлога та Статут ООН та їх спроби заборонити війну - це було втілено лише на папері.
Найчастіше міжнародне право діє та спрацьовує у національно-правових системах. Якщо положення договору, чи норма звичаєвого права використовується при ухваленні рішення національним судом чи адміністативним органом, міжнародне право зберігає всю свою дієвість, яку тільки здатна продемонструвати національна судова система. Насправді, звернення до послуг національних органів правозасотсування і правоохорони є дость поширеним способом забезпечення дії норм міжнародного права. Одним із найбільш корисних внесків міжнародного права в міжнародні відносини є введення спільних правил , які застосовуються і діють одночасно в двох і більше національних правових сиситемах. Враховуючи багатоманітність міжнародних юридичних процедур, не зовсім ясною залишається дієвість міжнародного права. Цій проблемі не приділяється багато уваги в сфері науки, особливо щодо юридичних процедур. Це можна пояснити тим, що не має безпосереднього зв”язку між політологами, економістами та правниками. Саме цей зв”зок буде наведено і вивчено нижче .
Розділ 2
2.1Активна роль права в економічній сфері
Перш за все, необхідно визначити які саме норми регулюють економічні відносини. Така функція належить міжнародному економічному праву, Своє втілення та реалізацію дане право знаходить в зовнішньоекономічних відносинах. В свою чергу зовнішньоекономічні відносини обумовлюють міжнародне право та корегують його, але за рахунок своєї сталості та впливовості, право не піддається повністю впливу всіх проявів відносин. Отже, необхідне балансування між сталістю, закріпленістю права та “політикою” економічних відносин.
Міжнародне економічне право можна визначити як галузь міжнародного публічного права, яка являє собою сукупність принципів і норм, що регулюють економічні відносини між державами та іншими суб”єктами міжнародного права.
Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні багатосторонні та двосторонні відносини мііж державами, а також між іншими суб”єктами міжнародного публічного права. До економічних відносин відносяться торгівельні відносини, комерційні відносини в галузях виробничої, науково-технічної, валютно-фінансової, транспорта, зв”язку, енергетики, інтелектуальної власності, туризму тощо. Існують такі основні концепції вивчаємого права. Згадн класичної концепції, предметом міжнародного економічного права є економічні відношення суб”єктів міжнародного права. До прихильників цієї позиції належать: Я. Броунлі, П. Піконе, В. Леві, Г. Шварценберг та ін. Згідно іншої точки зору, джерелом міжнародного економічного права є міжнародне право та національне право, а до кола осіб, суб”єктів МЕП належать всі учасники комерційних відносин, що виходять за межі однієї держави. Представники теорії: П. Фішер, Г. Ерлер, Е. Пітерсман, П. Рейтер, А. Левенфельд та ін. Ця концепція тісно пов”язана з іншими теоріями транснаціонального права, що викорисовуються для того, щоб зрівняти в статусах суб”єктів міжнародного права державу та транснаціональні корпорації.
Завантажити реферат