В результаті діяльності в 1999 року організація отримала збитки від договірної діяльності в розмірі 629,7 - 1227,8 = -598,1 тис. грн. В 2000 році прибуток складав 547,5 - 545,8 = 1,7 тис. грн.
Аналіз балансу (додаток 5) на 1 січня 2000 р. показує, що сума фінансових ресурсів, що знаходилися у розпорядженні підприємства зменшилися за 1999 р. на 4,6 тис. грн. (було отримано 4086,6 – 5647,7 = - 1561,1 ) або на 27,64%, що свідчить про значне зменшення фінансової потужності підприємства.
На кінець року підприємство зменшило заборгованість перед бюджетом з 61,6 до 28,3 тис. грн., але в той же час заборгованість з оплати праці значно зросла - на 64,6 тис. грн. Але взагалі зобов’язання організації зменшилися на суму 39,3 тис. грн. (415,7 – 376,4). Це говорить про порівняну стабільність діяльності ОВГРО.
6 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ
Змінення соціально-економічної формації, перехід до ринкових відносин, коли на перше місце вийшли такі економічні категорії як витрати, ціна та прибуток, вимагають зачинення тих вугільних шахт, які не можуть конкурувати з іншими підприємствами галузі із-за високої собівартості своєї продукції.
Основними критеріями зачинення вугільних підприємств були визначені наступні:
- відробка промислових запасів вугілля або їх обмеженність
- низькі техніко-економічні показники, що викликають значне збільшення собівартості видобуття вугілля упорівняно з цінами на нього на внутрішньому ринку;
- складні гірничо-геологічні умови видобуття вугілля.
У зв’язку з особливостями технології робіт на шахтах, що зачиняють, треба чекати змін рівня проявлення техногенної небезпеки по напрямках:
- зростання ендогенної небезпеки із-за зміни режиму провітрювання, екзогенної пожежної небезпеки із-за збільшення обсягу вогневих робіт під час демонтажа обладнання;
- загазування виробок, особливо тупікових, за рахунок скорочування вентіляційних струмків;
- вибухів газу та вугільного пилу в зв’язку з можливим загазуванням гірничих виробок і додатковими джерелами іскроутворення (демонтажні та вогневі роботи);
- обвалення порід під час витягнення секцій механізованого укріплення в очісних забоях;
- затоплення окремих виробок та горизонтів із-за нерегулюємого надходження підземних вод при порушенні їх рівня, що встановився.
Все це дозволяє припустити, що в наступні роки завантаженність оперативних підрозділів гірничорятувальної служби на ліквідації аварій не знизиться, но придбає певні нові особливості. Разом з тим реструктурізація вугільної прмисловості вимагатиме й певної реорганізації в структурі ДВГРС. Її доцільно здійснити в два етапи:
1.Перший етап (підготовчий) зі збереженням існуючої дислокації та диспозиції, з уточненням додаткових завдань і обсягів робот на шахтах, що зачиняються.
2.Другий етап – уточнення функцій і задач ДВГРС, виходячи із змін, що відбулися у вугільній галузі, і можливого розширення діяльності структурних підрозділів в теріторіальному та галузевому аспектах.
Кординальна зміна структури організації в найближчі роки недоцільна, але певні зміни просто необхідні. Вони можуть бути зведені до трьох варіантів:
1. Збереження існуючої структури та функцій ДВГРС, але дислокація та чисельність підрозділів встановлюється, виходячи із змін обсягу робіт і кількості шахт, які знаходяться на обслуговуванні. Визначається можливе розширення зони обслуговування за рахунок підприємств інших галузей в межах ліквідації надзвичайних ситуацій.
2. Зміна структури та дислокації підрозділів ДВГРС з обов’язковим урахуванням змін обсягів аварійно-рятувальних і технічних робіт, кількості вугільних підприємств, які обслуговуються, при збереженні існуючої системи організації гірничорятувальної служби.
3. Принципіальна зміна структури й організації гірничорятувальної служби з урахуванням світового досвіду. Запроваджується двоступенева структура – безпосереднє проведення аварійно-рятувальних робіт здійснюється рятувальними командами шахт, для надання методичної допомоги в їх підготовці та тренуванні, ліквідації складних та розвинутих пожеж з використанням спеціальної техніки й обладнання створюються теріторіальні (обласні) гірничорятувальні центри (штаби). Їх основні функції мають включати:
- визначення стратегії та тактики проведення робіт при рятуванні людей, що опинилися в шахті під час аварії, ліквідації аварій техногенного характеру та розроблення заходів, які б забезпечили в шахтах умови запобігання аварійних ситуацій, успішну ліквідацію виникаючих аварій на ранніх стадіях;
- розроблення оперативно-тактичних планів щодо проведення аварійно-рятувальних робіт в екстремальних ситуаціях та підготовка членів гірничорятувальних команд шахт до таких дій;
- вирішення організаційних питань щодо забезпечення нормативними, методичними та довідковими матеріалами гірничорятувальних команд вугільних підприємств;
- посилення групи керівництва аварійно-рятувальних робіт на шахті фахівцями центра (штаба);
- участь професіональних фахівців гірничорятувальників в безпосередньому проведенні при використанні спеціалізованного обладнання й техніки.
На мою думку, в ситуації, що склалася на теперешній момент у вугільній промисловості України та матиме місце у перспективі, найдоцільніше використовувати перший вид реорганізації служби.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
Незважаючи на значне зниження видобування вугілля та кількості діючих виробок, аварійність на шахтах Донбасу залишається високою. Вона зумовлена як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами, що характерні для кризового стану вугільної промисловості України. Державна воєнізована гірничорятувальна служба зберегла свою боєготовність на достатньо високому рівні в умовах незадовільного матеріально-технічного забезпечення. Гірничорятувальники України неодноразово проявляли свої найкращі якості, приймаючи участь в ліквідації складних аварій на підприємствах інших галузей промисловості, а також в ліквідації наслідків стихійних лих в інших країнах.
Дев’яносторічна історія гірничорятувальної служби свідчить, що генеральним напрямком її розвитку було створення складної цілісної структури, що включає оперативну та профілактичну діяльність, наукові дослідження, промисловий випуск виробів гірничорятувального призначення й підготовку особистого складу для виконання робіт в екстремальних умовах по рятуванню людей, наданню їм медичної допомоги, по ліквідації аварій та їх наслідків. 3 1991 року підрозділами ДВГРС було ліквідовано близько 1000 аварій, що виникли на шахтах Донецької та Луганської областей. Основними їх видами були пожежі (943), обвалення (207), раптові виброси вугілля, породи та газу (36), загазованність виробок (76), вибухи метано-повітряної суміші (27). На ліквідацію аварій було витрачено близько 900 тис. чол.-годин роботи гірничорятувальників у дихальних апаратах.
Організація не стоїть на місці та намагається встигти за вимогам часу. Постійно проводиться обмін досвідом з гірничорятувальниками з інших країн. Наприклад, в 2001 році організацію відвідали делегації з Польщі, Білорусі та Чехії. Вони поділилися цінними знаннями та надбаннями з приводу організації гасіння пожеж в шахтах, продемонстрували сучасне обладнання для рятівних та профілактичних робіт. В 1999 році команда донецьких гірничорятувальників зайняла друге місце у міжнародних змаганнях у Сполучених штатах Америки.
Завантажити реферат