Оплата праці концертних організацій проводиться відповідно до чинних схем посадових окладів, розрахункових і концертних ставок.
Для творчих працівників, у тому числі прийнятих у концертну організацію на умовах договору або виконання разової роботи, розмір оплати праці в трудовій угоді встановлюється у відсотках від доходу в межах фонду оплати праці за фактично виконану роботу, виходячи з чинних посадових окладів і ставок авторської винагороди з урахуванням надбавок та оплати за домовленістю.
Розмір посадових окладів працівників та спеціалістів бібліотечної системи залежить від освіти, стажу роботи та групи, до якої віднесено бібліотеку (1,2,3,5). Посада залежить від кількості читачів та книговидачі (крім районів, які зазнали радіоактивного забруднення).
Підставою для нарахування заробітної плати викладачам музичних, художніх шкіл є тарифікація, в якій зазначено освіту, стаж, концертмейстерські години, ставка та тижневе навантаження. Ставка заробітної плати викладачам встановлюється згідно з наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 року за №102 “Про затвердження інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти”, зі змінами та доповненнями.
У будинках культури посадові оклади керівникам гуртків встановлюється за три години гурткової роботи на день, акомпаніаторам – за 4 години на день. Для них установлюється місячний сумарний облік робочого часу, оплата праці проводиться за фактом праці.
5. Особливості обліку та розрахунків заробітної плати в установах органів влади
Проаналізуємо деякі особливості обліку розрахунків заробітної плати працівників органів виконавчої влади місцевого самоврядування.
Однак спершу дамо визначення поняттям “виконавча влада” і “місцеве самоврядування” в Україні та розглянемо загальну структуру їх органів для з`ясування категорії працівників, які належать до цієї сфери.
Виконавча влада – це одна з трьох гілок державної влади, яка відповідно до конституційного принципу поділу державної влади покликана розробляти і втілювати державну політику щодо забезпечення виконання законів, управління сферами суспільного життя насамперед державним сектором економіки. У відносинах із законодавчою і судовою владою вона користується певною самостійністю.
Органи виконавчої влади є самостійним видом органів державної влади, які згідно з конституційним принципом поділу державної влади мають своїм головним призначенням здійснення однієї гілки державної влади – виконавчої.
За характером компетенції (повноважень) розрізняють органи загальної компетенції (Кабінет Міністрів, місцеві державні адміністрації) і органи спеціальної – галузевої, міжгалузевої і функціональної компетенції (решта органів виконавчої влади).
За порядком прийняття рішень органи поділяються на:
- колегіальні, в яких право прийняття рішень від імені органу мають певні колективи (Кабінет Міністрів, різні державні комісії тощо), які очолюються курівником органу;
- єдиноначальні, в яких право прийняття рішень від імені органу має одна особа (міністр, голова державного комітету, голова місцевої державної адміністрації). Вона юридично і є “органом”, а тому називати цю особу “керівником органу” не є, з наукової точки зору, цілком логічним. В цих випадках структура, яка традиційно називається “органом” (наприклад, міністерство, державний комітет тощо), фактично є робочим “апаратом” відповідного органу.
За характером джерел фінансування органи виконавчої влади поділяються на ті, що фінансуються з бюджету, і ті, що мають змішане фінансування – з держбюджету і за рахунок доходів власної діяльності. Інша загальновизнана назва органів виконавчої влади – органи державного управління.
Державне управління – вид діяльності держави, що полягає у здійснені нею управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом використання повноважень виконавчої влади. В той же час державне управління здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні державних підприємств, установ і організацій.
Апарат органів виконавчої влади – це організаційно поєднана сукупність структурних підрозділів і посад, які призначені для здійснення консультативних чи обслуговуючих функцій щодо виконання відповідними органами закріплених за ними повноважень (компетенції). До особового (персонального) складу апарату органів виконавчої влади належать державні службові та інші працівники апарату.
Місцеве самоврядування в Україні має гарантоване державою право та реальну спроможність територіальної громади – мешканців села чи добровільного об`єднання у сільську громаду мешканців кількох сіл, селища, міста – самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Система місцевого самоврядування України включає:
- територіальну громаду;
- сільську, селищну, міську раду;
- сільського, селищного, міського голову;
- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
Основними нормативними документами, на основі яких Нараховується заробітна плата, крім загально застосовуваних, наприклад, Кодекс законів про працю, у вищезазначеній сфері є: Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про державну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування” та постанова КМУ від 13.12.1999 року за №288 “Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів”.
Затвердження структури і чисельності виконавчого апарату обласної, районної і т.д. ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату належить до виключної компетенції відповідної ради. Рішення з цих питань ухвалюються радами за пропозицією голови ради (ст.43, п.4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).
Згідно з постановами КМУ за №1349 від 03.12.1997 року “Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування” та за №758 від 03.05.1999 року “Про нову редакцію додатків 1-5 до постанови КМУ від 03.12.1997 року за №1349” розроблено типові штати апарату місцевих рад виконавчих комітетів, яких рекомендовано дотримуватись при розробці бюджетів, а Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації під час розроблення проектів відповідних бюджетів зобов`язані застосовувати зазначені типові штати для проведення розрахунків асигнувань на утримання апарату рад.
Працівники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження та обов`язки. Винятки становлять працівники адмінобслуговуючого персоналу.
Завантажити реферат