3. Державна структура – характеризує співвідношення нормативних актів в залежності від особливостей форми державного устрою.
- федеральна структура законодавства характеризується наявністю загальнофедеральних актів і актів суб’єктів федерації, та співвідношенням, заснованим на верховенстві загальнофедеральної конституції;
- Унітарна система законодавства характеризується єдністю, а отже наявністю лише ієрархічної та галузевої структур;
Отже, система законодавства – це система нормативних актів, особливості співвідношення яких визначається такою категорією як “структура законодавства.”
67. Система права та законодавства: співвідношення.
Системи права і законодавства є взаємодіючими, але різними явищами.
СПІЛЬНІ РИСИ:
1. Системи права і законодавства будуються на єдиних принципах;
2. Залежать від особливостей устрою держави;
3. Відображають національні особливості держави;
4. Охороняються державою в рівній мірі.
ВІДМІННІ РИСИ:
Система права |
Система законодавства |
1. Є внутрішньою структурою права; |
1. Є зовнішньою формою права; |
2. Визначає зміст права, характеризуючи права та обов’язки суб’єктів; |
2. визначає систему форм права та належність держави до певної правової системи; |
3. На формування та розвиток впливають суспільні відносини, що мають об’єктивний характер та залежать від рівня розвитку суспільства; |
3. На формування та розвиток впливають фактори суб’єктивного значення, що визначають рівень свідомості та культури окремих суб’єктів; |
4. Визначає ефективність системи законодавства, оскільки його змістом правовий припис, що вміщає правову норми як елемент системи права; |
4. Є способом виразу правової норми та надання їй рис системності, обов’язковості та формальної визначеності; |
5. Основним елементом є норма права. |
5. Основним елементом є нормативно-правовий акт. |
68. Систематизація законодавства.
Система законодавства характеризується певним рівнем узгодженості нормативних актів, що постійно потребує свого вдосконалення. Це вдосконалення здійснюється шляхом систематизації.
Систематизація – це діяльність та недержавних структур по забезпеченню системності законодавства шляхом приведення діючих нормативних актів в єдину узгоджену систему.
Систематизація законодавства досягається двома основними і якісно різноманітними по юридичній природі способами:
a) Кодифікацією;
b) Інкорпорацією діючих нормативних актів.
Особливою формою систематизації є консолідація, що визначається як діяльність суб’єктів по зведенню близьких за змістом нормативних актів в єдиний акт (підготовка систематичного зібрання діючих нормативних актів Уряду України).
69. Ознаки та види кодифікації.
Кодифікація – різновид систематизації законодавства, що вміщає елементи правотворчості, який забезпечує системне нормативне регламентування певного виду суспільних відносин шляхом видання єдиного юридично узгодженого нормативного акту.
В результаті кодифікації створюються наступні акти:
a) Кодекси, що є результатом кодифікації галузей права;
b) Положення та статути, що регламентують певні питання в рамках сфери суспільних відносин.
Кодифікація характеризується наступними рисами:
1. Це діяльність виключно органів держави;
2. Це діяльність, яка не може бути делегованою чи санкціонованою;
3. Це діяльність, що вміщує елементи правотворчості;
4. Це нормативно рнгламентована діяльність, що здійснюється в особливих процесуальних формах;
5. Це діяльність, що завершується прийняттям єдиного нормативного акту;
6. Ці акти мають вищу юридичну силу в рамках галузі.
Розрізняють наступні різновиди кодифікації:
1. Галузева, що характеризується упорядкуванням норм виключно однієї галузі (КЗПП);
2. Міжгалузева, що систематизує норми двох і більше галузей (повітряний кодекс);
3. Загальна, що надає можливість впорядкувати норми, що регламентують однотипні відносини (основи про охорону здоров’я, звід законів).
Кодифікація завжди має офіційний характер.
70. Поняття та види інкорпорації.
Інкорпорація – різновид систематизації, що характеризується об’єднанням нормативних актів відповідно до чітко визначеної системи в єдиних збірниках.
Акти, що об’єднуються, розміщуються по такій системі, яка забезпечує зручності в процесі їх знаходження та використання.
РИСИ ІНКОРПОРАЦІЇ:
1. Здійснюється державними чи недержавними структурами;
2. Може мати як офіційний так і не офіційний характер;
3. Не має ознак правотворчості, тобто зміст актів не змінюється;
4. Має різноманітну юридичну силу;
5. Проводиться з метою полегшення користування нормативним масивом;
Інкорпорація існує у двох різновидах:
І. Офіційна – упорядкування системи нормативних актів шляхом видання компетентними органами держави збірників діючих актів. Її результатом є не лише видання збірника, а і переліку нормативних актів, які втратили юридичну силу.
В текст збірника вносяться офіційні зміни та виключаються з нього статті, що втратили чинність. Ці акти є джерелом посилання в процесі правотворчої та правозастосовчої діяльності.
Офіційна інкорпорація існує у двох різновидах:
a) Хронологічна – упорядкування актів за часом їх видання (Відомості Верховної Ради України, Зібрання Постанов Уряду, Бюлетень нормативних актів міністерств та відомств);
b) Тематична – поєднання нормативних актів за сферою державної діяльності чи певною тематикою (Збірник нормативних актів Мінфіну щодо оподаткування).
ІІ. Неофіційна інкорпорація здійснюється різноманітними організаціями, органами та способами і має довідково-інформаційний характер. Вона проводиться за ініціативою вказаних суб’єктів без спеціального доручення правотворчого органу.
Збірники, що є результатом неофіційної інкорпорації, не можуть використовуватися в офіційному порядку в процесі вирішення юридичних справ.
71. Поняття, аспекти та вимоги законності.
В юридичній літературі розрізняють чотири аспекти поняття “законність”.
1. Законність, як принцип здійснення владних повноважень державою. Зміст, в даному випадку, складають:
a) Законодавче закріплення державно-владних повноважень;
b) Прийняття владних рішень в рамках компетенції органів;
c) Прийняття владних рішень на основі закону;
d) Дотримання в процесі реалізації владних повноважень прав і свобод людини.