Поняття та класифікація юридичних наук

ЗАКОНИ ТА ПІДЗАКОННІ АКТИ.

Найважливішим різновидом нормативного акту є нормативно-правовий акт. Він являє собою документ, що є результатом правотворчості колективного органу держави, який вміщує правові норми.

ОЗНАКИ нормативно-правового акту:

1. Відображає та захищає інтереси держави;

2. Має загальний характер;

3. Вміщує правові норми;

4. Охороняється державою;

5. Має певну юридичну силу та займає відповідне місце в системі законодавства;

6. Документально оформлений;

7. Приймається в порядку чітко регламентованої процедури.

ЗНАЧЕННЯ нормативно-правових актів:

1. Забезпечують інформованість населення щодо змісту правових приписів;

2. Визначають правомірність чи протиправність поведінки суб’єктів;

3. Є умовою єдиного розуміння та застосування права;

4. Є основною формою права України.

В залежності від юридичної сили нормативно-правові акти поділяють на:

- Закони;

- Підзаконні акти.

60. Закон: ознаки та різновиди.

Закон – нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства.

ОЗНАКИ:

1. Це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу, тобто інші нормативні акти приймаються на основі, у відповідності та на виконання закону.

2. Приймається в рамках законодавчого процесу;

3. Приймається особливими суб’єктами;

4. Охороняється державою в особливому порядку;

5. Регламентує найважливіші сфери життєдіяльності суспільства;

6. Конкретизується підзаконними актами.

Закони класифікують за двома критеріями.

І. За юридичною силою:

· Конституційні – це Конституція, закони, які вносять зміни та доповнення до неї, а також закони, безпосередньо передбачені текстом Конституції. Ці закони приймаються парламентом, кваліфікованою більшістю (2/3) голосів від конституційної кількості депутатів;

· Звичайні закони – це нормативні акти, що приймаються парламентом простою більшістю голосів від присутніх депутатів.

ІІ. За способом прийняття:

· Поточні закони – приймаються відповідно до плану законотворчих робіт;

· Надзвичайні – приймаються в екстремальних ситуаціях.

61. Підзаконний акт: поняття, риси, види.

Підзаконний нормативний акт – це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону.

ОЗНАКИ:

1. Це документ, що приймається державою в рамках повноважень її органів;

2. Це документ, що приймається на основі закону, тобто не може регулювати відносини, які не отримали законодавчого закріплення;

3. Це акт, що приймається у відповідності до закону, тобто не може йому протирічити;

4. Це акт, що приймається на виконання закону, тобто конкретизує його положення;

5. Має спрощений порядок відміни.

В залежності від юридичної сили підзаконні акти поділяють на:

1) Загальні – ті, що приймаються органами загальної компетенції та поширюються на територію всієї держави (Постанови ВР, Постанови ВР Республіки Крим, Укази Президента, Постанови, Рішення та Накази Уряду).

2) Відомчі акти – документи, які приймаються центральної виконавчої влади та регламентують відносини в певній сфері життєдіяльності суспільства (акти міністерств, відомств та державних комітетів).

3) Місцеві акти – документи, які приймаються місцевими органами управління та поширюються на територію адміністративної одиниці (акти державних адміністрацій).

4) Локальні акти – документи, які приймаються адміністрацією підприємств, установ та організацій і регламентують порядок діяльності цих структур (правила внутрішнього розпорядку, статути).

62. Співвідношення законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Закон – нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається вищим представницьким органом влади чи референдумом в порядку законодавчого процесу і регламентує найбільш важливі сфери життєдіяльності суспільства.

Підзаконний нормативний акт – це документ компетентного органу держави, що прийнятий на основі, у відповідності і на виконання закону.

63. Поняття та види індивідуальних нормативних актів.

Індивідуальні нормативні акти – це документи, які розраховані на чітко визначені індивідуальні випадки та адресовані конкретно вказаним суб’єктам.

ОЗНАКИ:

1. Наявність юридичної сили, що залежить від місця норми, на підставі якої прийнято акт, в системі права, а також від характеру повноважень того органу, який прийняв акт;

2. Поширеність дії акту на конкретну життєву ситуацію, що здійснюється шляхом конкретизації загальної норми до цього випадку;

3. Наявність чітко визначеного суб’єкту, якому адресується акт;

4. Чітке визначення прав та обов’язків суб’єктів, які реалізуються завдяки цьому акту;

5. Особливий порядок вступу в юридичну силу;

6. Однократна дія, що вичерпується одним випадком;

7. Можливість оскарження чи опротестування у встановленому порядку;

8. Основним призначенням є зміна, припинення чи породження правовідносин.

Серед індивідуальних актів розрізняють:

§ Акти-директиви – це індивідуальні владні приписи, що націлені на регулювання певного різновиду суспільних відносин шляхом зобов’язання суб’єктів до здійснення точно визначених дій.

Вони встановлюють масштаби поведінки і, як правило, стосуються приписів органів держави загальної компетенції (наприклад: прийняття основних напрямків державної політики у галузі охорони навколишнього природнього середовища…визначає конкретні повноваження міністерств та відомств у цій сфері).

§ Акти правозастосування – це документи, які приймаються в результаті розгляду конкретної справи. Їх призначенням є встановлення конкретних фактів, що спричиняють виникнення чи зміну правовідносин.