З метою залучення на державну службу висококваліфікованих фахівців нової генерації необхідно розробити більш досконалі, прозорі та об'єктивні процедури прийняття на державну службу, запровадити єдиний порядок проведення відкритого конкурсу та стажування із складанням іспиту.
У статті 5 Закону України «Про державну службу» наведені вимоги до особистості державного службовця, проте в контексті розвитку системи державного управління вони потребують доповнення такими рисами, як відповідальність за долі людей, повага до чужої думки, здатність поставити себе на місце іншої людини і розглянути ситуацію з цієї позиції, гуманність, ерудиція, логічність, розсудливість і здоровий глузд.[9]
Державний службовець має бути, насамперед, компетентним, володіти знанням директивних документів теорії управління, соціології, психології, а також широким спектром інформації й досвіду, бути професіоналом. Він повинен мати аналітичне мислення, вміти орієнтуватись у суспільно-політичному просторі, передбачати труднощі і шляхи їх, вирішення, вміти дивитись на проблему всебічно, швидко реагувати на зміни, генерувати нові ідеї, застосовувати знання на практиці,бути рішучим, вміти брати на себе відповідальність. Сучасний управлінець має бути мобільним та ініціативним, уміти вирішувати безліч проблем. Особистими вимогами для всіх державних службовців є принциповість і вимогливість у дотриманні чинного законодавства щодо вирішення питань розбудови нашої держави, вміння без вагань проводити тверду політику, мати стійки переконання, забезпечувати домінування державних інтересів над власними. З. Балюк вважає, що «державний службовець повинен уміти формувати власний імідж, бути порядним, щирим, милосердним, доброзичливим, проявляти ввічливість, тактовність і витримку. Існує система естетичних вимог, окремими складовими якої є службовий етикет, вимоги до зовнішнього вигляду, культура мовлення (ораторське мистецтво), доскональне знання державної мови».[1,375]
Одним з основних напрямків удосконалення механізму добору кадрів державних службовців при заміщенні вакантних посад є відбір на конкурсній основі, як і передбачає ст. 15 Закону України «Про державну службу».[9] З метою пошуку потенційних лідерів, наділеної неординарними якостями молоді доцільно розробити порядок прийняття на державну службу перспективних випускників вищих навчальних закладів, фахівців соціальної, підприємницької, банківської та фінансово-економічної сфери. Особисті професійні заслуги повинні стати основною підставою для просування по службі. Важливо здійснити заходи з удосконалення відбору фахівців на посади державних службовців І-ІІІ категорій, зокрема, заступників керівників центральних органів виконавчої влади та керівників структурних підрозділів цих органів, на основі об'єктивної оцінки їхніх професійних якостей.
З цією метою необхідно створити незалежну комісію з відбору кадрів на зазначені посади. Потрібно переглянути механізми формування кадрового резерву, відмовитися від практики складання списків резерву на посади керівників державних органів діючими керівниками цих органів. Пропозиції щодо резерву на посади, призначення на які здійснюється органами вищого рівня, доцільно розглядати спеціальними комісіями, створеними при цих органах. Необхідно проводити постійну роботу з працівниками, зарахованими до резерву, залучати їх до складання та виконання особистих річних планів, навчання, стажування, до розгляду відповідних питань, розроблення проектів нормативно-правових актів, проведення перевірок, службових розслідувань тощо.
З метою підвищення адміністративної культури державних службовців та вдосконалення управлінської діяльності, формування в громадській думці позитивного іміджу державної служби слід удосконалювати навчання державних службовців як безпосередньо на робочих місцях, так і в установах, що займаються підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів, регулярно проводити вивчення громадської думки щодо якості та ефективності роботи органів державної влади.
Необхідно запровадити принципово новий тип взаємовідносин між громадянами і державними службовцями, в основі яких були б пріоритет прав і свобод людини, повага до особистості, висока культура спілкування. Важливо розробити критерії оцінки надання державних послуг фізичним і юридичним особам, принципи взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб із громадськістю та громадянами.
Прийняття Кодексу загальних правил поведінки державних службовців та забезпечення контролю за його дотриманням має стати важливим кроком на шляху до реалізації цих завдань.
Удосконалення системи оплати праці має сприяти підвищенню престижу державної служби, заінтересованості державних службовців у продуктивній та ефективній роботі, запобіганню проявам корупції та іншим правопорушенням. Умови оплати праці кожного державного службовця мають співвідноситися з результатами його атестації та оцінкою професійної діяльності. Обов'язковим має бути посилення посадової диференціації умов оплати праці з урахуванням рівня відповідальності, забезпечення її зростання протягом усього періоду роботи.
Мають бути посилені стабільні правові гарантії та соціальна захищеність працівників органів державної влади, зокрема, у разі звільнення з посад через незалежні від них причини. Посилення відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків та неналежну роботу щодо запобігання проявам корупції. невиконання
Водночас мають бути передбачені можливості для захисту прав державних службовців.
Для здійснення систематичного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців варто передбачити проведення періодичної, один раз на три роки, атестації державних службовців. Враховуючи, що атестація вирішує наступні основні завдання: забезпечує законність у системі функціонування державної служби; допомагає виявити потенційні можливості державного службовця з метою підвищення його по службі; стимулює підвищення кваліфікації й професіоналізму державних службовців, доцільно, щоб висновки атестаційних комісій були підставою для просування по службі, підвищення заробітної плати, виплати премій.
На особливу увагу заслуговує питання щодо професійного навчання державних службовців та кадрового резерву. Статтею 28 Закону України «Про державну службу» зазначається, що кадровий резерв формується зі спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також випускників навчальних заходів відповідного профілю;державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування та рекомендовані на більш високі посади.[9]
Загальнодержавну систему підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців має бути зміщено у бік підготовки до управлінської діяльності, прийняття рішень, стратегічного менеджменту тощо.
Основними напрямами з цих питань мають стати:
1. Забезпечення випереджаючого характеру навчання з урахуванням перспектив розвитку держави, вдосконалення завдань і функцій її органів.
Завантажити реферат