Формування кадрового резерву державної служби

Висновки.

Могутність будь-якого суспільства залежить від багатьох факторів, із яких можна виділити чотири найголовніших:

1. Природно-географічні умови існування (клімат, якість землі).

2. Ідеологія, якої дотримується суспільство і яка робить його політичне стабільним і внутрішньо невразливим до зовнішніх впливів.

3. Міць народу (його працелюбність, кмітливість, рівень освіченості, культури тощо).

4. Сила державно-управлінської еліти (мудрості, досвідченості, гнучкості, освіченості, чисельності, вміння керувати тощо).

Перші три фактори - це результат більш-менш тривалого за часом, еволюційного процесу, а от формування й становлення еліти може відбутися за кілька років, а інколи зміни відбуваються набагато швидше (наприклад, під час революцій). І саме від управлінської еліти залежить позитивна динаміка соціальних змін у суспільстві.

Жодна країна не може існувати без державного управління. Конкретні форми державності, її механізми залежать від рівня розвитку держави, її історичного шляху, національних особливостей та традицій.

У будь-якій країні система державності органічно пов'язана з суспільним ладом, адже сутність держави визичається природою соціально-економічного устрою й змінюється з кардинальним реформуванням самого суспільного ладу.

Ці загальні положення в повній мірі стосуються існуючої дійсності. Україна нині перебуває у трансформаційному періоді, докорінно змінюються базисні засади суспільства. Здійснюється формування суверенної та незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Важливим чинником формування державності України є створення сучасної ефективної системи державного управління, що має бути запроваджена шляхом проведення адміністративної реформи. Глибокі зміни в суспільстві актуалізують потребу в підготовці висококваліфікованих спеціалістів. Від кадрів державних службовців, їх професійної й ділової компетентності, нового мислення залежить прийняття продуманих, обґрунтованих рішень і здатність реалізовувати їх на практиці.

Але існує проблема гальмування адміністративної реформи. Головною причиною цього явища є небажання або неспроможність посадових осіб її здійснювати, оскільки вони звикли працювати за командно-адміністративної системи, що формувала насамперед уміння виконувати розпорядження. Такі працівники є недієздатними приймати самостійні рішення, брати на себе персональну відповідальність.

Звідси і виникає необхідність розробки нової кадрової політики, яка випливає зі змісту тих завдань, які сьогодні стоять перед державою. Саме життя вимагає докорінних змін у кадровій політиці, а саме в доборі, розстановці й вихованні кадрів державних службовців, підвищенні ефективності управлінської праці. Державна служба має стати престижною професією. Державні службовці - жити й працювати за особливими етичними, антикорупційними, правозахисними правилами.

У питаннях добору кадрів виникла необхідність стажування на посади державних службовців. Безперервна підготовка державних службовців повинна розглядатися і як складовий елемент удосконалення державного управління в контексті проведення адміністративної реформи, і як необхідний засіб професійного розвитку та кар’єрного просування кожного службовця, незалежно від його посади в службовій ієрархії. Важливо готувати державних службовців до конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки з урахування м перспектив розвитку суспільства.

В рамках даної роботи було розкрито сучасне становище проблеми формування кадрового резерву і були виявлені нові шляхи організації процесу формування кадрового резерву державної служби в сучасних умовах на прикладі проекту «Інтерн-2000».

В першому розділі для визначення місця кадрового резерву в системі кадрового менеджменту було вивчено взагалі роль управління в організації державної служби й формуванні її кадрового апарату. При цьому були використані метод аналізу документів і літератури, а також метод синтезу для упорядкування й систематизації отриманої інформації з джерел.

У другому розділі було розкрито актуальність проведення адміністративної реформи, її вплив на підходи щодо формування кадрового резерву, що повинен відповідати сучасним вимогам державної служби. Був проведений аналіз документів, статистики стосовно даного питання.

У третьому розділі описано сутність проекту «Інтерн-2000», надані результати проведеного в рамках вивчення проблеми дослідження, був використаний метод анкетування респондентів, далі - обробка отриманих даних, їх якісний аналіз, вивчення документації, що стосується проходження програми, її ефективності.

В умовах нинішнього становлення системи кадрового менеджменту в організації державної служби в Україні, формування кадрового резерву є ключовим фактором успішності, оскільки в час складних соціально-економічних перетворень майбутнє держави залежить від управлінської еліти, рівня її підготовки й готовності до вирішення постійно виникаючих проблем, використання нестандартного оригінального творчого підходу щодо вирішення.

Ми вважаємо, що стажування, яке проводилося в рамках проекту

«Інтерн-2000» є ефективним шляхом вирішення проблеми формування кадрового резерву державної служби і повністю відповідає вимогам сьогодення.

Програма показала, що взаємодія першого і третього секторів дає дуже високі результати у вирішенні навіть загальнодержавних питань при здійсненні кадрової політики.

Рекомендуємо, спираючись на досвід програми, проведеної ДЦМС, організовувати постійне стажування активної молоді в органах виконавчої влади м. Дніпропетровська при тісній взаємодії неурядових організацій і державних структур, поширювати такий досвід на інші регіони України. Також рекомендуємо використати цей досвід для написання проекту загальнодержавного рівня, лобіювання його в Верховній Раді України й включення його як елементу адміністративної реформи до національної кадрової політики.

Список використаних джерел.

1. Балюк З. Вимоги до особистості державного службовця в контексті розвитку системи державного управління.// Вісник Укр. академії держ.управління при Президентові України. - 2001.-№2.-Ч.1.-С.374-375.

2. Войтович Р. Ідеологія, технологія та стиль кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування України.// Зб. наук. праць Укр. Академії держ. Управління при Президентові Укр. Вип. 2.: Ч.1. Державна регіональна політика та місцеве самоврядуання.-К., 2000.-С.50-58.

3. Державне управління в Україні: централізація і децецнтралізація: Монографія/ Кол.авт.; Відповред.- проф. Н.Р. Ніжник.-К.,1997.-448с.

4. Державне управління: теорія і практика/ За заг. Ред. д-ра юрид наук, проф. В.Б.Авер’янова.-К.,1998.-432 с.

5. Дзвінчук Д. Підвищення кваліфікаціі державного службовця як процес і результат розвитку компетентності// Вісник Укр.Академії держ.управління при Президентові України. -1999.-№ 1.-С.190-194.

6. Доручення Президента України Л.Д.Кучми Прем’єр-міністру Ющенку В.А.// Вісник Верховної Ради України.-№74.-24.03.2001.-С.7-9.