План:
1. Загальна характеристика епохи й необхідність розробки німецької класичної філософії.
2. Теорія пізнання й естетичні погляди Е.Канта
3. Об’єктивний ідеалізм Гегеля
4. Філософські погляди Фейєрбаха
5. Суб’єктивний ідеалізм Фіхте. Об’єктивний ідеалізм Шеллінга.
6. Філософія К.Маркса
1. Загальна характеристика епохи й необхідність розробки німецької класичної філософії.
Наприкінці XVIII і початку XIX в. Німеччина, переборюючи економічну і політичну відсталість, наближалася до буржуазної революції, і «подібно тому як у Франції в XVIII столітті, у Німеччині в XIX столітті філософська революція передувала політичному перевороту» - так говорили у своїх працях К.Маркс і Ф. Енгельс. Маркс розглядав німецьку класичну філософію як німецьку теорію французької революції.
Важливу роль у формуванні німецької філософії зіграли досягнення природознавства і суспільних наук: стали розвиватися фізика й хімія, просунулося уперед вивчення органічної природи. Відкриття в області математики, що дозволили зрозуміти процеси в їх точному кількісному вираженні, навчання Ламарка про обумовленість розвитку організму навколишнім середовищем, астрономічні, геологічні, ембріологічні теорії, а також теорії розвитку людського суспільства – усе це з усією гостротою і неминучістю висувало на перший план ідею розвитку як теорію й метод пізнання дійсності.
Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період, що обмежений 80-ми роками XVIII -XVIII сторіччя , з одного боку, і 1831 роком - роком смерті Гегеля - з іншої. Проте, по цілому ряді моментів вона являє собою вершину філософського розвитку, що у той час могла бути досягнута, а тим самим і вершину домарксистської філософії взагалі.
Перелічимо принаймні деякі з її позитивних моментів.
¨ Філософія Канта довершує ноетичну (поема, ноезіс - Пер.) філософію. У філософії Канта знайшло своє вираження теоретичне відображення рефлексії людської волі і рівності в період до французької революції.
¨ У німецькій класичній філософії ми знаходимо зачатки "філософії активної сторони" у Фіхте , основи природної спекуляції у Шеллінга , його ж концепцію "динамічного процесу" у природі, близьку до матеріалістичної діалектики , діалектичну концепцію Гегеля, близьку до реальності й у той же час завдяки своєму ідеалізму далеку від неї.
¨ Починаючи з Гердера , німецька філософія німецька філософія вводить історизм у дослідження суспільства і тим самим відкидає неісторичні і механістичні концепції попередньої епохи .
¨ Післякантівска філософія вносить серйозну критику агностицизму і всієї попередньої ноетичної позиції.
¨ У філософії Гегеля філософії Гегеля розробляються закони не тільки об'єктивної, але і суб'єктивної діалектики .
Зворотним боком цих позитивних результатів є світоглядне твердження більшості філософів в ідеалізмі. Ця тенденція, зв'язана з певними обставинами, що лежать у концепції ідеалізму, де не потрібно строго наукового пояснення при формулюванні нових відкриттів, ідей, теорій. Матеріалістична позиція висуває великі вимоги до точності викладу, до строгості формулювань, що припускає визначений часовий період. Ідеалізм німецької класичної філософії зв'язаний з доведенням концепції до абсурдних результатів усупереч чи досвіду емпіричним доказам. Свою роль у цьому зіграла економічна і політична слабість німецької буржуазії політична слабість німецької буржуазії.
Наступний момент, що пояснює перевага ідеалістичної позиції у німецькій класичній філософії, зв'язаний з розвитком філософії розвитком філософії після Декарта. На противагу онтологічної позиції древньої і середньовічної філософії, як недостатньо обґрунтованої, Декарт підкреслив ідею про те, що найбільш істотним моментом, з якого філософія повинна почати, є вірогідність самого, що пізнає Я. У рамках цієї традиції ряд філософів Нового часу роблять більший упор на суб'єкт , чим на об'єкт, а питанню про характер пізнання віддають перевагу перед питанням про характер буття. У філософії Канта також виявляється подібне привілейоване положення суб'єкта .
Хоча в наступній спекулятивній фазі розвитку філософії (Шеллінг,Гегель) спостерігається перехід до онтологічної позиції, колишній ноетичний пріоритет суб'єкта проектується на концепцію основ усякої реальності. Менш відомо, що характерною рисою цього ідеалізму був пантеїзм (він характерний для Фіхте, Шеллінга класичного періоду і Гегеля ). Поштовх розвитку дав Кант своєю критикою метафізичних ідей (бог, душа, ідея світової цілісності) .
Іншою причиною цієї орієнтації є так називана спінозівська дискусія, викликана книгою Ф.-Г. Якобі (1743-1819) "Про навчання Спінози " ("Uber bie Lehre des Spinoza"), виданої в 1785 р. Дискусія, спрямована на реабілітацію філософії Спінози, є однієї з віх прогресивного духовного розвитку в Німеччині того часу. Гердер брав участь у спінозівської дискусії своїм трактатом "Бог" (1787) , у якому спробував модернізувати спінозизм (замінив "поширеність " "органічними силами", моделлю для якої служить скоріше жива істота, чим фізичний об'єкт) . На відміну від атеїстичної інтерпретації Спінози , що почав Якобі, Гердер захищає пантеїстичне поняття бога з деякими особистими рисами (мудрість, провидіння) . Спінозівська дискусія показує, що післякантівска філософія містила в собі і ті філософські напрямки в Німеччині , що розвивалися незалежно від Канта .
У соціальному плані німецька філософія - свідчення ідейного пробудження "третього стану " Німеччини . Економічна незрілість і політична слабість німецької буржуазії, територіальна роздробленість Німеччини наклали на неї свій відбиток. У той же час німецька філософія використовувала результати розвитку філософської думки Італії , Франції , Англії і Голландії. Цей момент дуже позитивний.
Значення німецької класичної філософії було почасти знецінене ідеалістичною формою, що згодом стала для неї фатальною. Разом із тим вона дуже важлива у розрізі всесвітньої філософії - незважаючи на свій неконкретний, містифікуючий характер, що виключав строгий причинний аналіз досліджуваних феноменів, тому що відображення нових наукових пізнань і вплив суспільного розвитку відбувалися так вчасно, що вона іноді не в змозі була миттєво реагувати на нові стимули.
1. Теорія пізнання і естетичні погляди Е.Канта
1.1. Кант – засновник класичної німецької філософії, агностизм і апріоризм у його міркуваннях.
Одним із найбільших розумів людства, основоположником класичного німецького ідеалізму, що відродили ідеї діалектики, був И.Кант (1724-1804). Саме з Канта займалася ранкова зоря філософії новітнього часу. Але не тільки у філософії, а й у науці Кант був глибоким, проникливим мислителем. Розроблена ним концепція походження Сонячної системи з гігантської газової туманності дотепер є однієї з фундаментальних ідей в астрономії. Своїми природничонауковими роботами Кант, за словами Енгельсу, пробив пролом у метафізичному поясненні природи: він зробив спробу прикласти принципи сучасного йому природознавства не тільки до будівлі Всесвіту, але до історії її виникнення і розвитку. Він, крім того, висунув ідею розподілу тварин один по одному, їхнього можливого походження, а також ідею про природне походження людських рас.
Завантажити реферат