Категорія суспільно-економічної формації дозволяє виділити два аспекти у вивченні історії суспільства: типологічний і історичний. Розглядаючи життя суспільства на даному етапі його історичного розвитку як щось відносно стійке, що як розвивається в рамках саме даної формації, ми підходимо до його вивченню типологічно. Прикладом може служити вивчення Марксом капіталістичної економічній-суспільно-економічної формації як живого, що знаходиться в постійному розвитку соціального організму. Саме типологічний аналіз дозволяє фіксувати рівень формаційного розвитку того чи іншого суспільства.
Розглядаючи ж не тільки генезис даної суспільно-економічної формації - її зародження, становлення, рух від слаборозвинених форм до зрілих, але і самі переходи від однієї суспільно-економічної формації до іншої, ми підходимо до їхньому вивченню історично. У цьому випадку процес розвитку суспільства, представлений зміною суспільно-економічних формацій, виступає як розгорнутий у часі. Це дає можливість представити історію як єдиний процес, розглядаючи її не тільки по окремих країнах і регіонам, але і у всесвітньому масштабі. Типологічний і історичний підходи аж ніяк не виключають, а навпроти, припускають один одного, виступаючи в єдності.
Нині на землі співіснує ряд суспільно-економічних формацій. Відомо, що деякі народи майже минали окремі формації. Чим же можна пояснити таку свого роду "необов'язковість"? Як правило, "перескок" через формацію (чи навіть формації) має місце там, де одне суспільство виявляється під впливом іншого, найбільш розвитого у формаційному відношенні, тобто відбувається "несамостійна" зміна формації. У даному випадку на розвиток суспільства впливають зовнішні для нього фактори, що, однак, реалізують наявні в його надрах внутрішні можливості. Тому, хоча деякі народи і не пройшли ті чи інші стадії формаційного розвитку, проте історичний процес у цілому визначається послідовно переміняють один одного прогресивними типами формацій, що виражає поступальний прогресивний рух історії вперед.
5.7. Соціальна революція
Соціальна революція, відповідно думці К. Маркса, означає глибокий переворот у соціально-політичному, економічному, і духовному житті суспільства, коли здійснюється насамперед перехід від однієї суспільно-економічної формації до іншої, більш прогресивної. Революція є двигун суспільного прогресу: це і руйнування і творчість, вона знаменує початок нового періоду історії. Вона суть історична необхідність, що корениться в економічному житті суспільства. Сама глибинна причина соціальних революцій - конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами. Він складає так називану економічну основу революції.
Для настання революційного випадку потрібні об'єктивні і суб'єктивні передумови. Класова боротьба є політичною основою революції. Суб'єктивною формою вираження цієї боротьби є зіткнення класових інтересів, прагнень, ідей. Сукупність об'єктивних умов, що виражають економічну і політичну кризу суспільства, створює революційну ситуацію. Рушійними силами революції виступають ті соціальні групи і класи, що зацікавлені в ламанні старих порядків, у побудові нових і які роблять революцію. Один з цих класів грає особливо активну роль: він захоплює за собою всі інші класи, що беруть участь у революції, і соціальні групи.
Основним питанням усякої революції є питання про державну владу. Перехід державної влади з рук одного в руки іншого класу є перша, головна, основна ознака революції як у строгому-науковому, так і в практично-політичному значенні цього поняття. Захоплення влади революційними силами є акт здійснення політичної революції. Це і є революція у вузькому змісті слова. Поняття ж соціальної революції в широкому змісті - це, як уже сказано, корінні перетворення всіх сфер громадського життя.
Проте соціальна революція принципово відрізняється від соціальної реформи: остання спрямована, як правило, лише на часткові перетворення в рамках існування даного ладу. Досвід історії показує, що реформи аж ніяк не протипоказані соціальному прогресу.
5.8. Класи і класові відносини
Соціальна сфера є історично сформована, відносно стійка система зв'язків між різними елементами суспільства як цілого: окремими індивідами і соціальними суспільностями (рід, плем'я, народність, нація, родина), класами, соціальними групами. Ключове значення для розуміння соціальної сфери життя суспільства мають поняття суспільно-економічної формації, способу виробництва, базису і надбудови, поділу праці, а також певний перелік розходжень між містом і селом - способу життя, суспільного буття і суспільної свідомості й ін. Кожному історично визначеному способу виробництва відповідає і свій специфічний тип соціальної сфери суспільства: наявність визначених класів і соціальних груп. Зміна суспільно-економічних формацій, природно, приведе до змін і в соціальній сфері, однак остання не виникає автоматично: вона має стійкість і відносну самостійність.
Визначальним елементом соціальної сфери в будь-якім класовому суспільстві є класи. Тому питання про структуру соціальної сфери життя суспільства зв'язується в першу чергу з проблемою взаємини класів.
Класи виникли в період розкладання родового ладу. Основною передумовою розшарування суспільства на класи з'явилася наявність двох процесів: розвитку продуктивних сил і поділу праці. Ці два процеси настільки тісно взаємозалежні, що фактично про їх можна говорити як про дві сторони одного явища - загального прогресивного розвитку продуктивних сил. Але так чи інакше цей розвиток мало своїм наслідком соціальну диференціацію людей, що чим далі, тим більше розвивалася по лінії утворення визначених класів. Наприклад, перше відоме в історії великий поділ праці відбулося тоді, коли з загальної маси племен виділилися скотарські племена і почався обмін між скотарями і хліборобами, що сприяв росту суспільного багатства і соціальної диференціації людей.
Науковий аналіз історії суспільства дав можливість виділити істинно вирішальна ознака суспільного класу, показати, що його сутність знаходиться в прямої залежності від місця, займаного їм у суспільному виробництві: чи власник він засобів виробництва чи позбавлений їх. Від цього залежить і його соціальний стан у суспільстві, форми його побуту, спосіб життя, а це у свою чергу визначає і його психологію, ідеологію, світогляд. Оскільки вирішальним умовою життя і розвитку людського суспільства є матеріальне виробництво, остільки саме воно і складає дійсну основу розподілу суспільства на класи.
Узагальнюючи усе вищенаведене можна підкресли ти, що у політико-економічних працях (перші варіанти «Капіталу») Маркс указує на реальну базу підвищення ступеня волі людей. Це знищення “примусової найманої праці”, отже, усунення в загально історичному масштабі пролетаріату, зріст «вільного часу». Це чіткий філолофсько-науковий прогноз, заснований на об'єктивних економічних і історичних дослідженнях.
Перелік використаної літератури.
Завантажити реферат