Виробничі відносини складаються об'єктивно, тобто незалежно від свідомості і волі людей, і у всій своїй цілісності додають усім суспільним відносинам і самому суспільству історично визначена соціальна якість. Таким чином, виробничі відносини виступають як об'єктивний критерій для визначення різних конкретно-історичних типів суспільства (суспільно-економічних формацій), тому що саме за допомогою категорії виробничих відносин можна фіксувати загальне, повторюване, закономірне в історії різних країн і народів. Це й уможливлює пізнання законів історичного розвитку суспільства.
Проте без досягнення соціальної справедливості в розподільних відносинах неможливі удосконалювання й економічна сторона виробничих відносин, а отже, і удосконалювання всього суспільства. Порушення в системі господарсько-економічного механізму породжують настільки глибокі негативні явища у всіх сферах, що, якщо їх вчасно не знайти і не усунути, можуть придбати стійкий і необоротний характер.
Говорячи про виробничі відносини, не можна забувати про особистість: саме в ній і концентрується, утілюється діалектика продуктивних сил і виробничих відносин. Виробничі відносини - це сама історія в особистісному її вираженні. Людина - головна фігура не тільки продуктивних сил, але і виробничих відносин. Звідси повинно бути ясно, що форми відносин, у яких знаходиться людина, не можуть не впливати ( чи позитивно або негативно) і на стан продуктивних сил. Тому не можна вивчати дія тих чи інших соціальних механізмів сугубо абстрактно, ігноруючи область конкретно-особистісного. У нашому суспільстві на сучасному етапі його розвитку на передній план висувається задача удосконалювання саме людського, соціально-психологічного фактора, що є тепер багато в чому визначальним у розвитку матеріального виробництва в умовах науково-технічного прогресу і зв'язаного зі стратегічним курсом на прискорення соціально-економічного розвитку.
5.5. Діалектика продуктивних сил і виробничих відносин
Існуючи і розвиваючись у нерозривній єдності, продуктивні сили і виробничі відносини утворять складну структуру матеріального виробництва, історично конкретний спосіб виробництва. Він розвивається в силу внутрішньо властивої йому діалектики - діалектики форми і змісти. Розвиток виробництва відбувається насамперед у системі продуктивних сил. Вони - найбільш рухливий елемент у матеріальному виробництві. Їхній розвиток зв'язаний у першу чергу з удосконалюванням знарядь праці, із прогресом техніки. У цьому процесі, природно, розвивається і сама людина, удосконалюються його потреби як спонукальна причина розвитку самого виробництва; росте виробничий досвід людей, підвищується їхня кваліфікація, стає усе більш диференційованим професійний поділ праці, розширюється і поглиблюється спеціалізація. Ці зміни в структурі продуктивних сил спричиняють і зміни відносин людей у процесі виробництва - виробничих відносин. Отже, прогрес продуктивних сил детермінує у напрямку відповідності останніх характеру і рівню розвитку продуктивних сил: який зміст продуктивних сил, така і форма їхнього існування. Так, поява капіталістичних продуктивних сил у надрах феодалізму (виникнення великого машинного виробництва) викликало до життя саме капіталістичні виробничі відносини. Але виробничі відносини - це не пасивний елемент у системі матеріального виробництва: якщо вони відповідають характеру і рівню розвитку продуктивних сил, то вони прискорюють процес їхнього розвитку, у противному ж випадку гальмують його. У цьому виявляється активна роль виробничих відносин у їхньому впливі на продуктивні сили. Таким чином, відповідність виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил - основний принцип розвитку матеріального виробництва.
Цей закон діє в процесі руху людського суспільства від однієї формації до іншої. Він діє й у рамках однієї суспільно-економічної формації, одного способу виробництва, але тут його дія певним чином модифікується в залежності від стану різних елементів як у системі продуктивних сил, так і в системі виробничих відносин. Якщо соціальна форма виробничих відносин у цілому відповідає рівню розвитку продуктивних сил, то окремі елементи, її складові, можуть йому не відповідати. До таким відноситься, наприклад, господарсько-економічний механізм. Це протиріччя не є антагоністичним, не веде до необхідності соціальної революції, але вимагає для свого дозволу свідомої перебудови, зв'язаної з визначеними реформами, якісною зміною тих чи інших елементів, що викликають дисгармонію в розвитку суспільного виробництва і суспільства в цілому. Внутрішньоінформаційна дія принципу відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил повинне здійснюватися таким чином, щоб надавати простір розвитку останніх. Виробничі відносини, отже, повинні бути максимально гнучкими, рухливими, що чуйно реагують на темпи і якість росту продуктивних сил. У цьому полягає реальна діалектика продуктивних сил і виробничих відносин.
Діалектика продуктивних сил і виробничих відносин вимагає усунення певних протиріч. З цією метою необхідне своєчасне виявлення конкретних елементів у структурі виробничих відносин і їхня господарсько-економічна перебудова, приведення у відповідність як з рівнем науки і техніки, так і зі зростаючими потребами людей. Виявилося, наприклад, перекручування соціалістичних виробничих відносин у сфері оплати праці, що робить не тільки гальмуючий вплив на розвиток виробництва, але і породжує деформації в трудовому колективі, створює нездорові ситуації у взаєминах людей. До таких же протиріч відносяться і недоліки в системі ціноутворення, а також матеріального стимулювання. Але в основі порушення зазначених принципів лежало ще більш глибоке протиріччя в самім ядрі виробничих відносин - формах власності. Якщо дозволено буде так виразитися, був утрачений суб'єкт власності, почуття хазяїна. Відбулося серйозне ослаблення контролю за тим, хто і як розпоряджається нею. Вона стала як би "нічийної", позбавленої реального хазяїна. Усе це мало самі серйозні наслідки в аграрній і соціальній політиці. Безумовно, перетворення, зв'язані з досягненням гармонізації продуктивних сил і виробничих відносин, необхідна в зв'язку з цим перебудова торкаються не тільки економічної, але і всіх інших сфер громадського життя - соціальної, політичної, науки і культури, усю область людського мислення, психології, свідомості.
5.6. Суспільно-економічна формація. Базис і надбудова
На противагу судженням філософів минулого про суспільство взагалі Маркс висунув категорію суспільно-економічної формації, те є суспільства, що знаходиться "на визначеній ступіні історичного розвитку, суспільства зі своєрідним відмітним характером». Якісно визначений, історично конкретний тип соціальної системи, узятий у єдності всіх її сторін — способу виробництва, станів науки, мистецтва, усього різноманіття і багатства духовної сфери, сімейно-побутових відносин і всього способу життя людей, і є суспільно-економічна формація.
Завантажити реферат