Структура суспільно-економічної формації характеризується насамперед категоріями «базис» і «надбудова», які покликані пояснити, яким образом виробничі відносини визначають інші сторони соціального життя — політичні, правові й ін. і як ці останні у свою чергу впливають на економічний розвиток суспільства. Іншими словами в соціально-філософській теорії категорії базису і надбудови виділяються з метою конкретизації матеріалістичного розуміння структури суспільства, установлення причинно-наслідкових зв'язків у суспільному житті. Базис — це сукупність виробничих відносин, що складають економічну структуру суспільства, що визначає систему ідеологічних форм соціального життя людей. Коли ж говорять про надбудову, то мають на увазі сукупність ідей і ідеологічних відносин, а також закріпляючих їхніх установ і організацій (держава, політичні партії, професійні союзи й інші громадські організації), властивих даному суспільству.
Ясно, що дані категорії не вичерпують усього різноманіття явищ громадського життя; такий, наприклад, феномен. як наука (а також деякі інші духовні явища). не можна розглядати як породження тієї чи іншої економічної структури суспільства, що позначається категорією базису. Було б дуже грубим спрощенням включати науку в систему ідеологічної надбудови тієї чи іншої суспільно-економічної формації, хоча безумовно, і економічні, і ідеологічні відносини впливають на її світоглядний зміст, на напрямок розвитку тих чи інших областей знання (і насамперед на суспільнознавство).
Роз'ясняючи цю думку. Ф. Енгельс писав: « .відповідно до матеріалістичного розуміння історії в історичному процесі визначальним моментом у кінцевому рахунку є виробництві і відтворення дійсного життя. Ні я, ні Маркс більшого ніколи не затверджували. Якщо ж хто-небудь спотворює це положення в тім змісті, що економічний момент є начебто єдино визначальним моментом, то він перетворює це твердження в нічого не говорить, абстрактну, безглузду фразу» (Маркс К., Енгельс Ф. Соч., т. 37, с. 394.).
Як уже відзначалося, у надбудову включаються не всі явища духовного життя суспільства, а насамперед офіційна ідеологія, виражена і закріплена відповідними законодавчо-правовими актами й установами. Її основна функція - функція охорони існуючого політичного ладу, що виражає інтереси панівних класів у їхньому відношенні до власності. От чому корінна зміна надбудови відбувається лише тоді, коли один суспільний лад заміняється іншим у ході соціальної революції. Стара ідеологія змінюється новою, і природно, створюється нова система політичних і правових установ, що відповідає новому базису. Вся історія розвитку і зміни суспільно-економічних формацій є переконливим доказом вірності положення про визначальну ролі базису стосовно надбудови. Але надбудовні елементи не є простим відображенням основних економічних факторів. Як свідчить досвід історії, ідеї й установи того чи іншого суспільства, виникнувши під впливом визначеного базису, знаходять відносну самостійність і відіграють активну роль у розвитку суспільства. Проявом цього виступає їхня визначена наступність: спадкування елементів старих надбудовних утворень новим суспільством. При цьому успадковуються ті елементи, що можуть служити охороні і захисту інтересів нових панівних класів. Активна роль надбудови виявляється також у тім, що в ній є в наявності й елементи, що виконують не тільки охоронні, але і руйнівні функції, що сприяють народженню нового базису.
На відміну від категорій "базису" і "надбудови", що фіксують увагу на виділенні головної, визначальної ланки в суспільному розвитку, категорія суспільно-економічної формації методологічно значима тим, що дозволяє розглядати суспільний організм хоч і схематично, але у взаємозв'язку усіх своїх елементів у їхнє самоцінності: економіки, політики, науки і мистецтва, що у той самий період не знаходяться, і, строго говорячи, навіть ніколи не знаходяться в крапках рівної висоти на відповідних кривих історичної траєкторії. Саме в орієнтації на якісну визначеність розвитку суспільства категорія економічній-суспільно-економічної формації і вимагає обліку кожної складової частини цілого, оскільки забуття хоча б однієї з них не може дати його вірної картини.
З одного боку, ця категорія дає об'єктивний критерій для відділення однієї ступіні суспільного розвитку від іншої, для виділення загального, повторюваного в історії різних народів, що знаходяться на одній ступіні суспільного розвитку, тобто для вичленовування конкретно-історичних типів і форм способів виробництва, а також життя суспільства в цілому. З іншого боку, вона дозволяє дати періодизацію історії людства в рамках об'єктивної тенденції його прогресивного історичного розвитку. Таким чином, вона покликана показати динаміку людської історії, представити історичний процес розгорнутим у часі. Дана категорія разом з іншими категоріями соціальної філософії. зокрема базису і надбудови, виступає як пізнавально-світоглядний принцип, що конкретизує матеріалістичне розуміння історії - концепцію, що розглядає і функціонування суспільства на даній ступіні його розвитку. і сам процес його стадіального розвитку в загальному ході історичного руху.
Історичні явища індивідуальні і неповторні. Кожне суспільство має свій особливий "колорит". Воно створює неповторну духовну атмосферу, у якій живе і дихає, особливий клімат, у якому виростають і розвиваються матеріальні й ідеологічні відносини визначеного типу, ту печатку своєрідності, що відрізняє політичне життя, правова і моральна свідомість, світ мистецтва і науки, - словом, усі те, що в сукупності і являє собою так називаний дух епохи. Немає жодного суспільства, яке б у точності, у всіх деталях повторювало інше. У силу такої розмаїтості несхожості кожне з них містить у собі безліч варіантів можливих шляхів свого розвитку, так сказати, варіативність свого історичного процесу, характеризуючи сукупністю загальних тенденцій, що містяться в ньому в кожен даний історичний період. Однак категорія суспільно-економічної формації дозволяє серед усього конкретно-історичного різноманіття реконструювати історичний процес у логіку його розвитку, відволікаючи від його своєрідних деталей. Ця категорія виступає свого роду моделлю історичного процесу, що служить як би каркасом якісно визначених стадій у розвитку суспільства. Як теоретичне поняття, вона не збігається з реальними відрізками історії, але дозволяє представити окремі історичні періоди панування того чи іншого способу виробництва. В історії не існує суспільно-економічних формацій у "чистому" їхньому виді. Кожне суспільство включає й елементи минулих формацій, і майбутніх.
У силу чого в такому випадку можливо знайти цю логіку історичного процесу? Що є загальним і стійкої в еволюції кожного суспільного організму? Таким загальної є об'єктивна закономірність, інтегральна тенденція розвитку матеріального виробництва, що і обумовлює повторюваність визначених стадій у розвитку матеріальної і духовної культури, форм власності, мистецтва, філософії, науки і релігії, шлюбу і родини, тобто всіх складових суспільства.
Завантажити реферат