Потреби й інтереси по своїй орієнтації можуть бути як предметними, так і функціональними, коли вони виражають спрямованість суб'єкта або на кінцевий результат діяльності, або на її процес. Функціональні потреби й інтереси не менш важливі для діяльності, трудового процесу, тому що саме в них укладений могутній стимул у виді естетичної, моральної і творчо-інтелектуальної сторін самого процесу праці. Якщо процес діяльності не попадає в сферу інтересів суб'єкта, то від цього страждає і результат - якість продукту. Таким чином, ясно, що функціональні і предметні потреби й інтереси занадто тісно переплітаються і залежать друг від друга. Коли інтерес спрямований на сам процес праці, останній перестає бути зовні примусовою силою, перетворюючи в мистецтво, досягаючи часом вершин естетичної творчості, стає внутрішньою потребою.
Потреби й інтереси, вгасаючи в результатах діяльності, у ній же і відроджуються на більш високому рівні. Діалектика росту інтересів полягає в тому, що саме їхнє задоволення породжує нові потреби й інтереси, а також засобу їхнього задоволення, що служать основним детермінантом розвитку виробництва. Виявлення і строге науковий облік і вивчення суспільних і особистих потреб і інтересів - істотна умова правильного вибору напрямку розвитку різних галузей народного господарства, науки і культури. Вищою формою прояву суспільного інтересу є інтерес розвитку продуктивних сил, збільшення продуктивності праці й удосконалювання всієї системи виробничих відносин, що складає вирішальний критерій історичного прогресу людства, а також удосконалювання внутрішніх сил самої людини, розкриття й узвишшя його духовно-творчих потенцій.
Матеріальне виробництво має дві сторони: продуктивні сили і виробничі відносини. Люди, що здійснюють процес виробництва, виступають суб'єктом праці. Вони складають основний і вирішальний елемент продуктивних сил. Але крім того, для здійснення процесу виробництва необхідний вихідний матеріал, чи предмет праці, що піддається обробці. Їм можуть бути і земля, і корисні копалини, і метали і т.п. Але щоб впливати на предмет праці з метою його перетворення в необхідний продукт, треба застосовувати знаряддя праці. Знаряддя праці- предмети, створені людиною з метою впливу на зовнішній світ і перетворення його в інтересах суспільства. Усі зростаюча складність знарядь праці є показником досягнутого рівня виробництва і, як наслідок, ступені розвитку суспільства. Для виробництва необхідні також відповідні будинки, склади, транспорт і т.д. Усе це разом зі знаряддями праці утворять засоби праці. Сукупність же засобів і предметів праці утворить засоби виробництва. Система засобів виробництва, у першу чергу знарядь праці, складає так називану матеріально-технічну базу суспільства, що виявляє собою предметно-енергетичну частину продуктивних сил. Але для того щоб засобу праці могли вступати в процес виробництва, необхідно знову і знову застосування робочої сили, тобто живої людської праці. Таким чином, у структурі виробництва виділяються два види праці – живий та упредметнений.
Не менш важливим елементом структури продуктивних сил є виробнича технологія. Рішення технологічних задач багато в чому визначається такими, наприклад, факторами, як характер і знаряддя праці, розвиток фундаментальної і прикладної науки і ступінь її впровадження у виробництво, рівень наукової організації праці і т.д. Складність сучасного виробництва така, що воно вже немислимо без його наукової організації, що включає в себе такі основні напрямки, як раціональне використання засобів виробництва, керування і планування. Наука усе більше входить у структуру продуктивних сил, стаючи безпосередньою продуктивною силою, а виробництво - технологічним застосуванням науки. При сучасному рівні розвитку техніки підвищення кваліфікації працівників можливо лише за умови одержання ними необхідного рівня наукових знань. При цьому мова тут йде не тільки про природничонаукові і технічні знання, що саме собою зрозуміло, але і про більш широкі наукові знання. Адже вплив гуманітарних наук на загальний духовно-моральний, інтелектуально-творчий потенціал не менш значимий для суспільного виробництва.
Однак ні складність сучасної техніки і технології, ні різні форми організації і керування виробництвом не повинні заслоняти від нас головного - людини. Людина - не проста сила поряд з машиною, а початок усього процесу, що одухотворяє, суспільного виробництва, що всотало в себе досвід всесвітньої історії людства. Виробництво не є самоціллю розвитку суспільства, а служить у кінцевому рахунку лише засобом розвитку його головної цінності - людини. Саме в трудовому процесі і здійснюються відтворення, удосконалювання і самоствердження людини як вищої цінності.
Отже продуктивні сили, - це люди, що всотали в себе культурний досвід усіх попередніх поколінь, що володіють виробничими навичками до праці і здійснюючі виробництво матеріальних благ; створені суспільством засоби виробництва, а також організація праці, технологія виробництва, техніки і досягнення науки. Показником рівня розвитку продуктивних сил суспільства є продуктивність праці, вимірювана не тільки кількістю продукції, створюваним за одиницю часу, але і її якістю, а ще більш - розвитком і удосконалюванням людського фактора, тобто всім тим, що служить задоволенню постійно розвиваються потреб і інтересів суспільства.
5.4. Виробничі відносини: сутність і структура
Зв'язки людей, що складаються між ними в процесі виробництва, утворять складну структурно-функціональну систему; ця система й утворить собою те, що називають виробничими відносинами. Вона охоплює і відносини до засобів виробництва, тобто форму власності, і зв'язку між людьми в процесі обміну, розподілу і споживання створюваних благ, і відносини людей, обумовлені їхньою виробничою спеціалізацією, тобто виказуючи поділ праці, і відносини співробітництва і супідрядності - управлінські відносини, і всі інші відносини, у котрі вступають люди, аж до сфери побуту.
У сучасному виробництві, у якому усе велику роль грає система керування, чималого значення набувають виробничі відносини, що складаються в результаті підбора і розміщення кадрів з урахуванням їх здібностей, досвіду, інтересів і нестатків самого виробництва, кадрова політика в цілому. Таким чином, система виробничих відносин надзвичайно велика - від індивідуальних відносин окремих виробників до основного відношення до засобів виробництва, що визначає сутність даного суспільного ладу.
Охарактеризувавши в загальному систему виробничих відносин, виділимо її основні елементи. Головним з них - найважливішою стороною виробничих відносин - є економічні відносини, основу яких складають відносини до засобів виробництва: останні завжди представляють чиюсь власність, навколо якої і зав'язується весь вузол відносин людей друг до друга. Економічні відносини (виробництво, обмін, розподіл і споживання), утворюють ядро виробничих відносин, формують зміст інших соціальних відносин і в цій функції виступають як системоутворюючий фактор суспільства.
Завантажити реферат