В2В або "бізнес-бізнес" — категорія електронної комерції, коли компанії, здійснюють свою діяльність, починаючи від вибору постачальника, або продукту, процесу замовлення товарів у постачальників, одержання рахунків-фактур, до проведення платежів і інших операцій на основі використання електронної мережі.
В2С або "бізнес-споживач" — категорія електронної комерції, що є еквівалентом роздрібної торгівлі і представлена різними видами електронних магазинів з повною пропозицією будь-яких споживчих товарів.
В2А або "бізнес-адміністрація" — категорія електронної комерції, що охоплює ділові зв'язки комерційних структур з урядовими організаціями, починаючи від місцевої влади і закінчуючи міжнародними організаціями. На приклад, останнім часом спостерігається прагнення урядів розвинених країн і керівництва міжнародних організацій активно використовувати Інтернет для проведення закупівель товарів та послуг шляхом публікації оголошень і результатів укладання угод. Нерідко і комерційні структури мають можливість направляти свої пропозиції в електронному вигляді.
С2С або "споживач-споживач" – продаж товарів і послуг на публічних конкурентних торгах, у процесі яких встановлюється їхня кінцева ціна. Особливістю онлайнових або мережних аукціонів є те, що вони проводяться в мережі Інтернет, за допомогою спеціального програмного забезпечення (бази даних), встановленого на сайті організатора торгів.
В2Е або "бізнес-освіта " - клас систем електронної комерції для підтримки освітніх установ. Призначені для здійснення угод по постачанню школам, вищим навчальним закладам і т.п. Становлять інтерес для постачальників комп’ютерів та програмного забезпечення [16].
За оцінками експертів на сьогоднішній день більш перспективним напрямком вкладень в електронну комерцію є сектор В2В. З погляду обсягів грошових потоків це так (рис. 2.4.). Однак треба мати на увазі, що розвиток В2В-систем втягне в роботу із системами електронної комерції досить велику кількість людей по «службовій необхідності», роблячи їх потенційними покупцями вже в роздрібних Інтернет-магазинах. Таким чином, розвиток сектора В2В буде «підштовхувати» і розвиток сектора В2С [15].
Рис. 2.3. Зростання доходів електронної комерції у світі, млрд. дол
2.2.1 Електронна комерція класу «бізнес-споживач»
Якщо підприємство здійснює взаємодію тільки з кінцевими споживачами (торгівля вроздріб), то на цьому рівні інтеграції передбачається створення власних Інтернет-магазинів або споживчих аукціонів. Частка прибутку, що формується у виробників, є основним джерелом одержання доходів для підприємств, які надають торгово-посередницькі послуги, реалізуючи товари через власні Інтернет-магазини. Подібна Інтернет-компанія робить ставку на великий обіг і за рахунок цього має можливість одержання досить великих знижок. У результаті наданих знижок, відсутності витрат на оренду і заробітну плату великого штату продавців в Інтернет-компанії з'являється додаткова конкурентна перевага — ціни на товари в Інтернет нижче, ніж у традиційних «реальних» магазинах. Ще однією перевагою можна назвати те, що віртуальний простір Інтернет-магазина дозволяє позиціонувати величезну кількість товарів, що ускладнено для «реального» магазину [17].
Необхідно зауважити, що для ефективної реалізації подібної моделі бізнесу в області споживчого сектора (тобто при створенні власних Інтернет-магазинів) потрібний більш високий рівень розвитку середовища Інтернет у порівнянні з реалізацією цієї ж моделі в області міжкорпоративного сектору.
Ключовими факторами успішної реалізації моделей інтеграції в споживчому секторі Інтернет-ринку (В2С) є:
· Стратегія офлайн плюс онлайн. В даний час реалізація такої моделі найбільш ефективна для підприємств, що мають «реальні» магазини. Витрати, пов'язані з виходом на Інтернет-ринок (в онлайновий бізнес), у цьому випадку менш відчутні, ніж у випадку з Інтернет-проектами, що розвиваються без підтримки офлайнового бізнесу. Успішні «реальні» магазини мають сформовані відносини з постачальниками; відому торгову марку; велику клієнтську базу; знають потреби ринку; мають у своєму розпорядженні організовану транспортну і складську мережу — чого поки немає в чисто онлайнових підприємств.
· Фокусування на потреби платоспроможної Інтернет-аудиторії.
· Проведення активного маркетингу. В умовах жорстокої конкурентної боротьби обов'язковою умовою успішної роботи стає сильна торгова марка. Для залучення кінцевого споживача в Інтернет-магазин необхідно, щоб Інтернет-простір, у якому функціонує магазин, було наповнено популярними ресурсами, додатковими послугами. Тому, незважаючи на порівняно низький бар'єр входу на ринок (створити віртуальний магазин дешевше, ніж організувати «реальний»), просування і «розкручування» власних Інтернет-магазинів можливе при проведенні активних маркетингових заходів, пов’язаних з високими фінансовими вкладеннями в проект.
· Гарна швидкість завантаження сайтів, висока швидкість обміну даними, зручна навігація, невисокі ціни на провайдерскі послуги.
· Розвинута система розподілу і доставки товару.
· Створення регіональних партнерських альянсів: Інтернет-магазин плюс провайдер високошвидкісного доступу плюс кур'єрська служба.
Основними причинами, що знижують ефективність моделей бізнесу, що орієнтуються на кінцевого споживача, аналітики називають:
· слабкий розвиток телекомунікаційної інфраструктури (у тому числі неякісні телефонні лінії зв'язку);
· відсутність кредитних карт у більшості покупців;
· відсутність усеросійської системи експрес-доставки;
· низький середній рівень доходів.
Таким чином, зараз Інтернет являє собою стратегічно важливе доповнення до звичайних магазинів. Але цікаво те, що згодом традиційним магазинам не обійтися без Інтернет. Через глобальну інформаційну мережу традиційні «реальні» магазини будуть підтримувати зв'язок, регулювати постачання і зливатися з Інтернет-компаніями. Інтернет буде являти собою необхідний елемент бізнесу для роздрібної торгівлі (рис 2.5.) [12].
Рис. 2.4. Зростання електронної комерції в секторі В2С, млрд. дол.
2.2.2. Електронна комерція класу «бізнес-бізнес»
Якщо підприємство здійснює діяльність з корпоративними клієнтами, то взаємодія на цьому рівні інтеграції припускає створення однієї з двох видів торгових площадок: інформаційної системи взаємодії з корпоративними клієнтами на рівні підприємства або незалежної торгової електронної системи (електронні біржі й аукціони).
Перша категорія торгових площадок включає інформаційні торгові системи електронного обслуговування клієнтів на рівні окремого підприємства. Споживач через торгову інформаційну систему формує замовлення на виробництво, фактично керуючи складом постачальника. Інформаційна торгова система дозволяє автоматизувати роботу всієї торгової площадки, виконуючи наступні функції: пошук у прайс-листі необхідної позиції, ведення архіву, складання бухгалтерської звітності, аналіз попиту та пропозиції, вибір і оптимізація шляхів доставки, вибір найкращого варіанта і реалізація оплати і страховки і т.д. Розміщення замовлення споживача буде автоматично запускати виробництво товару в потрібній конфігурації.
Завантажити реферат