Суд розглядає справи, як правило, у відкритому судовому засіданні в усній формі, при незмінному складі та при забезпеченні гласності. Закрите судове засідання можливе лише в тих випадках, коли необхідна охорона господарської чи комерційної таємниці.
Відповідно до ст. 74 ГПК України порядок ведення засідання визначається суддею, а у випадку розгляду справи трьома суддями – суддею, що головує на засіданні.
Порядок розгляду справи. Засідання господарського суду можна розділити на три частини: підготовчу, розгляд спору по суті (дослідження та оцінка доказів) і прийняття рішення по справі.
Підготовча частина судового розгляду є системою процесуальних дій, спрямованих на те, щоб виявити можливість розгляду справи по суті [].
В даній, допоміжній по відношенню до розгляду справи по суті, частині судового засідання необхідно виділити два самостійні процесуальні завдання:
1) з’ясування наявності чи відсутності умов, необхідних для забезпечення правильного розгляду справи в даному судовому засіданні. Саме на це спрямовані вимоги закону, що передбачають здійснення процесуальних дій: з перевірки з’явлення учасників процессу і вирішення питання про розгляд справи при нез’явленні будь-кого з них; із з’ясування наявності згоди на розгляд справи суддею одноособово; з розгляду питання про відводи; про відкладення розгляду справи та правилах такого відкладення;
2) створення необхідних умов для всебічного, повного і об’єктивного дослідження доказів по справі в даному судовому засіданні, для здійснення судочинства на підставі змагальності і рівноправності сторін. На це перед усім спрямовані вимоги закону, що регламентують процесуальні дії: з роз’яснення учасникам розгляду справи їх процесуальних прав та обов’язків; з розгляду судом заяв і клопотання осіб, що приймають участь у справі.
Невиконання буль-якого з цих завдань може призвести до порушення прав та законних інтересів суб’єктів процессу, вплинути на результат вирішення спору, відстрочити винесення законного та обгрунтованого рішення. Тобто виконання вказаних завдань необхідно для забезпечення правильного і своєчасного вирішення справи. Саме в цьому полягає мета всієї сукупності процесуальних норм та сутність сформульованих в них вимог, що встановлюють права та обов’язки учасників розгляду та вирішення справи в підготовчій частині судового засідання [].
Можна виділити основні процесуальні дії, які припустимі в підготовчій частині судового розгляду:
- головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа підлягає розгляду;
- суд (суддя) встановлює особистість осіб, що з’явились;
- перекладачу, якщо він притягається до розгляду справи, оголошуються його права; крім того, його попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо невірний переклад;
- головуючий оголошує склад суду, хто приймає участь у розгляді в якості прокурора, експерта, перекладача, секретаря. Одночасно головуючий пояснює особам, що приймають участь у справі, їх права заявляти відводи;
- головуючий пояснює особам, що приймають участь у справі, їх представникам права та обов’язки, їх право звернутися до третейського суду для розгляду справи, наслідки такої дії;
- вирішення судом заяв осіб, що приймають участь у справі;
- при наявності підстав розглядається питання про невідкладність розгляду справи;
- роз’яснення прав та обов’язків експерту; експерт попереджається про кримінальну відповідальність за надання завчасно неправильного висновку.
Таким чином, із сукупності послідовних дій суд вирішує, чи може справа бути розглянута, та переходить до іншої стадії – розгляду справи по суті.
В стадії розгляду справи по суті велике значення має дослідження фактичних обставин справи, перевірка та оцінка зібраних доказів [ ].
Ця частина судового розгляду, безсумнівно, є основною, оскільки саме тут за участю всіх суб’єктів процессу в умовах змагальності та рівноправності сторін досліджуються й аналізуються фактичні обставини справи.
При розгляді справи по суті суд викрнує три основні завдання:
1) визначення об’єму та межі дослідження обставин справи в судовому засіданні. Так, головуючий здійснює дії з визначення даних про те, в якому об’ємі позивач підтримує свої вимоги, чи не бажає він використати своє право на зміну позову та чи визнає відповідач вимоги позову;
2) виявлення наявності або відсутності підстав для припинення провадження по справі в стадії судового розгляду, пов’язаних з диспозитивними розпоряджувальними діями суб’єктів спірних правовідносин. Наприклад, головуючий здійснює процесуальні дії із з’ясування, чи не має намір позивач відмовитися від своїх вимог і чи не бажають сторони завершити справу мировою угодою;
3) дослідження доказів по справі, яка входить до структури господарського процесуального доказування. Його структура також зберігає дії з визначення предмету доказування, збору, надання, оцінки доказів.
Всі зазначені елементи знаходяться в тісній взаємодії і характеризуються внутрішньою єдністю, оскільки вся діяльність з судового доказування спрямована на досягнення одної процесуальної мети. Такою метою є правильне встановлення фактичних обставин справи. Саме на це спрямовані всі процесуальні дії та правовідносини , що складаються при судовому доказуванні в стадії підготовки справи до судового розгляду та при вирішенні і розгляді справи по суті [ ].
Розгляд справи по суті може складатися з наступних послідовно здійснюваних процесуальних дій:
- розгляд починається доповіддю головуючого. Далі головуючий запитує, чи додержується позивач своєї вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача, чи не бажають сторони закінчити справу мировою згодою;
- суд встановлює порядок дослідження доказів. Господарський процесуальний кодекс не зберігає нор, що регламентують порядок дослідження доказів, томк при вирішенні даного питання господарські суди керуються в основному порядком, виробленим судовою практикою;
- суд заслуховує пояснення осіб, що приймають участь у справі;
- досліджуються письмові докази;
- досліджуються речові докази;
- досліджуються висновки експерту і т.п.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази, господарський суд може зробити відповідний висновок за суттю спору. Якщо у підсумку дослідження й оцінки всіх матеріалів справи сторони дійдуть згоди за спором, вона оформлюється рішенням. В інших випадках рішення приймається судом із врахуванням встановлених ним фактичних обставин справи.
Тимчасова зупинка судового розгляду. Суд зобов’язаний прагнути до того, щоб справа була вирішена під час одного засідання. Однак нормальна течія провадження в господарському суді іноді порушується внаслідок причин, що перешкоджають взагалі винесенню рішення з даної справи, так і з обставин, що створює неможливим подальший розгляд справи в даному засіданні [ ].
Існує три форми тимчасової зупинки процессу: перерва, відкладення розгляду та призупинення провадження за справою. Зазначені форми відрізняються за підставами, строками зупинки та наслідками.
Завантажити реферат