2) виключає з числа відповідачів підприємства та організації, яким не була надіслана пропозиція про досудове врегулювання спору;
3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться в тому ж населеному пункті, що і господарський суд), для уточнення обставин справи;
4) зобов’язує сторони, інші підпримства, установи, організації, державні або інші органи та їх уповноважені особи виконувати певні дії( звіряти розрахунки, здійснювати огляд доказів у місці їх знаходження і т.п.); витребовує від них документи, свідчення, заключення, необхідні для розгляду спору, або знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;
5) вирішує питання про призначення експертизи;
6) здійснювати огляд і дослідження письмових та речових доказівв місці їх знаходження;
7) вирішує питання про призначення прибуття представників сторін в засідання господарського суду обов’язковим;
8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для подання пояснень по суті справи;
9) вирішує питання про розгляд питання безпосередньо на підприємстві, в організації;
10) вирішує питання про прийняття заходів з забезпечення позову;
11) здійснює інші дії, спрямовані на забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи.
В ст. 65 ГПК України лише визначений перелік підготовчих дій судді, до того ж більш організаційного, ніж процесуального характеру []. Слід відмітити, що ця стадія господарського процесу ще не має концептуального рішення, яке б враховувало значення принципу змагальності та рівноправність сторін. Між тим підготовка справи до судового розгляду і її основа – збір доказів – у стані сьогодні забезпечити рівновагу сил між змагальністю процесу та активністю суду, сгладжувати їх протиріччя [].
Перед усім підготовка справи до слухання повинна розглядатися як стадія збору доказів, в якій суд і може, і повинен проявити активність. Це обумовлено характером пізнання об’єктивної істини в господарськомупроцесі, в силу чого формування бази доказів не може бути передано виключно сторонам.
У відповідності з основними завданнями підготовки справи до розгляду та особливостями, належними кожній конкретнійсправі, визначається і коло тих процесуальних дій, які повинні бути здійснені суддею при його підготовці. За своїм характером та напрямком всі ці дії можуть бути розділені на наступні групи:
1. Уточнення обставин, що мають значення для правильного та своєчасного вирішення усіх спірних питань для розгляду справи.
Для виконання даного завдання суддя здійснює ряд дій.
По-перше, він опитує позивача по суті заявлених ним вимог, з’ясовує у нього можливі заперечення з боку відповідача. При цьому суддя з’ясовує наявність інших пов’язаних між собою вимог дого чи іншого відповідача, щоб вирішити питання про поєднання справ для їх спільного розгляду. Або навпаки, суддя може роз’єднати вимоги, заявлені в одному позові, якщо їх роз’єднаний розгляд є більш доцільним [].
По-друге, в необхідних випадках суддя викликає відповідача, опитує його по обставинам справи, з’ясовує його заперечення проти позову. Опитування відповідача також є джерелом формування предмету доказування. Суддя роз’яснює відповідачу його право заявити зустрічний позов.
По-третє, суддя вправі викликати позивача та відповідача разом, щоб з’ясувати їх взаємні вимоги, виробити умови мирової згоди.
В-четверте, суддя роз’яснює сторонам їх процесуальні права та обов’язки.
2. З’ясування всіх зацікавлених у вирішенні спору осіб та вирішення питання про притягнення або допущення їх в тій чи іншій ролі до участі в процесі. Як правило, це питання повинно бути з’ясовано суддею при прийнятті заяви. Однак іноді суддя знову звертається до нього і після прийняття справи і вносе необхідні уточнення з урахуванням всіх матеріалів, що потрапили до цього моменту в його розпорядження. Так, суддя повинен перевірити:
- чи належні сторони приймають участь у справі;
- наявність співучасті по справі (обов’язкової та факультативної);
- притягнення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору;
- сповіщення потенційних третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору;
- у випадку виникнення процесуального правоприємництва суддя вирішує дане питання.
3. Визначення та уточнення предмету доказування, виявлення та витребування необхідних для розгляду справи доказів.
Щоб виконати це завдання, суддя шляхом вивчення належних до застосування правових норм, ознайомлення з матеріалами позову, опитування позивача, відповідача, третіх осіб про обставини справи виявляє докази, які необхідні для розгляду справи, і приймає заходи до їх збору [].
Якщо дії по збору доказів необхідно здійснити в іншому населеному пункті, суддя дає відповідні доручення суду до місця, де ці дії повинні бути здійснені.
В процесі підготовки справи суддя може запропонувати сторонам здійснити вивірку взаємних розрахунків. Необхідність вивірки розрахунків особливо виникає в тих випадках, коли в документах, наданих сторонами є різні дані, а розрахунки між сторонами заплутані настільки, що без їх вивірки спір розглянути неможливо. Результати вивірки розрахунків фіксуються у спільно складеному акті, який повинен бути підписаний представниками сторін. Цей акт підлягає дослідженню й оцінці поряд з іншими доказами. Вивірка розрахунків повинна здійснюватись як шляхом обміну документами, що підлягають перевірці без звернення представників одної сторони до іншої, так і представниками сторін, що прибули для участі у розгляді справи [].
В необхідних випадках суддя застосовує зходи по забезпеченню доказів. Коло доказів, які можуть бути забезпечені, не обмежене. В заяві про забезпечення доказів повинно бути вказано: доказ, про забезпечення якого клопоче особа; обставини, які можуть бути підтверджені даним доказом; причини, що спонукають особу звернутися із заявою про забезпечення доказів.
Суддя відмовляє в прийнятті або витребуванні доказів, якщо вони не відносяться до справи і не мають значення для встановлення фактів. В цьому знаходить себе правило відношення доказів.
4. Вживання заходів з забезпечення позову.
Забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення уникнення недобросовісним контрагентом цивільної відповідальності, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення [].
Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, що подав позов, або за своєю власною ініціативою вправі вживати заходи з забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо неприйняття таких заходів може перешкодити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Ефективність прийняття заходів по забезпеченню позову в стадії підготовки справи до судового розгляду особливо велика, коли є дані про наміри відповідача або іншої особи, у якої знаходиться майно, що є о’бєктом спору, приховати його. В стадії підготовки можливо здійснити заміну одного виду забезпечення позову іншим [].
Завантажити реферат