6) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейським судом;
7) підприємство або організація, що є сторонами, ліквідовані;
8) сторони уклали мирову угоду, і вона затверджена господарським судом.
Мирова угода – розпорядча дія сторін за взаємним врегулюванням виниклого матеріально-правового спору на взаємоприйнятих умовах та закінченням порушеної судом справи []. Судова мирова угода може бути укладена тільки між сторонами і не може бути здійснена іншими особами, що приймають участь у справі.
Можливість мирового врегулювання господарських спорів – важлива передумова рівноважного стану господарських відносин. А саме, цей процесуальний інститут: а) сприяє економії часу, сил та засобів суду та учасників процесу; б) засновує вирішення спору на соціально-економічних факторах, які всебічно враховують інтереси сторін, а не лише на формалізованих встановленнях; в) усуває конфліктний стан господарських відносин, так як сторони за спором, мирно вирішивши господарський спір, в більшій мірі, ніж при розгляді судом спору, схильні до продовження господарського співробітництва [].
Згідно ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованій господарському суду письмовій заяві, яка залучається до справи. Ця заява підписується власне позивачем, відповідачем або обома сторонами. До затвердження мирової угоди сторін господарський суд тлумачить сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на здійснення цих дій у представників сторін. Мирова угода може торкатися лише прав та обов’язків сторін відносно предмету позову.
Однак діючим господарським процесуальним законодавством сьогодні не в повній мірі врегульовані такі питання як порядок примирення сторін, вмотивування відмови господарського суду затвердити мирову угоду, розмежування мирової угоду та інститутів визнання боргу або відмови від позову, істотні умови мирової угоди, категорія справ, за якими мирова угода не припускається, та ін.
Передбачений ст. 80 ГПК України перелік підстав закінчення провадження по справі є вичерпним та поширеному тлумаченню не підлягає.
У випадку закінчення провадження по справі виноситься ухвала, в якій повинні бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть бути вирішені питання про стягнення штрафів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України [].
Ухвала про закінчення провадження по справі може бути оскаржена.
Розпочата в господарському суді справа не може закінчити винесенням рішення також і в тому випадку, коли при її розгляді виявиться недодержання порядку пред’явлення позову або порушення позивачем деяких обов’язків в процесі. В таких випадках позов залишається без розгляду .
Залишення заяви без розгляду – закінчення провадження по справі без винесення рішення, що не перешкоджає можливості повторного звернення до суду з тотожною заявою [].
Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо:
1) позовна заява підписана особою, що не має права її підписувати, або особою, посадове положення якої не зазначено;
2) у провадженні господарського суду або іншого органу, що діє у межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав;
3) позивач не прийняв заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законом, і можливість такого врегулювання не втрачена;
4) позивач не звертався в установу банку за отриманням з відповідача заборгованості, коли вона у відповідності з законодавством повинна бути отримана через банк;
5) позивач без поважних причин не надав витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або представник позивача не з’явився за позовом на засідання господарського суду, і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.
Застосування даної умови можливо лише у наступних випадках: 1) додаткові документи є витребуваними лише, коли про це зазначено у відповідному процесуальному документі; 2) витребувані документи або з’явлення представника позивача дійсно необхідні для розгляду спору; 3) позивач не надав витребувані документи або не направив свого представника на засідання господарського суду без поважних причин (Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02 – 5/612 від 23.08.94 р. “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 АПК України) [];
6) громадянин відмовився від позову, наданого в його інтересах прокурором.
Таким чином, у складі підстав залишення позову без розгляду в господарському процесі чітко виділяються випадки, коли позов повинен бути залишений без розгляду, а також випадки, коли це питання вирішується на розсуд суду.
Із врахуванням обставин кожного конкретного випадку суд може і не залишати позов без розгляду, а відкласти слухання справи на певний строк. Обставини, що слугують підставою для залишення позову без розгляду, - це завжди недоліки процесу, які можна усунути. Відповідно з цим визначаються процесуальні наслідки застосування даного інституту: позивач має право пред’явити позов на загальних підставах, якщо умови, що слугували підставою для пред’явлення позову без розгляду, будуть усунені ( ст. 81 ГПК України). Залишення справи без розгляду свідчить про неправомірне виникнення процесу внаслідок припущених позивачем порушень. Тому пред’явлення позову, за яким провадження закінчилося без винесення рішення, не впливає на хід строків позовної давності. Сторони повертаються до процесуального стану, і хід строку позовної давності продовжується [].
Про залишення заяви без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвала про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
2.4. Судове рішення в господарському суді першої інстанції
Підсумком судового вирішення будь-якого господарського спору є судове рішення — владний акт, що пов'язує правову норму з конкретним юридичним фактом і поширює дію норми на даний факт, установлює права й обов'язки конкретних суб'єктів права. Як акт застосування норм права, судове рішення ухвалюється ім'ям України і являє собою категоричне й обов'язкове до виконання веління, у якому реалізуються авторитет і сила судової влади [].
У залежності від підстав суд виносить рішення, ухвали і постанови.
Рішення приймається господарським судом при вирішенні спору по суті, тобто при повному чи частковому задоволенні позову або при відмові в позові. В інших випадках господарський суд виносить ухвали, а по справах про банкрутство — постанови про визнання боржника банкрутом. Постанови також виносяться апеляційною і касаційною інстанціями за підсумками перегляду винесених судом попередніх інстанцій рішень, ухвал і постанов [].
Судове рішення в господарському суді першої інстанції приймається в засіданні за результатами вивчення всіх обставин справи і відповідно до норм матеріального і процесуального права.
Завантажити реферат