Прийняте рішення викладається в письмовій формі, підписується всіма суддями, що брали участь у засіданні, і оголошується суддею (головуючим) у судовому засіданні по закінченні розгляду справи. При колегіальному розгляді суддя, не згодний з рішенням, також його підписує, однак має право викласти в письмовій формі свою особливу думку, що приєднується до справи, але не оголошується (статті 4 і 82 ГПК).
При згоді сторін суддя може оголосити тільки вступну і резолютивну частини рішення, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання (ч. 2 ст. 85 ГПК).
Рішення господарського суду набуває законної сили по закінченні 10-денного терміну з дня його прийняття, а у випадку, якщо в судовому засіданні були оголошені тільки вступна і резолютивна частини рішення, воно набирає сили по закінченні 10-денного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 4 ГПК України.
У випадку подачі апеляційної скарги чи внесення прокурором апеляційного протесту рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією [].
Зміст і структура судового рішення повинні відповідати вимогам ст. 84 ГПК України. Судове рішення складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата ухвалення рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора й інших осіб, що приймали участь у засіданні, посади цих осіб. Якщо справа розглядається у виїзному засіданні на підприємстві, в установі, організації, це також зазначається у вступній частині рішення [].
Описова частина повинна містити короткий виклад вимог позивача, короткий виклад відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін і їхніх представників, інших учасників господарського процесу, опис дій виконаних арбітражним судом (огляд і дослідження доказів, ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їхнього перебування).
При наявності в справі третіх осіб у вступній і описовій частинах рішення у відповідності зі статтями 26 і 27 ГПК України точно визначається їхній правовий статус: із самостійними вимогами щодо предмета спору чи без таких. У залежності від цього формулюються мотивувальна і резолютивна частини.
У мотивувальній частині вказуються: обставини справи, установлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийняте рішення; зміст письмової згоди сторін, якщо вона досягнута; доводи, на підставі яких господарський суд відхилив клопотання, докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору чи угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався приймаючи рішення, а також обґрунтування надання чи відмови в наданні чи відстрочки розстрочки виконання рішення [].
Резолютивна частина повинна містити висновок про задоволення чи про відмову в позові цілком чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок суду не може залежати від настання чи ненастання яких-небудь обставин (умовне рішення).
Резолютивна частина рішення не повинна викладатися альтернативно (наприклад стягнути з відповідача визначену суму чи, у випадку відсутності коштів на його рахунку, звернути стягнення на належне йому майно). Коли такі альтернативні вимоги містяться в позовній заяві, господарський суд визначає предмет позову і вирішує спір в залежності від характеру зобов'язань відповідача [].
При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються:
— найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум чи яка зобов'язана виконати відповідні дії;
— термін виконання цих дій, а також термін сплати грошових сум при відстрочці чи розстрочці виконання рішення;
— розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи і надані послуги, неустойки (штрафу, пені) і збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 ч. 2 ст. 83 ГПК);
— найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові суми;
— найменування майна, що підлягає передачі, вартість цього майна, місце його перебування;
— найменування, номер і дата виконавчого чи іншого документа про стягнення коштів у беззаперечному порядку (у спорі про визнання цього документа, не підлягаючим виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.
По спорах, що виникли при укладенні чи зміні договору, у резолютивній частині вказується рішення по кожній спірній умові договору, а за позовами про примушення укласти договір — умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на представлений позивачем проект договору [].
У резолютивній частині рішення вказується про визнання договору недійсним у випадках, передбачених п. 1 ст. 83 ГПК.
При задоволенні позовної заяви про визнання акта недійсним у резолютивній частині вказуються найменування акта й органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним, цілком чи частково (і в якій саме частині).
У резолютивній частині рішення вказується також про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення державного збору з бюджету. Якщо в справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів [].
Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду аналізується відповідним структурним підрозділом та юридичною службою. По результатам цього аналізу керівнику підприємства або його заступнику вносяться пропозиції:
- подання до арбітражного суду заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду;
- про відшкодування збитків за рахунок винних осіб.
2.5. Перегляд рішень господарського суду в апеляційному і касаційному порядку та в силу нововиявлених обставин
Надійний захист прав і охоронюваних інтересів господарюючих суб'єктів, забезпечує встановлений законодавством порядок перегляду судових рішень в апеляційному і касаційному порядку, у ході яких перевіряється законність і обґрунтованість прийнятих господарськими судами попередніх інстанцій рішень, ухвал і постанов.
На першому етапі перегляд рішень, що не вступили в законну силу, ухвал, а також постанов (у справах про банкрутство) у порядку апеляційного провадження здійснюють апеляційні господарські суди регіонів по апеляційним скаргам сторін у справі чи апеляційних поданнях прокурора [].
Апеляційна скарга чи подання подається через місцевий господарський суд, що розглянув справу. Місцевий господарський суд у 5-денний термін направляє отриману апеляційну скаргу чи подання разом зі справою апеляційному господарському суду, повноваження якого поширюються на територію перебування відповідного місцевого господарського суду (статті 91 і 92 ГПК).
Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів із дня ухвалення рішення місцевим господарським судом, а у випадку якщо в судовому засіданні були оголошені тільки вступна і резолютивна частини рішення — із дня підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України. Відновлення пропущеного процесуального терміну подачі апеляційної скарги можливе протягом трьох місяців із дня прийняття рішення місцевим господарським судом (ст. 93 ГПК).
Завантажити реферат