Не завжди позитивним для вирішення внутрішніх конфліктів особистості є й прагнення переходити до більш значимих, екзистенційних цілей – часто це може або ще більше загострювати наявні стани тривожності, або навпаки – переводити систему цінностей людини в якийсь уявний, відірваний від реальності, віртуальний світ.
Тому основним для вирішення внутрішніх конфліктів особистості періоду дорослості слід визнати не так позитивність мислення саму по собі, як наявність сприятливого для людини соціального оточення, успішну професійну діяльність та своєчасність її розвитку. Період дорослості – час неперервних змін і росту, і в тих випадках, коли людина стикається з непереборними для неї проблемами, вона може вирішувати їх як і „по горизонталі”, намагаючись розв’язувати існуючі протиріччя в тій системі координат, в якій живе, так і „по вертикалі” – або вирішуючи більш значимі проблеми переходячи до більш узагальнених цілей, або навпаки – проблеми, що йдуть з попередніх періодів життя. Вирішення суперечностей „по горизонталі” означатиме вміння розв’язувати конфлікти або за рахунок їх поділу на менші складові, або за рахунок їх поділу на часові відрізки (в один момент часу – одна проблема). Вміння розв’язувати „по вертикалі”, рухаючись „вверх” відповідатиме екзистенційному погляду на життя, рухаючись „вниз” – психоаналітичному. Кожен з цих підходів по-своєму вірний, хоч і кожен з них більш відповідає певним клієнтам і певним проблемам. Не всі люди звертаються до психотерапевтів і не всі володіють достатніми психологічними знаннями для подібного розуміння своїх внутрішніх конфліктів. Але навіть в цьому разі доросла людина часто діє подібним чином – тоді, коли шукає в роздумах про своє минуле сліди якихось своїх колишніх невдач, коли думає про сенс життя або коли вирішує насущні проблеми. І основне в цьому – це те, що кожен з цих механізмів має бути завершеним і своєчасним, не повинен породжувати відчуття тривоги чи незворотної плинності часу. В цьому сенсі емоційне сприйняття людиною свого внутрішнього стану служить тим додатковим критерієм, який дозволяє їй судити про правильність її вікового і життєвого розвитку, наскільки вірно вона використовує різні механізми для його коригування.
Таким чином проблема внутрішніх конфліктів людини поступово переходить в проблему її особистісного розвитку, ставить питання щодо того, наскільки зрілою вона є. І фактично – це двосторонній процес, в якому немає причини і наслідку: бо як і внутрішні конфлікти є неодмінною умовою подальшого розвитку особистості, так і навпаки – вміння їх вирішувати і переживати стає ознакою повноцінної зрілої людини, свідчить про її вміння жити і не боятися життя. Тому по великому рахунку є тільки одна рекомендація для подолання внутрішніх конфліктів – розвиватися і змінюватися, здобувати життєвий досвід і осмислювати його, розширювати можливості свого мислення і не втрачати при цьому гумору. Тобто – по суті, не боячись ставати справжньою особистістю.
Література:
1. Айви А.Е., Айви М.Б., Саймэк-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство. – М.:, 2000 – 487 с.
2. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. – СПб.: Издательство „Братство”, 1992. – 224 с.
3. Бетельгейм. Б. Пустая крепость. Детский аутизм и рождение Я.– М.: Академический Проект: Традиция, 2004.– 784 с.
4. Блейк Р., Моутон Д. Научные методы управления. – К.: „Наукова думка”, 1990. – 248 с.
5. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2008. – 544 с.
6. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 175 с.
7. Эриксон Г.Эрик. Детство и общество. — СПб.: Ленато, ACT, Фонд «Университетская книга», 1996.— 592 с. – http://pedlib.ru/Books/1/0154/1_0154-1.shtml
8. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб: Питер, 2001. – 360 с.
9. Изард К.Э. Психология эмоций. – СПб.: Питер, 2008. – 464с.
10. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2008. – 512 с.
11. Истратова О.Н. Психодиагностика: коллекция лучших тестов/ О.Н. Истратова, Т.В. Эксакуто. – Ростов н/Д: Феникс, 2009. – 375 с.
12. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. – К.: Наукова думка, 1996. – 190с.
13. Камю А. Миф о Сизифе; Бунтарь. – Мн.: ООО „Попурри”, 2000. – 544 с.
14. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию. – М.: Владос, 1999. с.144-146.
15. Крайг Г., Бокум Д. Психология развития. — СПб.: Питер, 2005. — 940 с.
16. Майерс Д. Интуиция. Возможности и опасности. – СПб.: Питер, 2010. – 272 с.
17. Майерс Д. Социальная психология в модулях. – СПб.: Прайм-Еврознак, 2006. – 320 с.
18. Макдермот Я., Яго В. Практический курс НЛП. – М.: Изд-во Эксмо, 2008. – 464 с.
19. Малкина-Пых И.Г. Возрастные кризисы: Справочник практического психолога. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 896с.
20. Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Питер, 2009. – 352 с.
21. Мей Р. Сила и невинность. – М.: Смысл, 2001. – 319 с.
22. Мей Р. Смысл тревоги. – М.: Независимая фирма "Класс", 2001. – http://psylib.org.ua/books/meyro02/index.htm
23. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. – М.: Медпрес-информ, 2005. – 432с.
24. Налчаджян А.А. Психологическая адаптация: механизмы и стратегии. – М.: Эксмо, 2010. – 368 с.
25. О`Брайен Б. Операторы и Вещи: Необыкновенное путешествие в безумие и обратно – М.: Независимая фирма «Класс». –169 c.
26. Пірен М.І. Основи конфліктології. – К.: 1997. – 270 с.
27. Полный справочник психоаналитика. // Под ред. Елисеева Ю.Ю. – М.: ООО Издательство «Эксмо», 2007. – 608 с.
28. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ–М», 2002. – 672 с.
29. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: "Прогресс", 1994 – http://psylib.org.ua/books/roger01/index.htm
30. Фанталова Е. Б. Диагностика и психотерапия внутреннего конфликта. – Самара: Издательский дом БАХРАХ-М, 2001. – 128 с.
31. Философский словарь п/ред. Розенталя М.М. – М.: Издательство политической литературы, 1972. – 495c.
32. Франкл. В. Человек в поисках смысла. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
33. Фрейд А. Введение в детский психоанализ; Норма и патология детского развития; „Я” и механизмы защиты: Сборник – Мн.: ООО «Попурри», 2004. – 448 с.
34. Фрейд З. Я и Оно – М.: МПО «МЕТТЭМ»,1990
35. Фромм Э. Бегство от свободы. – М.: Издательская группа «Прогресс», 1995. – 256 с.
36. Фромм Э. Величие и ограниченность теории Фрейда. – М.: ООО «Фирма «Издательство АСТ», 2000. – 448 с.
37. Хорни К. Наши внутренние конфликты. – М.: Академический проект, 2007. – 224 с.
38. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. – М.: Академический проект, 2006. – 208с.
39. Щербаков В. П. Эволюция как сопротивление энтропии. // Журнал Общей Биологии. Том 66, № 3, май-июнь, 2005. – с.195–211; // Журнал общей биологии. Том 66, № 4, июль-август, 2005. – с.300–309 – http://elementy.ru/lib/430413
Завантажити реферат