Група досліджуваних:Для дослідження бралися люди в віці від 21-го до 55-ти років обох статей, різного рівня освіти та соціального статусу.
Всього – 36 чоловік
1. Закономірності виникнення та розвитку міжособистісних та внутрішніх конфліктів особистості.
1.1. Психологічний аналіз поняття „конфлікт” у психологічній літературі.
Проблемою опису конфліктів є те, що єдиного визначення, що це таке, на сьогодні все ще так і не існує. Так філософський словник 1972 р. видання [31] це поняття взагалі ніяк не трактує, згадуючи лише конфлікт драматичний. Тоді це пояснювали безконфліктністю соціалістичного суспільства. Але ще й дотепер немає єдності навіть у підручниках. В перекладі з латинської саме слово „сonflictus”, означає зіткнення, але різні джерела саму суть цього поняття трактують по-різному. Разом з тим, незважаючи на відсутність єдиного його визначення, як стверджує Н.В. Грішина [5], в ході проведеного нею експерименту ніяких запитань у досліджуваних щодо суті того, що таке конфлікт, не виникало. До того ж аналіз різних джерел дозволяє виділити в описі конфлікту кілька основних понять: обов’язкову наявність суб’єктивної волі, наявність не менш як двох суб’єктів, наявність спільних для них обох ресурсів, наявність такої спільної для них цілі, яка суб’єктивно сприймається для кожного з них як однакова (влада, посада, незалежність, можливість отримання певних благ), але яка об’єктивно може належати лише одному з них (наприклад крісло начальника чи право розпоряджатися чиїмсь (іноді навіть власним, як у випадку конфлікту підлітка з батьками) життям. Це дає змогу схематично зобразити конфлікт наступним чином:
Суб’єкт 1 Суб’єктивно значуща ціль – влада,
посада, статус, стиль життя тощо.
Ресурси Об’єктивні ознаки цілі –
Суб’єкт 2 неможливість її досягнення в разі
реалізації своїх прагнень іншим
суб’єктом.
Така схема дає практичну змогу відносно легко аналізувати конфліктні взаємодії навіть в тому разі, коли з першого погляду зрозуміти в чому саме полягає суть конфлікту не вдається.
Проте іще однією характеристикою усіх без винятків конфліктів стає їхня спрямованість у майбутнє. Оскільки всі без винятку конфлікти породжуються задіяними в ньому учасниками – суб’єктами конфлікту, то основне значення має саме це – те, як вони самі сприймають ті цілі, які переслідують. Тому навіть при виконанні всіх попередньо наведених умов конфлікт ніколи не виникає там, де цілі й прагнення його учасників виявляються розведеним в часі, не співпадають взагалі, або поділені на окремі часові відрізки. Прикладом такого методу почергового уникнення конфліктів, зокрема, є технічна модель роботи процесора – коли різні завдання виконуються або в порядку загальної черги – одне за одним, або однаковими кусочками з кожного завдання – але теж почергово. Подібне ми бачимо і в повсякденному житті – наприклад в тому разі, коли у випадку обмеженості ресурсів (наявності дефіциту, нестачі товару) в магазині для уникнення конфліктів покупці утворюють чергу. Тому насправді конфлікт треба розглядати не просто як статичну, незмінну в часі структуру, а як динамічну модель.
З врахуванням таких характеристик конфлікту пропонується ввести наступне визначення поняття конфлікт:
Конфлікт – це зіткнення двох суб’єктів в боротьбі за використання одних і тих же ресурсів для досягнення однієї і тієї ж з суб’єктивної точки зору, але об’єктивно несумісної з прагненнями іншої сторони, емоційно чи когнітивно значущої для них цілі.
Відповідно до запропонованої раніше схеми, це виглядає наступним чином:
Суб’єкт 1 Суб’єктивно значуща ціль
Доступні t
ресурси Об’єктивна несумісність цілі
Суб’єкт 2 з інтересами іншої сторони
Розвиток конфлікту завжди вказує на його основні часові характеристики: момент усвідомлення суб’єктами своїх інтересів і цілей, період боротьби за використання ресурсів та наступне розв’язання конфлікту. Таке розв’язання можливе або через знищення (моральне чи фізичне) одного з суб’єктів, або – через усвідомлення непрогнозованості чи небезпечності подальшого розвитку конфлікту для кожного з учасників цього конфлікту та наступну їхню відмову через це від нього.
Тому один і той же конфлікт може зміщуючись по часовій прямій вліво переходити в конфлікт за використання певних ресурсів, так що його початкова ціль (причина, що послужила передумовою його виникнення) фактично втрачається, або навпаки – зміщуючись вправо, переходити в здійснення активності, спрямованої на досягнення інших, більш значущих цілей, які, наприклад, вже можуть й не бути конфліктними для обох учасників[1].
Суб’єкт 1 Ціль 1,
яка втрачаючи
Ресурси 1 своє попереднє Нова, більш t
значення, значуща ціль
починає виступати 2
Суб’єкт 2 в якості Ресурсів 2
Подібне, наприклад, відбувається тоді, коли конфлікт підлітка з батьками припиняється в той момент, коли вони обоє усвідомлюють, що дальший розвиток конфлікту може загрожувати власному життю підлітка. А іноді навпаки – згортання конфлікту «вліво» і перехід його в боротьбу за використання ресурсів може тільки ще більше його загострювати (наприклад Карибська криза 60-х між СРСР та США). Тоді може відбуватися перехід вліво по „часовій шкалі”, замикання мотиву на ціль, внаслідок чого ціллю фактично стають самі ресурси. В кінцевому ж результаті така схема оцінки конфліктів повинна дати змогу відслідковувати ті цілі, які переслідують їхні учасники і те, як саме буде розвиватися конфлікт в подальшому.
Суб’єкт 1 Попередня ціль,
Ресурси Ресурси 1, яка втрачає своє
Завантажити реферат