Ну і нарешті третім цікавим висновком виявився висновок про надзвичайну велику роль, що відіграє в усіх цих процесах почуття гумору, яке виявилося пов’язаним як і з усіма позитивними якостями – відчуттям внутрішнього комфорту, самоприйняттям, так і обернено пов’язаним зі станами фрустрації та тривожності. Що ж стосується самооцінки людиною виявленого в неї мотиваційного конфлікту, то тут проявилася закономірність, схожа до проявів станів тривожності та фрустрації – обернений зв’язок емоційно-негативного сприйняття виявлених конфліктів з адаптивністю, самоприйняттям та відчуттям внутрішньої емоційної комфортності. Крім того, емоційно-негативне сприйняття власних внутрішніх мотиваційних конфліктів виявилося позитивно пов’язаним з такою ознакою креативності, як емоційність, маючи на увазі не стільки емоційність як рису характеру, а емоційність як емоційний інтелект – здатністю до співпереживання і емпатії, вміння сприймати емоційний стан іншої людини. А емоційно-позитивні стани в свою чергу виявилися пов’язаними з оригінальністю.
Тому в загальному, якщо говорити про мотиваційний конфлікт, можна сказати що він ніяким чином не впливає на самопочуття особистості в тому разі, якщо не відображає дійсно суттєвих для неї чинників, не є проявом саме такої мотивації, яка напряму пов’язана не так з її когнітивними уявленнями, як з емоційно-вольовою сферою її діяльності. В такому разі саме емоційно-позитивні чи емоційно-негативні почуття й служать тими маркерами, які свідчать про можливу наявність в людини конфлікту в якійсь з частин її особистості. Тоді саме успішна соціально-психологічна адаптація людини й служить тим фактором, що зменшує рівень наявних в людини внутрішніх конфліктів, сприяє зниженню станів тривожності та фрустрації. А також сприяє розвитку в неї такої самооцінки власного психічного стану, який сприймається більше як емоційно-позитивний, ніж як емоційно-негативний. Такі ж креативні риси особистості як почуття гумору, творче мислення, творче ставлення до професії дозволяють більш творчо сприймати існуючі протиріччя в діяльності людини, оцінювати їх не як непереборні перешкоди, а як стимул для подальшого розвитку.
Але в основному для групи цілком успішних людей середнього віку, які не мають яскраво виражених проблем матеріального чи психосоматичного характеру набагато більше значення має вибір професії, творче ставлення до неї, наявність постійного заробітку, розвиток уяви та інтуїції, які стоять на другому місці після фактору гармонійності її внутрішніх відчуттів. В цьому сенсі варто говорити про те, що саме успішна соціально-психологічна адаптація особистості в суспільстві і є основним фактором успішності її внутрішнього самопочуття. На другому ж місці стоїть така її професійна діяльність, яка дає змогу реалізовувати їй свої прагнення і уявлення, розвивати в собі творчий підхід до професії, уявляти собі неіснуючі ще можливості і прогнозувати їхній майбутній розвиток. Причому деякі з цих факторів (як-от ставлення до професії та наявність уяви та інтуїції) хоч і виявилися незалежними між собою, але разом з тим відіграють практично однакову роль в життєдіяльності людини.
Таким чином в результаті даного дослідження було встановлено, що гіпотеза про зв’язок мотиваційного конфлікту з наявністю станів тривожності та фрустрації не підтвердилася.
Гіпотеза про те, що високий рівень соціально-психологічної адаптації знижує рівень тривожності та зменшує вираженість внутрішніх конфліктів повністю підтвердилася.
Гіпотеза про те, що вираженість креативних здібностей знижує прояв внутрішніх конфліктів або дозволяє сприймати їх більш позитивно, підтвердилася частково. Оригінальність мислення сприяє емоційно-позитивній оцінці наявних внутрішніх конфліктів, творче мислення сприяє успішній соціально-психологічній адаптації (адаптивності та самоприйняттю), а почуття гумору знижує як тривожність, так і фрустрацію. В той же час така риса креативності як емоційність – навпаки, сприяє більшій вираженості цих станів.
Загальні висновки і рекомендації:
Будь-який конфлікт розвивається тільки там, де є дві сторони конфлікту – два суб’єкти, коли вони переслідують однакові з суб’єктивної, але несумісні з об’єктивної точки зору цілі і коли вони використовують для цього однакові ресурси. Але в тому разі, коли мова йде про внутрішні конфлікти людини, виділити що саме є сторонами такого конфлікту, вдається далеко не завжди. Тим більше, що в більшості випадків сама людина не володіє для того відповідними знаннями, а часто ще й не бачить свого внутрішнього конфлікту в силу того, що одна сторона такого конфлікту, як правило, майже завжди виявляється витісненою. Через це, говорячи про внутрішні конфлікти людини, доводиться умовно говорити або про конфлікт в якійсь одній сфері її психічної діяльності – в когнітивній, емоційній, мотиваційній чи поведінковій, або говорити про вторинні ознаки внутрішнього конфлікту – наявність станів тривожності та фрустрації, негативні емоційні стани. Особливо – якщо останні для самої людини залишаються незрозумілими за походженням, не мають яскраво вираженої причини чи події у зовнішньому світі. В якійсь мірі наявність внутрішніх конфліктів можна діагностувати як наявність неузгодження в системі ціннісних орієнтацій людини, як різницю між їх значимістю і доступністю. Але в тому разі, коли ці цінності є самозрозумілими і не відображають реальних прагнень людини, не містять в собі емоційної складової, така діагностика, як правило, може нічого не виявити. Тим більше, що для здорових в нормі і в принципі матеріально забезпечених людей більш значимими можуть виявитися інші фактори, характерні для періоду дорослості – наявність улюбленої роботи, яка б давала можливості не тільки заробляти гроші, але й реалізовувати свої творчі здібності, вміння адаптуватися в колективі і контактувати з оточуючими, здатність не втрачати при цьому почуття гумору.
Своє значення мають і деякі ознаки професії – особливо те, наскільки їхня робота пов’язана з іншими людьми, чи не обмежує вона їхню свободу мислення, наскільки сприяє розвитку уяви і чи слідують вони голосу інтуїції. Цікаво й те, що ті, чия діяльність пов’язана з роботою з іншими людьми, менше схильні до проявів домінування і цікавості, що до певної міри можна пояснити певним емоційним вигоранням. Тим більше, що така риса креативності, як наявність емоційного інтелекту, фактично сприяє розвитку станів тривожності та фрустрації.
Тому в загальному доводиться визнати, що походження внутрішніх конфліктів особистості ще й досі часто залишається незрозумілим, тому судити про них варто не за якимсь одиничним випадком чи невирішеним конфліктом, а за їх динамічним станом – співвідношенням того, скільки може переживати таких конфліктів людина в зовнішньому світі і наскільки довго вони будуть затримуватися в її внутрішніх уявленнях, наскільки глибоко вони будуть переживатися всередині, чи зможуть якимсь чином знайти своє вирішення. Ці динамічні характеристики внутрішніх конфліктів напряму залежать від успішної соціально-психологічної адаптації особистості в оточуючому середовищі, від її соціального статусу і професійної діяльності, від її емоційного сприйняття навколишньої дійсності. Але одна тільки креативність мислення не зможе вирішити всі внутрішні конфлікти особистості, а позитивне емоційне ставлення до своїх проблем теж не завжди можливе – особливо тоді, коли емоційний стан людини сам служить ознакою прихованого внутрішнього конфлікту, тобто є наслідком а не причиною.
Завантажити реферат