Інформаційне Суспільство: бути чи не бути

Почнемо з того, що створення підприємства в Ірландії не потребує спеціального дозволу з боку державних органів. Іноземний інвестор має ті ж права, що й ірландська компанія. Обов’язковим є лише підкорення інвесторів розпорядженням стосовно будівництва.

Центральний банк Ірландії контролює і затверджує всі іноземні інвестиції. Перерахунок закордон дивідендів і прибутку, а також репатріація капіталу теж повинні здійснюватись через попередній дозвіл Центрального банку, який, проте, є формальністю. Дозволи надаються звичайним чином і виконують, швидше, функцію моніторингу, але в жодному разі не є способом контролю за рухом капіталів.

Прибуток компаній, отриманий від виробництва і відповідних послуг у сфері введення нових інформаційних продуктів та пропозиції рішень з використанням технологій Інтернету, підлягає оподаткуванню за ставкою 10% до 31 грудня 2002 року, в той час як стандартна ставка податку на прибуток складає 28%.

Це і є впровадження на практиці політики розвитку стратегічних галузей. І, здається, вона таки не розорює бюджет, якщо з 1 січня 2003 року діятиме єдина корпоративна ставка податку в розмірі 12,5%, застосовувана до отриманого торгового прибутку у всіх секторах, включно з виробництвом і міжнародними послугами.

Така політика дозволила невеличкій Ірландії, що ніколи не відрізнялась особливими науковими досягненнями, стати другим у світі експортером програмного забезпечення після США. Найбільші 10 міжнародних компаній з виробництва програмного забезпечення здійснюють значну частку своєї діяльності саме в Ірландії.

Зауважте, це не перенесення брудних чи небезпечних виробництв у треті країни. Це дуже “чиста” наукомістка галузь з надзвичайно високим відсотком утворюваної додаткової вартості, яка, до того ж, сприяє підвищенню інтелектуального рівня населення.

Більше того, цей сектор створює перспективи кар'єри для наступних поколінь. Вже протягом більш як десяти років уряд, система освіти і підприємства об’єднують свої зусилля, аби забезпечити адекватну пропозицію фахівців в галузі інформаційних технологій. Це означає, що зростає кількість вступників до коледжів та випускників за спеціальностями, пов’язаними з комп’ютерами, що сприяє подальшому розвитку в цій галузі.

І з часом ситуація навряд чи стане менш привабливою. Адже в невеличкій Ірландії лише на 1998 рік вже більш як 300 компаній розробляли та випускали широке коло передових продуктів. На ці компанії припадала третина всього експорту країни. Працювало на них більш як 35 000 осіб.

Але поступ триває, бо йому є на чому ґрунтуватися. За період з 1980 року 40% всіх американських інвестицій (а не кредитів!) у європейську електронну промисловість було спрямовано саме до Ірландії. А тепер біжіть і гляньте на карту – скільки від Європи становить ця Ірландія. Значно менше від 40, ба навіть від 10 відсотків, чи не так? (Точніше, 0,7%, якщо брати за загальну площу Європи 10 млн. км2. Україна за такою схемою складає 6% /70 тис. км2 і 603 тис. км2 відповідно/).

Скільки ж відсотків світових інвестицій може мати Україна за ефективної політики щодо як інвестування, так і інформатизації? Саме ефективність політики, вірно обрана стратегія, а не наповнення бюджету, ідеальність всієї законодавчої бази, пріоритет відповідних галузей промисловості чи навіть рівень освіченості населення є гарантією економічного прогресу країни.

Це справді працює. І уряд понад мільярдної, здебільшого голодної і неписьменної Індії вжив серйозних заходів для створення TIMES-сектору як експортної некапіталомісткої галузі, яка могла б розвиватися без масштабного імпорту, створювати робочі місця й підняти рівень освіченості в країні.

З метою розвитку, наприклад, офшорного програмування уряд пішов на суттєву лібералізацію зовнішньої торгівлі (зокрема експортного й імпортного контролю), створення технопарків та інші значні кроки. І коли в Америці сьогодні йдеться про “віртуальних робітників”, здебільшого маються на увазі саме індійські програмісти.

Україна з її кадровим та науковим потенціалом має не упустити свій шанс на “міжнародну кар’єру”. Зростання світового попиту відкриває можливості для країн, що мають базисні передумови, створити чи розвинути інформаційні технології для власних потреб та на експорт за рахунок інвестицій.

Адже, згідно оцінок експертів, сьогоднішні промислово розвинені країни фізично не зможуть забезпечити підготовку необхідної кількості фахівців відповідного профілю у потрібний термін. Отже, слід очікувати подальшого поширення практики на зразок офшорного програмування у третіх країнах.

Уряду, а особливо тим, хто надто вболіває за державну безпеку, слід зважати, що відставання у галузі інформаційних технологій, які працюють одночасно і для внутрішніх потреб країни, і на експорт, означатиме поступове зростання імпорту таких технологій. Тож, якщо ми не запросимо до себе інвесторів в інформаційні технології, це означатиме згодом навалу імпортерів.

Окрім того, стратегічними державними інтересами є і розширення зайнятості освіченого населення (середнього класу), і особливо – забезпечення національної промисловості вітчизняною ж програмною продукцією. 50

Зважаючи на все вищесказане, підсумок буде таким: гаслом української економіки на найближчі кілька десятиріч необхідно має стати “Віртуалізація та Інформатизація”.

Розділ третій

Інформаційні технології: від народження до кінця «піскової доби»

Коли півстоліття тому починала працювати обчислювальна машина ENIAK зразка 1947 року, в цілому Піттсбурзі тьмянішало світло, а температура повітря в приміщенні, де вона працювала, підвищувалась до 55º.

Сьогодні таких монстрів минулого, як ЕНІАК та синхрофазотрон, що були завбільшки з невеликий будинок, енергії жерли як такого ж розміру чорна діра, а з приводу їхньої продуктивності дуже підходив вислів про “гору, яка народила мишу”, – сьогодні ми сприймаємо їх та само, як піраміди – величні пам’ятники історії, які й створені були для того, аби бути пам’ятниками і більш нічим.

Наскільки далеко ми відійшли від них за якихось жалюгідних п’ять десятків років! Навіть якщо не брати до уваги “прискорення” історії (адже в тому самому проміжку часу, що колись ледве вміщував одну значущу подію, нині юрмиться їх стільки, як в одній невеличкій ері), темпи залишаться астрономічними.

Американська звичка будь-що абстрактне переводити в “намацувані одиниці” дозволила Донові Тапскотту дати дуже влучне визначення цьому явищу: “Якби автомобільна техніка розвивалася, як мікропроцесорна, автомобілі сьогодні мчали б зі швидкістю 20 000 кілометрів на годину, а коштували б два долари!”. 51

Але коли автомобіль спростив доступ до об’єктів у просторі, інформаційні технології зробили значно важливішу для розвитку людства річ – вони наблизили до кожної людини знання. Автомобіль допомагає здебільшого розповсюдженню товарів. Інформаційні технології сприяють створенню нових знань, продуктів, виробництв.